Рисполепт р-р орал. 1мг/мл фл.30мл (60753)

Янссен Фармацевтика Н.В., Бельгия

Бельгія

Діюча речовина: рисперидон

допоміжні речовини: винна кислота-7,5 мг, бензойна кислота - 2 мг, натрію гідроксид - до pH 3,0±0,1, вода очищена - до 1 мл.

30 мл у флаконі з темного скла в комплекті з градуйованою піпеткою в картонній коробці

Розчин для прийому всередину прозорий, безбарвний.

РИСПЕРИДОН

Рисперидон-це селективний моноамінергічний антагоніст, володіє високим афінітетом до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв'язується також з ?1-адренергічними рецепторами і, дещо слабкіше, з Н1-гістамінергічними і ?2-адренергічними рецепторами.

Рисперидон не володіє тропностью до холінергічних рецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше придушення моторної активності і в меншій мірі індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну, ймовірно, зменшує схильність до екстрапірамідних побічних дій і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних і афективних симптомів шизофренії.

Усмоктування

Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому всередину становить 70%. Відносна біодоступність після прийому всередину рисперидону у формі таблеток становить 94% при порівнянні з рисперидоном у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів.

Розподіл

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Vd становить 1-2 л/кг.у плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном і альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%.

Метаболізм і виведення

Рисперидон метаболізується ізоферментом CYP 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP 2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом по ізоферменту CYP 2D6 рисперидон швидко перетворюється в 9-гідроксирисперидон, в той час як у пацієнтів зі слабким метаболізмом дана трансформація відбувається набагато повільніше. Хоча пацієнти з інтенсивним метаболізмом мають нижчу концентрацію рисперидону і більш високу концентрацію 9-гідроксирисперидону, ніж пацієнти зі слабким метаболізмом, сумарна фармакокінетикарисперидону і 9-гідроксирисперидону (активна антипсихотична фракція) після прийому однієї або декількох доз схожа у пацієнтів з інтенсивним і зі слабким метаболізмом CYP 2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон в клінічно значущих концентраціях, в цілому, не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що піддаються біотрансформації ізоферментами системи P450, включаючи CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C8/9/10, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4 і CYP 3A5. Через тиждень після початку прийому препарату 70% дози виводиться з сечею, 14% - з калом. У сечі рисперидон спільно з 9-гідроксирисперидоном становлять 35-45% дози. Решту кількості складають неактивні метаболіти.

Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виводиться з організму з періодом напіввиведення (T1/2) близько 3 годин. T1 / 2 9-гідроксирисперидону і активної антипсихотичної фракції становить 24 години.

Лінійність

Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз.

Літні пацієнти та пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю

Після одноразового прийому рисперидону у літніх пацієнтів концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі були в середньому на 43% більше, період напіввиведення тривав на 38% довше, а кліренс зменшувався на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%.

Діти

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей порівнянна з такою у дорослих пацієнтів.

Вплив статі, раси та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси або куріння на фармакокінетику рисперидону та активної фармакокінетичної фракції.

лікування шизофренії у дорослих і дітей від 13 років;

лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих і дітей від 10 років;

короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним

методам корекції, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам;

короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії в структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю, діагностованої відповідно до DSM-IV, при якій

в силу тяжкості агресії або іншого деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія повинна бути частиною більш широкої програми лікування, в тому числі

психологічних і освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем в області дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим з лікуванням розладів поведінки у дітей і підлітків.

індивідуальна підвищена чутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта цього препарату;
фенілкетонурія.
З обