Соліква р-р д/ін.100 ОД/мл+50мкг/мл картридж 3мл №3 (72225)

діюча речовина: інсулін гларгін, ліксісенатид;

1 мл розчину для ін'єкцій містить 100 одиниць інсуліну гларгіну та 50 мкг ліксісенатиду; 1 шприц-ручка містить 3 мл розчину для ін'єкцій, що еквівалентно 300 Од. інсуліну гларгіну та 150 мкг ліксісенатиду;

1 розподіл дозування відповідає 1 Од. інсуліну гларгіну та 0,5 мкг ліксісенатиду.

допоміжні речовини: гліцерин (85%); метіонін; метакрезол; цинку хлорид; кислота хлористоводнева, концентрована; натрію гідроксид; вода для ін'єкцій.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: - Безбарвний або майже безбарвний розчин.

Механізм дії. Соліква - це комбінація двох діючих речовин із взаємодоповнювальними механізмами дії для покращення контролю глікемії, а саме інсуліну гларгіну (аналог базального інсуліну, головною метою якого є контроль рівнів глюкози в плазмі крові натще) та ліксісенатиду (агоніст рецепторів до ГПП-1, головною якого є контроль постпрандіальних рівнів глюкози).

Інсулін гларгін. Найважливішим дією інсуліну, включаючи інсулін гларгін, є регулювання метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції її захоплення периферичними тканинами, зокрема, скелетними м'язами та жировою тканиною, а також пригнічення утворення глюкози у печінці. Інсулін інгібує ліполіз та протеоліз, а також стимулює синтез білків.

Ліксенатід. Ліксисенатид є агоністом рецепторів до глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1). Рецептори до ГПП-1 є мішенню природного ГПП-1 – ендогенного гормону інкретину, який потенціює глюкозозалежну секрецію інсуліну p-клітинами та пригнічує секрецію глюкагону a-клітинами підшлункової залози.

Ліксисенатид стимулює секрецію інсуліну при підвищенні рівнів глюкози в крові, не впливаючи на секрецію інсуліну при нормоглікемії, що обмежує ризик виникнення гіпоглікемії. Паралельно пригнічувана секреція глюкагону зберігається і виникнення гіпоглікемії рятувальний механізм у вигляді секреції глюкагону зберігається.

Постпрандиальное введення ліксісенатиду також уповільнює спорожнення шлунка, знижуючи таким чином швидкість абсорбції та надходження до системи кровообігу глюкози, що міститься в їжі.

Комбінація інсуліну гларгіну та ліксісенатиду не впливає на фармакодинаміку інсуліну гларгіну. Вплив комбінації інсуліну гларгіну та ліксісенатиду на фармакодинаміку ліксісенатиду не вивчався в рамках досліджень 1 фази.

Враховуючи відносно постійний профіль «концентрація/час» інсуліну гларгіну протягом 24 годин без виражених піків при його застосуванні окремо, профіль «швидкість утилізації глюкози/час» був подібний до застосування комбінації інсуліну гларгіну та ліксісенатиду.

Період дії інсулінів, у тому числі препарату Соліква, може відрізнятися у різних осіб і навіть бути різним у однієї людини.

Інсулін гларгін. За результатами клінічних досліджень із застосуванням інсуліну гларгіну (100 од/мл) цукрознижувальний ефект на молярній основі (тобто при застосуванні однакових доз) інсуліну гларгіну при його введенні є приблизно таким самим, як людського інсуліну.

Ліксенатід. За результатами 28-денного плацебо-контрольованого дослідження серед пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосування ліксісенатиду в дозі 5-20 мкг призводило до статистично значущого зниження постпрандіальних рівнів глюкози після сніданку, обіду та вечері.

Спустошення шлунка. Після вживання стандартної міченої досліджуваної їжі в рамках вищезазначеного дослідження було підтверджено, що ліксісенатид уповільнює спорожнення шлунка, таким чином знижуючи швидкість постпрандіальної абсорбції глюкози. Ефект уповільнення випорожнення шлунка підтримувався до завершення дослідження.

Клінічна ефективність та безпека. Безпека та ефективність препарату Соліква з контролю глікемії оцінювалися у трьох рандомізованих клінічних дослідженнях серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу:

Додавання до метформіну (у пацієнтів, які не отримували інсулін).
Перехід від базального інсуліну.
Перехід від агоніста рецепторів ГПП-1.
У кожному з досліджень з активного контролю лікування лікарським засобом Соліква призводило до клінічно та статистично значущого покращення рівнів глікованого гемоглобіну (НЬАІс).
Досягнення нижчих рівнів НЬАІс та досягнення значного зниження рівнів НЬАІс не призводило до збільшення частоти виникнення гіпоглікемії при комбінованому лікуванні порівняно з монотерапією інсуліном гларгіном (див. розділ «Побічні реакції»).

В рамках клінічного дослідження з додаванням препарату до метформіну лікування розпочиналося з 10 розділень дозування (10 одиниць інсуліну гларгіну та 5 мкг ліксісенатиду). В рамках клінічного дослідження з переходом від базального інсуліну початкова доза становила 20 розділень дозування (20 одиниць інсуліну гларгіну та 10 мкг ліксісенатиду) або 30 розділень дозування (30 одиниць інсуліну гларгіну та 10 мкг ліксісенатиду) (див. , в. В обох дослідженнях титрування дозування здійснювалося один раз на тиждень, враховуючи рівні глюкози в плазмі натще, які визначалися самостійно.

Додавання до метформіну (у пацієнтів, які не отримували інсулін)

Клінічне дослідження серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, у яких на фоні лікування пероральним протидіабетичним препаратом не відзначалося надійного контролю захворювання. Загалом у рамках відкритого, 30-тижневого дослідження з активним контролем було рандомізовано 1170 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для оцінки ефективності та безпеки препарату Соліква порівняно з окремими компонентами – інсуліном гларгіном (100 од/мл) та ліксисенатидом (20 мкг).

Пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, які отримували лікування метформіном у вигляді монотерапії або метформіном у комбінації з іншим пероральним протидіабетичним препаратом, яким міг бути препарат сульфонілсечовини, глинід, інгібітор натрійзалежного котранспортера глюкози-2 (НЗКТГ-2-4), і належного контролю захворювання на фоні даного лікування (рівні НЬАІс коливалися в межах від 7,5 до 10,0% у пацієнтів, які раніше отримували метформін у вигляді монотерапії, та в межах від 7,0% до 9,0% у пацієнтів, які раніше отримували лікування метформіном у комбінації з іншим пероральним іроідіабсіческім препаратом, були включені у вступний період протягом 4 тижнів.

Протягом цієї вступної фази здійснювалася оптимізація лікування метформіном, а прийом інших пероральних протидіабетичних препаратів припинявся. Наприкінці вступного періоду пацієнти, у яких продовжувався відзначатися неналежний контроль захворювання (рівні НЬАІс коливалися в межах від 7 до 10%), були рандомізовані до груп, які отримували препарат Соліква, інсулін гларгін або ліксісенатид. З 1479 пацієнтів, які були включені у вступну фазу дослідження. 1170 були рандомізовані. Головними причинами, що не дозволяють включити пацієнтів у рандомізаційну фазу дослідження, були рівні глюкози в плазмі крові натще > 13,9 ммоль/л та рівні НЬАІс <7% або > 10% наприкінці вступної фази дослідження.

Характеристики популяції рандомізованих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу були такими: Середній вік становив 58,4 року, у своїй вік більшості пацієнтів (57,1%) становив від 50 до 64 років. 506% пацієнтів були чоловіками. Середній індекс маси тіла (ІМТ) на початковому рівні становив 31,7 кг/м2. при цьому у 634% пацієнтів 1МТ становило > 30 кг/м2. Середня тривалість цукрового діабету становить близько 9 років.

Метформін був обов'язковою фоновою терапією, а 58% пацієнтів отримували на скринінгу також інший пероральний протидіабетичний препарат, яким у 54% пацієнтів був препарат сульфонілсечовини.

На тижні 30 лікування Соліква призводило до статистично значущого покращення рівнів НЬАІс (р-значення <0,0001) порівняно з окремими компонентами. За результатами попередньо визначеного аналізу цієї первинної кінцевої точки зазначені відмінності узгоджувалися по відношенню до вихідних рівнів НЬАІс (< 8% або >8%) або перорального протидіабетичного лікування на початковому рівні (метформін у вигляді монотерапії або метформін у комбінації з іншим пероральним протидіабетичним препаратом).

Інформація про інші кінцеві точки дослідження наведена нижче в таблиці та на зображенні.

Результати клінічного дослідження з додаванням препарату 7 до метформіну на Тижні 30 (популяція пацієнтів, які отримали лікування)

* - Не включено до попередньо визначеної процедури дослідження поступового зниження рівнів

** - Постпрандіальний рівень глюкози через 2 години після їди мінус рівень глюкози перед їдою

Середні рівні НЬАІс (%) на візитах протягом 30 тижнів лікування

У пацієнтів групи препарату Соліква відзначено статистично значуще збільшення середнього профілю рівнів глюкози в плазмі крові, що визначалися самостійно на 7 годинних точках, від вихідного рівня до 30 тижнів (-3,35 ммоль/л) в порівнянні з пацієнтами групи інсуліну гларгіну (-2 ,66 ммоль/л, відмінність -0,69 ммоль/л та з пацієнтами групи ліксісенатиду (-1,95 ммоль/л; відмінність -1,40 ммоль/л) (р < 0.0001 для обох порівнянь). на Тижні 30 середні рівні глюкози в плазмі крові були нижчими у групі препарату Соліква порівняно як з групою інсуліну гларгіну, так і з групою ліксісенатиду, за винятком лише рівнів глюкози перед сніданком, які були подібними до групи лікарського засобу.

Перехід від базального інсуліну

Клінічне дослідження серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, у яких на фоні лікування базальним інсуліном не відзначалося належного контролю захворювання

Загалом 736 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу взяли участь у рандомізоговому, 30-тижневому, з активним контролем, відкритому, з 2 групами лікування, у паралельних групах, багатоцентровому дослідженні з оцінкою ефективності та безпеки препарату Соліква порівняно з інсуліном гларгіном. од.).

Скриновані пацієнти з цукровим діабетом 2 типу отримували лікування базальним інсуліном протягом щонайменше 6 місяців у стабільній добовій дозі від 15 до 40 МО у вигляді монотерапії або у комбінації з одним або двома пероральними протидіабетичними препаратами (метформін, препарат сульфонілсечовини, глини2 -4), при цьому рівні НЬАІс у них становили від 7,5% до 10% (середній рівень НЬАІс на скринінгу становив 8,5%), а рівні глюкози в плазмі крові натще становили <10,0 ммоль/л. або <11,1 ммоль/л, залежно від попереднього протидіабетичного лікування.

Після скринінгу пацієнти, визначені придатними для участі в дослідженні (п = 1018), включалися до 6-тижневої вступної фази, протягом якої пацієнти продовжували отримувати інсулін гларгін або були переведені на лікування інсуліном гларгіном у випадку, якщо вони отримували інший базальний інсулін; при цьому титрування/стабілізація дози інсуліну на фоні продовження терапії метформіном (якщо він приймався до цього). Лікування будь-якими іншими пероральними протидіабетичними препаратами було припинено.

Після завершення вступного періоду пацієнти, у яких рівні НЬАІс становили від 7 до 10%, рівні глюкози в плазмі крові натще <7,77 ммоль/л, а добова доза інсуліну гларгіну становила від 20 до 50 одиниць, були рандомізовані до групи препарату Солі. (n=367) або групу інсуліну гларгіну (n=369).

Характеристики популяції даних пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу були такими: Середній вік становив 60 років, у своїй вік більшості пацієнтів (56,3%) становив від 50 до 64 років, 53,3% пацієнтів були жіночої статі. Середній індекс маси тіла (ІМТ) на початковому рівні становив 31,1 кг/м2, причому у 57,3% пацієнтів ІМТ становив > 30 кг/м2. Середня тривалість цукрового діабету становила приблизно 12 років, а середня тривалість попереднього лікування базальним інсуліном – приблизно 3 роки. На скринінгу 64,4% пацієнтів як базальний інсулін отримували інсулін гларгін, а 95% отримували щонайменше один пероральний протидіабетичний препарат.

На Тижні 30 лікування препаратом Соліква призводило до статистично значущого покращення рівнів НЬАІс (р-значення <0,0001) порівняно з інсуліном гларгіном.

Інформація про інші кінцеві точки дослідження наведена нижче в таблиці та на зображенні.

Результати клінічного дослідження серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, у яких не відзначався належний контроль захворювання на фоні лікування базальним інсуліном, на Тижні 30 (популяція пацієнтів, які отримали лікування)

* - Не включено до попередньо визначеної процедури дослідження поступового зниження рівнів

** - Постпрандіальний рівень глюкози через 2 години після їди мінус рівень глюкози перед їдою

Середні рівні НЬАІс (%) на візитах протягом 30 тижнів лікування

Клінічне дослідження серед пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, у яких на фоні лікування ігонісгпом рецепторів ГПП-1 не відзначалося належного контролю захворювання.

Ефективність та безпека препарату Суліква порівняно з незмінним попереднім лікуванням агоністом рецепторів ГПП-1 були вивчені у 26-тижневому рандомізованому відкритому дослідженні. У дослідженні брало участь 514 пацієнтів з т у крові діабетом 2 типу, у яких не відзначалося належного контролю (рівень НЬАІс від 7% до 9% включно) захворювання, які отримували лікування ліраглутидом або ексенатидом протягом не менше 4 місяців або дулаглутидом, албіглутидом або ексенатидом з пролонгованим вивільненням протягом не менше 6 місяців (всі препарати вводилися в максимально переносимій дозі) та метформіном у вигляді монотерапії або у поєднанні з піоглітазоном, інгібітором натрій-глюкозного котранспортера-2 або з обома. Відібрані пацієнти були рандомізовані або для прийому препарату Соліква або для продовження прийому попереднього агоніста рецепторів ГПП-1 на додаток до попереднього перорального протидіабетичного лікування.

На скринінгу 59,7% суб'єктів одержували агоніст рецепторів ГПП-1 один або двічі на день, а 40,3% одержували агоніст рецепторів ГПП-1 раз на тиждень. У ході скринінгу 6,6% суб'єктів отримували піоглітазон, а 10,1% - інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу у комбінації з метформіном. Показники популяції дослідження були такі: середній вік становив 59,6 років. 52,5% суб'єктів були чоловіки. Середня тривалість діабету становила 11 років, середня тривалість попереднього лікування агоністами рецепторів ГПП-1 становила 1.9 року, середній ІМТ становив приблизно 32,9 кг/м2, середня рЖКФ склала 87.3 мл/хв/1,73 м2 та 90,7% пацієнтів. рЖКФ >60 мл/хв.

На Тижні 26 лікування препаратом Соліква призводило до статистично значущого покращення рівнів НЬАІс (р<0,0001). Попередньо визначений аналіз підтипу агоніста рецепторів ГПП-1 (один/два рази на день або щотижня), використаного під час скринінгу, показав, що зміна НЬАІс на 26 тижні була аналогічною кожній підгрупі і узгоджується з первинним аналізом для всієї популяції. Середня добова доза Соліква на Тижні 26 становила 43,5 поділів дозування.

Інформація про інші кінцеві точки дослідження наведена нижче в таблиці та на зображенні.

Результати клінічного дослідження серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, у яких не відзначався належний контроль захворювання на фоні лікування агоністами рецепторів ГПП-1 на Тижні 26 (популяція пацієнтів, які отримали лікування)

* - Постпрандіальний рівень глюкози через 2 години після їди мінус рівень глюкози перед їдою

Середні рівні НЬАІс (%) на візитах протягом 26 тижнів лікування

Одночасне застосування препарату Соліква з інгібіторами натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (інгібітори НЗКТГ-2)

Одночасне застосування препарату Соліква з інгібіторами НЗКТГ-2 підтверджується аналізом підгруп із трьох рандомізованих клінічних досліджень фази 3 (119 пацієнтів, які отримували комбінацію інсуліну гларгіну/ліксісенатиду з фіксованим співвідношенням, також отримували інгібітори НЗКТГ-2).

Одне дослідження, проведене в Європі та Північній Америці, включало дані 26 пацієнтів (10,1%), одночасно отримували комбінацію інсуліну гларгіну і ліксисенатиду з фіксованим співвідношенням, метформін та інгібітори НЗКТГ-2. Ще два дослідження фази 3 із спеціалізованої японської програми клінічного розвитку, виконані на пацієнтах, які не досягли достатнього контролю глікемії на пероральних протидіабетичних препаратах, надали дані по 59 пацієнтам (22,7%) та 34 пацієнтам (21,1%), відповідно, одночасно отримували інгібітори НЗКТГ-2 та комбінацію інсуліну гларгіну та ліксисенатиду з фіксованим співвідношенням.

Дані 3 досліджень показують, що початок застосування препарату Соліква у пацієнтів з недостатнім контролем лікуванням, які отримували інгібітори НЗКТГ-2, призводить до більш значного покращення рівнів НЬАІС порівняно з препаратами порівняння. У пацієнтів, які отримували інгібітори НЗКТГ-2, не було підвищеного ризику гіпоглікемії та значних відмінностей у загальному профілі безпеки порівняно з тими, хто не отримував інгібітори НЗКТГ-2.

Дослідження з вивченням впливу на серцево-судинні події

Безпека інсуліну гларгіну та ліксісенатиду по відношенню до серцево-судинних подій вивчалася в рамках клінічних досліджень ORIGIN та ELIXA відповідно. Окреме дослідження з вивчення впливу препарату Соліква на серцево-судинні події не проводилося.

Інсулін гларгін. Дослідження зниження частоти серцево-судинних ускладнень при ініціальному застосуванні інсуліну гларгіну (дослідження ORIGIN) було відкритим рандомізованим дослідженням, до якого було включено 12 537 пацієнтів і в рамках якого порівнювалося лікування препаратом Лантус зі стандартним лікуванням та момент першого виникнення серйозного небажаного явища. -СудіЦпо'Г системи, в Серйозне небажане явище з боку серцево-судинної системи включало смерть внаслідок-серцево-судинної події, нефатальний інфаркт міокарда та нефатальний інсульт. Медіана тривалості контрольного спостереження у межах дослідження становила 6,2 року. Частота серйозних небажаних явищ із боку серцево-судинної системи в рамках дослідження ORIGIN була подібною між групою, що отримувала препарат Лантус, та групою, яка отримувала стандартне лікування (ставлення ризиків [95% ДІ] щодо серйозних небажаних явищ з боку серцево-судинної системи: 1, 02 [0,94; 1,11]).

Ліксенатід. Дослідження EL1XA було рандомізованим, подвійно-сліпим, плацебо-контрольованим, багатонаціональним дослідженням, в рамках якого проводилася оцінка серцево-судинних ускладнень при лікуванні ліксисенатидом у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (п = 6068) після нещодавно перенесеного гострого коронарного синдрому. Первинною комбінованою кінцевою точкою ефективності був час до першого виникнення будь-якого з таких небажаних явищ: смерть внаслідок серцево-судинної події, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт або госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії. Медіана тривалості контрольного спостереження в рамках дослідження становила 25,8 та 25,7 місяців у групі ліксісенатиду та у групі плацебо відповідно.

Частота первинної кінцевої точки була подібна між групою ліксісенатиду (13,4%) та групою плацебо (13,2%): відношення ризиків для ліксісенатиду порівняно з плацебо становило 1,017 з асоційованим 2-стороннім 95% довірчим інтервалом (ДІ6) від 0.

Абсорбція. Співвідношення інсуліну гларгін/ліксісенатид не має істотного впливу на фармакокінетику інсуліну гларгіну та ліксісенатиду в препараті Соліква.

Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид у пацієнтів із цукровим діабетом типу інсулін гларгін не демонстрував вираженого піку. Експозиція інсуліну гларгіну після введення комбінації інсуліну гларгіну I ліксісенатид становила 86-88% від експозиції, яка відзначалася при окремих одночасних ін'єкціях інсуліну гларгіну та ліксісенатиду. Така відмінність не вважається клінічно значущою.

Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу медіану tmax ліксісенатиду знаходилася в діапазоні від 2,5 до 3,0 годин. AUC була порівнянна, у той час як відзначалося незначне зниження Стах ліксісенатиду на 22-34% порівняно з Сmax, яка відзначалася при окремих одночасних ін'єкціях інсуліну гларгіну та ліксісенатиду; однак таке зниження малоймовірне може бути клінічно значущим.

Клінічно значущі відмінності швидкості абсорбції ліксисенатиду при його застосуванні у вигляді монотерапії після підшкірного введення в ділянку живота, дельтовидного м'яза або стегна відсутні.

Поділ. Ліксисенатид характеризується низьким (55%) рівнем зв'язування із білками плазми людини. Очікуваний обсяг розподілу ліксісенатиду після введення підшкірної комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид (незв'язаний обсяг розподілу, Vz/F) становить приблизно 100 л. Передбачуваний обсяг розподілу інсулін гларгіну після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксисенатид (об'єм розподілу в рівноважному стані, Vss/F) становить приблизно 1700 л.

Біотрансформація та елімінація. Результати дослідження з вивченням метаболізму у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували інсулін гларгін у вигляді монотерапії, свідчать про те, що інсулін гларгін швидко метаболізується на рівні карбоксильного кінця В-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів – МІ (21 А-гліцин-інсулін) та М2 (21 А-гліцин-дез-ЗОВ-треонін-інсулін). У плазмі крові головною циркулюючою сполукою є метаболіт МІ. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дані свідчать про те, що ефект підшкірної ін'єкції гларгіну інсуліну головним чином залежить від експозиції метаболіту МІ.

Як і всі пептиди, ліксісенатид виводиться шляхом клубочкової фільтрації з наступною. канальцевою реабсорбцією та подальшим метаболічним розщепленням до менших пептидів та амінокислот, що знову включаються в білковий метаболізм. Після багаторазового введення у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу середній час напіввиведення становив приблизно 3 години, а середній уявний кліренс (CL/F) становив приблизно 35 л/годину.

Особливі популяції іаціон

Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким (кліренс креатиніну, розрахований за формулою Кокрофта-Голта. 60-90 мл/хв), помірним (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) та тяжким (кліренс креатиніну 15-30 мл/хв) порушенням функції нирок AUC Ліксисенатид зростав на 46%. 5Г% та 87% відповідно.

Застосування інсуліну гларгіну у пацієнтів із порушенням функції нирок не досліджувалося. Тим не менш, у пацієнтів з порушенням функції нирок потреба в інсуліні може бути зменшена внаслідок зниження метаболізму інсуліну.

Пацієнти із порушенням функції печінки. Оскільки ліксісенатид виводиться переважно нирками, у пацієнтів з гострою або хронічною печінковою недостатністю жодних фармакокінетичних досліджень не проводилося. Дія порушення функції печінки на фармакокінетику ліксисенатиду не передбачається.

Застосування інсуліну гларгіну у пацієнтів із цукровим діабетом та порушенням функції печінки не досліджувалося. У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.

Вік, расова приналежність, підлога та маса тіла

Інсулін гларгін. Вплив віку, расової приналежності та статі на фармакокінетику інсуліну гларгіну не вивчався. За результатами аналізу підгруп, сформованих за віком, расовою приналежністю та статтю, в рамках контрольованих клінічних досліджень серед дорослих пацієнтів, які отримували інсулін гларгін (100 од/мл), жодних відмінностей щодо безпеки та ефективності виявлено не було.

Ліксенатід. Вік не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліксісенатиду. В рамках дослідження фармакокінетики серед людей похилого віку без цукрового діабету введення ліксисенатиду в дозі 20 мкг призводило до середнього підвищення AUC ліксисенатиду у цих осіб на 29% (11 учасників дослідження були у віці від 65 до 74 років і 7 учасників дослідження – у віці >75 років ). порівняно з 18 особами віком від 18 до 45 років, що, ймовірно, пов'язане зі зниженням функції нирок у групі людей похилого віку.

Етнічна приналежність не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику ліксісенатиду, про що свідчать результати фармакокінетичних досліджень, проведених за участю пацієнтів європейської, японської та китайської національності.

Підлога не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліксісенатиду.

Маса тіла не має клінічно значущого впливу на AUC ліксісенатиду.

Імуногенність. За наявності антитіл до ліксісенатиду його експозиція та варіабельність експозиції суттєво підвищуються незалежно від рівня дозування.

Доклінічні дані щодо безпеки

Жодних досліджень на тваринах із застосуванням комбінації інсуліну гларгіну та ліксісенатиду для оцінки токсичності при багаторазовому введенні, канцерогенезу, генотоксичності або токсичного впливу на репродуктивну систему не проводилося.

Інсулін гларгін. Доклінічні дані, отримані у стандартних дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні, генотоксичності. канцерогенного потенціалу та токсичного впливу на репродуктивну систему свідчать про відсутність будь-яких специфічних ризиків для людини при застосуванні інсуліну гларгіну.

Ліксенатід. В рамках 2-річних досліджень канцерогенності при підшкірному введенні препарату у щурів та мишей спостерігалися нелегальні С-клітинні пухлини щитовидної залози, які були розцінені як обумовлені негенотоксичним механізмом, опосередкованим рецепторами до GLP-1, якого гризуни особливо чутливі. С-клітинна гіперплазія та аденома спостерігалися у щурів на фоні застосування всіх досліджуваних доз, а максимальну дозу, за якої не відзначалися небажані ефекти, визначити не вдалося. У мишей ці ефекти виникали при рівні експозиції, що у 9,3 рази перевищує вар-експозицію у людей при застосуванні терапевтичних доз препарату. У мишей не спостерігалося С-клітинний карцин, а у щурів вони виникали при рівні експозиції, що приблизно в 900 разів перевищувало експозицію у людей при застосуванні терапевтичних доз.

В рамках 2-річного дослідження канцерогенності при підшкірному введенні препарату у мишей відмічені З випадками аденокарциноми ендомстрію зі статистично значущим підвищенням частоти цього захворювання у групі застосування середніх доз препарату, що зумовлюють рівень експозиції, що перевищує експозицію у людей у ​​97 разів. Жодних ефектів, пов'язаних із застосуванням препарату, відмічено не було.

Результати досліджень на тваринах не свідчать про будь-який безпосередній шкідливий вплив препарату на фертильність самців та щурів. У собак, яким вводився ліксісенатид, спостерігалися зворотні порушення у яєчках та придатках яєчок. У здорових чоловіків немає жодного впливу препарату на сперматогенез, пов'язаний із застосуванням препарату.

У дослідженнях з вивченням впливу препарату на внутрішньоутробний розвиток у щурів на тлі всіх досліджуваних доз ліксисенатиду (при рівнях експозиції, що в 5 разів перевищують експозицію у людей) та у кроликів при введенні високих доз препарату (при рівнях експозиції, що у 32 рази перевищують експозицію у людей ) спостерігалися вади розвитку, уповільнення зростання плода, затримка осифікації та побічні ефекти з боку скелета. В обох моделях досліджуваних тварин відзначалася незначна токсична дія на материнський організм, що виявлялося у вигляді зменшення споживання їжі та зниження маси тіла. Зростання новонароджених щурів було уповільнене серед самців, які піддавалися впливу високих доз ліксісенатиду протягом пізнього гестаційного періоду та лактації, з невеликим збільшенням смертності щурів.

Для лікування дорослих пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом 2 типу з метою покращення контролю глікемії як доповнення до дієти та вправ на додаток до метформіну з інгібіторами натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу або без них. (Результати досліджень впливу на контроль глікемії та досліджені групи пацієнтів див. у розділах «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Гіперчутливість до діючих речовин або будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.

Жодних досліджень з вивчення взаємодії лікарського засобу Соліква з іншими лікарськими засобами не проводилося. Наведена нижче інформація ґрунтується на результатах досліджень, проведених з окремими компонентами препарату.

Фармакодинамічні взаємодії. Є ряд речовин, що впливають на метаболізм глюкози, у зв'язку з чим їх застосування може призвести до корекції дозування лікарського засобу Соліква.

До речовин, які можуть посилювати цукрознижувальний ефект та збільшувати схильність до виникнення гіпоглікемії, відносяться протидіабетичні лікарські засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пентокси.

До речовин, які можуть послаблювати цукрознижувальний ефект, відносяться кортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестини, похідні фенотіазину, соматропіну. симпатоміметики (наприклад, епінефрін (адреналін), сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, атипові антипсихотичні лікарські засоби (наприклад, клозапін та оланзапін) та інгібітори протеаз.

Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть як посилювати, так і послаблювати цукрознижувальний ефект інсуліну. Пентамідин може спричинити гіпоглікемію, після якої іноді може розвинутись гіперглікемія.

Крім того, під дією симпатолітичних засобів, таких як бета-адреноблокатори. клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної коітррегуляції можуть слабшати або зовсім зникати.

Фармакокінстичні взаємодії. Ліксисенатид є пептидом та не стабілізується за участю цитохрому Р450. За результатами досліджень в умовах in vitro ліксісенатид не впливав на активність досліджуваних ізоферментів цитохрому Р450 та транспортерів людини.

Про жодну фармакокінетичну взаємодію інсуліну гларгіну невідомо.

Вплив спорожнення шлунка на пероральні лікарські засоби. Уповільнення спорожнення шлунка, спричинене застосуванням ліксісенатиду. може зменшувати швидкість абсорбції перорально прийнятних лікарських засобів. За пацієнтами, які отримують лікарські засоби, що мають вузький терапевтичний індекс або потребують ретельного клінічного моніторингу, має здійснюватися ретельне спостереження, особливо на початку лікування ліксісенатидом. Ці лікарські засоби повинні прийматися у стандартному порядку щодо прийому ліксісенатиду. Якщо такі лікарські засоби повинні прийматися з їжею, то пацієнтам слід рекомендувати по можливості приймати їх з їдою, коли не виконується введення ліксісенатиду.

Що стосується пероральних лікарських засобів, ефективність яких особливо залежить від порогових концентрацій, наприклад, антибіотиків, то пацієнтам слід рекомендувати приймати такі лікарські засоби принаймні за 1 годину до або через 4 години після ін'єкції ліксісенатиду.

Кишковорозчинні лікарські форми, що містять речовини, чутливі до розщеплення у шлунку, повинні прийматися за 1 годину до або через 4 години після ін'єкції ліксісенатиду.

Парацетамол. Парацетамол використовувався як модель лікарського засобу для оцінки впливу ліксисенатиду на спорожнення шлунка. Після одноразового прийому парацетамолу в дозі 1000 мг AUC та ti/д парацетамолу залишалися незмінними незалежно від часу прийому препарату (до або після ін'єкції ліксісенатиду). При застосуванні препарату через 1 годину або через 4 години після введення 10 мкг ліксисенатиду Стах парацетамолу зменшувалася на 29% та 31% відповідно, а медіана tmax збільшувалася на 2,0 та 1,75 години відповідно. Прогнозується, що при введенні ліксісенатиду у підтримуючій дозі 20 мкг спостерігатиметься ще більше збільшення tmax та зниження Стах парацетамолу. При прийомі парацетамолу за 1 годину до введення ліксисенатиду Стах та tmax парацетамолу не змінювалися.

Враховуючи наведені результати, необхідність корекції дозування парацетамолу відсутня, але подовження tmax, яке спостерігалося, коли парацетамол приймався через 1-4 години після введення ліксісенатиду, слід враховувати, коли для ефективності необхідно швидке початок дії.

Пероральні контрацептиви. Одноразовий прийом перорального контрацептиву (етинілестрадіолу 0.03 мг/левоноргестрелу 0,15 мг) за 1 годину до або через 11 годин після введення 10 мкг ліксісенатиду не впливав на Сmax, AUC, tl/2 та tmax етинілестондиолу.

Прийом перорального контрацептиву через 1 годину або через 4 години після введення ліксисенатиду не впливав на AUC та ti/2 етинілестрадіолу та левоноргестрелу, хоча Сmax етинілестрадіолу знижувалася на 52% і 39% відповідно, Сmax левоноргестрелу tmax збільшувалася на 1-. Таке зниження Сmax має обмежену клінічну значимість і у корекції дозування пероральних контрацептивів відсутня.

Аторвастатин. При супутньому застосуванні ліксісенатиду в дозі 20 мкг і аторвастатину в дозі 40 мг, що приймалися вранці протягом 6 днів, експозиція аторвастатину не змінювалася, тоді як Сmax знижувалася на 31%, а tmax подовжувався на 3,25 години.

Такого збільшення tmax немає, якщо аторвастатин приймався ввечері; а ліксісенатид вводився вранці, але AUC та Сmax аторвастатину при цьому збільшувалися на 27% та 66% відповідно.

Ці зміни не клінічно значущі, тому необхідності корекції дозування аторвастатину при його супутньому застосуванні з ліксисенатидом немає.

Варфірин та інші похідні кумарину. При одночасному застосуванні варфарину в дозі 25 мг та багаторазовому введенні ліксіснатиду в дозі 20 мкг не відзначалося жодного впливу на AUC або МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), тоді як Стах знижувався на 19%, а tmax подовжувався на 7 годин.

Враховуючи ці дані, необхідності корекції дозування варфарину при його супутньому застосуванні з ліксисенатидом немає; проте, на початку та після лікування ліксісенатидом у пацієнтів, які приймають варфарин та/або інші похідні кумарину, рекомендується проводити частий моніторинг МНО.

Дігоксин. При супутньому застосуванні ліксіснатиду в дозі 20 мкг та дигоксину в дозі 0,25 мг у рівноважному стані AUC дигоксину не змінювалася. При цьому tmax дигоксину збільшився на 1,5 години, а Сmax зменшилося на 26%.

Враховуючи ці дані, необхідності корекції дозування дигоксину при його супутньому застосуванні з ліксисенатидом немає.

Раміпріл. При супутньому застосуванні ліксіснатиду в дозі 20 мкг і раміприлу в дозі 5 мг протягом 6 днів AUC раміприлу збільшилася на 21%, тоді як Зmax зменшилася на 63%. При цьому AUC та Стах активного метаболіту (раміприлату) не змінювалися. Значення tmax раміприлу та раміприлату збільшилося приблизно на 2,5 години.

Враховуючи ці дані, необхідності корекції дозування раміприлу при його супутньому застосуванні з ліксисенатидом немає.

Препарат Соліква доступний у двох типах шприц-ручок з різними опціями дозування, а саме шприц-ручка Соліква (10-40) та шприц-ручка Соліква (30-60) відповідно. Відмінність між дозуваннями шприц-ручок пов'язана з їх діапазонами дозування.

Соліква 100 Од./мл + 50 мкг/мл у попередньо наповненій шприц-ручці – діапазон дозування становить 10-40 одиниць інсуліну гларгіну в комбінації з 5-20 мкг ліксісенатиду (шприц-ручка Соліква (10-40))
Соліква 100 Од./мл + 33 мкг/мл у попередньо наповненій шприц-ручці – діапазон дозування становить 30-60 одиниць інсуліну гларгіну в комбінації з 10-20 мкг ліксісенатиду (шприц-ручка Соліква (30-60))
Щоб уникнути помилок у застосуванні препарату, лікар, який його призначає, повинен переконатися, що в рецепті вказано правильне дозування та діапазон поділів дозування шприц-ручки.

Дозування

Дозування має підбиратися індивідуально з урахуванням індивідуальної відповіді хворого, яке титрування здійснюється відповідно до потреби пацієнта в інсуліні. Дозування ліксісенатиду підвищується або знижується разом із дозуванням інсуліну гларгіну і залежить від того, яка шприц-ручка використовується.

Початкове дозування. Терапію базальним інсуліном або агоністом рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) або пероральним цукрознижувальним лікарським засобом, за винятком метформіну та інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу, перед початком застосування препарату Соліква.

Початкова доза препарату Соліква визначається на підставі попереднього протидіабетичного лікування, при цьому початкова доза ліксісенатиду, що рекомендується, не повинна перевищувати 10 мкг:

* - Одиниць інсуліну гларгіну (100 Од./мл) та мікрограм ліксісенатиду

* * - Якщо застосовувався інший базальний інсулін:

При застосуванні базального інсуліну двічі на добу або інсуліну гларгіну (300 од./мл) попередня загальна добова доза повинна бути знижена на 20% при виборі початкової дози Солікви.
При використанні будь-якого іншого базального інсуліну має застосовуватися таке правило, як для інсуліну гларгіну (100 Од/мл).
Максимальна добова доза становить 60 одиниць інсуліну гларгіну та 20 мкг ліксісенатиду, що відповідає 60 діленням дозування.

Ін'єкція препарату Соліква повинна проводитись один раз на добу в межах однієї години перед їдою. Бажано, щоб прандіальна ін'єкція виконувалася перед тим самим прийомом їжі щодня, після того, як пацієнт вибере найбільш зручний для себе прийом їжі.

Титрування дозування. Препарат Соліква повинен вводитися відповідно до індивідуальних потреб пацієнта в інсуліні. Контроль глікемії рекомендується оптимізувати шляхом корекції дозування на підставі рівнів глюкози у плазмі натщесерце (див. розділ Фармакодинаміка). При переведенні на цей препарат протягом перших тижнів після цього рекомендується ретельний моніторинг рівнів глюкози.

Якщо пацієнт починає застосовувати шприц-ручку Соліква (10-40), то дозування може бути титроване до 40 справ дозування.
Для дозування > 40 розділів дозування на добу титрування необхідно продовжувати за допомогою шприц-ручки Соліква (30-60).
Якщо пацієнт починає застосовувати шприц-ручку Соліква (30-60), то дозування може бути титроване до 60 справ дозування.
Для загального добового дозування >60 поділів дозування Соліква не слід застосовувати.
Пацієнти, які коригують кількість або час введення препарату, повинні здійснювати це лише під контролем з відповідним моніторингом рівнів глюкози (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку (>65 років)

Препарат Соліква може застосовуватись у пацієнтів похилого віку. Дозування має бути підібране в індивідуальному порядку з урахуванням результатів моніторингу рівнів глюкози. У пацієнтів похилого віку прогресуюче погіршення функції нирок може стати причиною постійного зменшення потреби в інсуліні. Корекція дози ліксісенатиду в залежності від віку не потрібна. Досвід терапевтичного застосування препарату Соліква у пацієнтів віком від 75 років є обмеженим.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Препарат Соліква не рекомендується застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та при термінальній стадії захворювання нирок, оскільки досвід терапевтичного застосування ліксісенатиду в таких випадках недостатній.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дозування ліксісенатиду не потрібна.

У пацієнтів з порушенням функції нирок потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження метаболізму інсуліну.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок, які застосовують препарат Соліква, може виникати потреба у частому моніторингу рівнів глюкози та відповідної корекції дозування.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дозування ліксисенатиду не потрібна (див. розділ Фармакокінетика). У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну. У пацієнтів з порушенням функції печінки може виникати потреба у частому моніторингу рівнів глюкози та відповідної корекції дозування препарату Соліква.

Діти

Препарат Соліква не призначений для застосування у дітей.

Спосіб введення. Препарат Соліква слід вводити шляхом підшкірної ін'єкції в животі, дельтовидного м'яза або стегна.

Місця для ін'єкцій повинні змінюватися в межах однієї анатомічної ділянки (живота, дельтовидного м'яза або стегна) від однієї ін'єкції до іншої з метою зменшення ризику виникнення ліподистрофії та/або шкірного амілоїдозу (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти повинні бути проінструктовані щодо постійної необхідності використання нової голки. Повторне використання голки шприц-ручки інсуліну збільшує ризик її блокування, що може призводити до введення недостатньої або надмірної дози препарату. Препарат Соліква не дозволяється відбирати з картриджа попередньо наповненої шприц-ручки в шприц, оскільки це може призвести до тяжкого передозування (див. «Особливості безпеки при використанні препарату»).

Особливості безпеки при використанні препарату

Перед першим застосуванням шприц-ручку слід витягнути з холодильника і потримати за нормальної температури не вище 25°С протягом 1-2 годин.

Перед використанням перевіряють картридж шприц-ручки. Його можна використовувати тільки тоді, коли в ньому міститься безбарвний прозорий розчин, що за консистенцією нагадує воду, без видимих ​​твердих частинок.

Препарат Соліква не можна змішувати з іншим інсуліном або розводити. При змішуванні або

шприц, поскольку это может привести к тяжелой передозировке (см. «Особенности предосторожности при использовании препарата»).

Особенности предосторожности при использовании препарата

Перед першим використанням шприц-ручки зберігати в холодильнику при температурі від +2°С до +8°С у захищеному від світла місці. Чи не заморожувати.

Після першого використання шприц-ручку слід зберігати не більше 28 днів при кімнатній температурі нижче 25°С у захищеному від світла місці.

Не кладіть шприц-ручку назад у холодильник.

Після кожної ін'єкції на шприц-ручку слід знову надіти ковпачок із метою захисту від світла. Не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою.

Експлуатація

Зі шприц-ручкою слід поводитися з обережністю. Якщо Вам здається, що шприц-ручка пошкоджена, не намагайтеся її полагодити, візьміть нову.

Захистити шприц-ручку від пилу та бруду: зовнішню поверхню шприц-ручки можна очищати, протираючи її вологою тканиною (змоченою лише водою). Не занурюйте в рідину, не промивайте та не змащуйте шприц-ручку – це може пошкодити її.

Утилізація шприц-ручки: перед утилізацією шприц-ручки зніміть голку. Викидайте шприц-ручку так, як рекомендовано місцевими регуляторними органами.

Діти.

Безпека та ефективність препарату Соліква для лікування дітей віком до 18 років не встановлені. Дані щодо цього відсутні.

У разі введення більшої дози Солікви, ніж потрібно, можуть виникнути небажані реакції у вигляді гіпоглікемії та розладів з боку шлунково-кишкового тракту. Епізоди гіпоглікемії легкого ступеня зазвичай можуть бути усунені пероральним прийомом вуглеводів. Може виникнути необхідність корекції дозування лікарського засобу та внесення змін до режиму харчування або фізичної активності.

Більш тяжкі епізоди гіпоглікемії, що супроводжуються комою, судомами або неврологічними порушеннями, вимагають внутрішньом'язового/підшкірного введення глюкагону або внутрішньовенного введення концентрованого розчину глюкози. Оскільки гіпоглікемія може виникнути повторно навіть після очевидного покращення клінічного стану пацієнта, необхідними заходами може бути тривалий прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом.

У разі небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту має бути розпочато відповідну підтримуючу терапію відповідно до клінічних ознак та симптомів, що відзначаються у пацієнта.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося при лікуванні препаратом Соліква, були гіпоглікемія та розлади з боку шлунково-кишкового тракту (див. нижче розділ «Опис окремих небажаних реакцій»).

Побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за категоріями «Система-Орган-Клас» у порядку зменшення частоти виникнення (дуже часто: > 1/10: часто: від > 1/100 до < 1 / 10; нечасто: від > 1/1000 до < 1/100; рідко: від > 1/10 000 до < 1/1000;

Опис окремих побічних реакцій

Гіпоглікемія. У наступній таблиці наведено дані про частоту задокументованої симптоматичної гіпоглікемії (< 3.9 ммоль/л) та тяжку гіпоглікемію при застосуванні Солікви та препарату порівняння.

Побічні реакції у вигляді документованої симптоматичної гіпоглікемії або тяжкої гіпоглікемії

* Задокументована симптоматична гіпоглікемія визначалася як подія, під час якої типові симптоми гіпоглікемії супроводжувалися певною концентрацією глюкози в плазмі < 3,9 ммоль/л.

** Тяжка симптоматична гіпоглікемія визначалася як явище, яке потребує допомоги іншої особи для активного введення вуглеводів, глюкагону або проведення інших реанімаційних заходів.

З боку шлунково-кишкового тракту. З боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та діарея) були побічними реакціями, про які часто повідомлялося під час лікування. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Соліква, частота пов'язаної нудоти, діареї та блювання склала 8,4%, 2,2% та 2,2% відповідно. Побічні реакції у вигляді розладів з боку шлунково-кишкового тракту були переважно легким ступенем і мали транзиторний характер.

З боку імунної системи. Про алергічні реакції (кропив'янка), можливо пов'язані із застосуванням препарату Соліква, було повідомлено у 0,3% пацієнтів. Про випадки генералізованих алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк, повідомлялося при післяреєстраційному застосуванні інсуліну гларгіну та ліксісенатиду.

Імуногенність. Застосування Соліква може призводити до утворення антитіл до інсуліну гларгіну та/або ліксісенатиду.

частота випадків утворення антитіл до інсуліну гларгіну становила 21,0% та 26,2%. Приблизно у 93% пацієнтів відзначалася перехресна реактивність антитіл до інсуліну гларгіну щодо людського інсуліну. Частота утворення антитіл до ліксісенатиду становить приблизно 43%. Ні статус антитіл до інсуліну гларгіну, ні статус антитіл до ліксісенатиду не мали клінічно значущого впливу на безпеку або ефективність препарату.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Ліподистрофія та шкірний амілоїдоз можуть виникати в місці ін'єкції інсулінів та призводити до затримки абсорбції інсуліну з нього. Постійна зміна місця ін'єкції в межах однієї ділянки тіла може допомогти зменшити або запобігти цим реакціям.

Реакції у місці ін'єкції. У деяких пацієнтів (1,7%), які отримували терапію, що включала введення інсуліну, у тому числі препарату Соліква, відзначалися почервоніння, місцеве набрякання та свербіж у місці ін'єкції.

Частота серцевих скорочень. При застосуванні рецепторів агоністів до GLP-1 повідомлялося про збільшення частоти серцевих скорочень; Транзиторне збільшення частоти серцевих скорочень спостерігалося також у межах деяких досліджень застосування ліксісенатиду. За результатами всіх досліджень препарату Соліква не призводило до збільшення середньої частоти серцевих скорочень.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після затвердження лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції до Державного експертного центру МОЗ України.

Препарат Соліква не повинен застосовуватися у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія була небажаною реакцією, про яку повідомлялося найчастіше під час лікування препаратом Соліква (див. розділ «Побічні реакції»). Гіпоглікемія може виникати, якщо доза Соліква вище, ніж потрібна.

Фактори, які підвищують схильність до гіпоглікемії, потребують особливо ретельного моніторингу та можуть призводити до необхідності корекції дозування препарату. До таких факторів належать такі:

зміна ділянки ін'єкції;
збільшення чутливості до інсуліну (наприклад, при усуненні стресових факторів) незвичайне, надмірне або тривале фізичне навантаження;
супутнє захворювання (наприклад, що супроводжується блюванням, діареєю) неадекватний прийом їжі;
пропуск прийому їжі;
вживання алкоголю;
деякі некомпенсовані ендокринні розлади (наприклад, гіпотиреоз та недостатність передньої частки гіпофізу або кори надниркових залоз);
одночасне застосування інших лікарських засобів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").
При застосуванні ліксісенатиду та/або інсуліну у поєднанні з препаратами сульфонілсечовини може підвищуватись ризик виникнення гіпоглікемії, у зв'язку з чим препарат Соліква не повинен застосовуватись у поєднанні з препаратами сульфонілсечовини.

Дозування препарату Соліква має підбиратися індивідуально з урахуванням клінічної відповіді, а його титрування здійснюється відповідно до потреби пацієнта в інсуліні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гострий панкреатит

Застосування рецепторів агоністів до глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) асоціюється з ризиком розвитку гострого панкреатиту. Повідомлялося про невелику кількість випадків гострого панкреатиту на фоні застосування ліксісенатиду, хоча наявність причинно-наслідкового зв'язку з прийомом препарату не було встановлено. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту, такі як постійний сильний біль у животі. При підозрі на панкреатит застосування препарату Соліква слід припинити; якщо гострий панкреатит підтверджується, Ліксіснатид призначати більше не можна. У пацієнтів з наявністю панкреатиту в анамнезі слід бути обережним при призначенні препарату.

Тяжке захворювання шлунково-кишкового тракту

Застосування агоністів GLP-1 рецепторів може бути асоційоване з небажаними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту. Застосування препарату Соліква не досліджувалося у пацієнтів з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями, включаючи тяжкий гастропарез, тому застосування лікарського засобу Соліква у таких пацієнтів не рекомендується.

Тяжке порушення функції нирок

Терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та при термінальній стадії захворювання нирок відсутній. Застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та при термінальній стадії захворювання не рекомендується (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка. Фармакокінетика»).

Одночасне застосування інших лікарських засобів

Уповільнення випорожнення шлунка, зумовлене застосуванням ліксісенатиду, може зменшувати швидкість абсорбції пероральних лікарських засобів. Препарат Соліква повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, для яких необхідна швидка абсорбція у шлунково-кишковому тракті, які потребують ретельного клінічного моніторингу або мають вузький терапевтичний індекс. Конкретні рекомендації щодо прийому таких лікарських засобів наведено у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Дегідратація

Пацієнтам, які отримують препарат Соліква, необхідно повідомляти про потенційний ризик дегідратації, пов'язаний з небажаними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту, і такі пацієнти повинні вживати заходів щодо запобігання гіповолемії.

Утворення антитіл

Застосування Соліква може призводити до утворення антитіл до інсуліну гларгіну та/або ліксісенатиду. У поодиноких випадках наявність таких антитіл може обумовлювати необхідність корекції дозування препарату Соліква з метою усунення схильності до розвитку гіпер- або гіпоглікемії.

Уникнення помилок у застосуванні лікарського засобу

Пацієнти повинні бути проінструктовані щодо необхідності обов'язкової перевірки маркування шприц-ручки перед кожною ін'єкцією, щоб уникнути випадкової плутанини між двома різними дозуваннями препарату Соліква та плутанини з іншими ін'єкційними протидіабетичними лікарськими засобами.

Щоб уникнути помилок у дозуванні та потенційному передозуванні, ні пацієнти, ні медичні працівники ніколи не повинні використовувати шприц для забору лікарського засобу з картриджа шприц-ручки.

Ситуації, у яких застосування лікарського засобу не досліджувалося

Застосування Соліква може призводити до утворення антитіл до інсуліну гларгіну та/або ліксісенатиду. У поодиноких випадках наявність таких антитіл може обумовлювати необхідність корекції дозування препарату Соліква з метою усунення схильності до розвитку гіпер- або гіпоглікемії.

Уникнення помилок у застосуванні лікарського засобу

Пацієнти повинні бути проінструктовані щодо необхідності обов'язкової перевірки маркування шприц-ручки перед кожною ін'єкцією, щоб уникнути випадкової плутанини між двома різними дозуваннями препарату Соліква та плутанини з іншими ін'єкційними протидіабетичними лікарськими засобами.

Щоб уникнути помилок у дозуванні та потенційному передозуванні, ні пацієнти, ні медичні працівники ніколи не повинні використовувати шприц для забору лікарського засобу з картриджа шприц-ручки.

Ситуації, у яких застосування лікарського засобу не досліджувалося

Використання препарату Соліква не досліджувалося у комбінації з інгібіторами дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), препаратами сульфонілсечовини. глинідами та піоглітазоном.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну дозу, тобто можна вважати, що він практично не містить натрію.

Цей лікарський засіб містить метакрезол, який може спричинити алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарату Соліква не притаманний або притаманний незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або роботу з іншими механізмами. Здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість реакції можуть порушуватися внаслідок гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, внаслідок зорових розладів. Це може бути небезпечним у ситуаціях, коли ці якості особливо важливі (наприклад, при керуванні транспортним засобом або роботі з іншими механізмами).

Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідних запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії при керуванні транспортним засобом або роботі з іншими механізмами. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії слабко виражені або взагалі відсутні, а також для хворих, у яких часто виникає гіпоглікемія. Необхідно ретельно зважувати, чи слід сідати за кермо чи працювати з іншими механізмами у такому стані.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат Соліква не рекомендується застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції.

Вагітність. Немає клінічного досвіду застосування препарату Соліква вагітними жінками. Немає клінічних даних, отриманих під час контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату Соліква. Інсуліну гларгіну або ліксісенатиду в період вагітності. Великий обсяг даних щодо застосування інсуліну гларгіну вагітними жінками (більше 1000 випадків вагітності) вказує на те, що інсулін гларгін не має специфічних небажаних впливів на перебіг вагітності, а також не викликає вад розвитку у плода новонародженого. ні токсичного на нього. Дослідження на лабораторних тваринах не виявили ознак впливу інсуліну гларгіну на репродуктивну систему.

Не існує підходящих даних щодо застосування ліксісенатиду у вагітних жінок. Результати досліджень на тваринах свідчать про наявність токсичної дії ліксісенатиду на репродуктивну систему (див. розділ "Фармакодинаміка. Доклінічні дані з безпеки").

Препарат Соліква не слід застосовувати під час вагітності. Якщо пацієнтка планує вагітність або вагітність вже настала, лікування препаратом Соліква слід припинити.

Годування груддю. Невідомо, чи інсулін гларгін або ліксисенатид екскретується у грудне молоко у людини. Препарат Соліква не повинен застосовуватися під час годування груддю.

Репродуктивна функція. Дослідження на лабораторних тваринах не виявили безпосереднього шкідливого впливу ліксісенатиду або інсуліну гларгіну на репродуктивну функцію.

Термін придатності
24 місяці.

Термін придатності після використання шприц-ручки: 28 днів.

Зберігати при температурі нижче 25 °С. Чи не заморожувати. Чи не охолоджувати. Не зберігати із прикріпленою голкою. Зберігати шприц-ручку у місці, захищеному від джерел прямого тепла та світла. Після кожної ін'єкції на шприц-ручку слід знову надягати ковпачок з метою захисту від світла.

Умови зберігання
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Шприц-ручки. не використовувані:

Зберігати у холодильнику (при температурі +2 - +8 °С).

Не заморожувати та не допускати контакту з морозильним відділенням чи накопичувачами холоду.

Зберігати шприц-ручку у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.

Шприц-ручки. після першого використання:

Умови зберігання див. у розділі «Термін придатності».

Несумісність
Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншим інсуліном або розводити.

Упаковка
№3: по 3 мл у картриджі, вбудованому в одноразову шприц-ручку; по 3 шприц-ручки у картонній коробці. Голки в упаковку не включені.

Категорія відпустки
За рецептом.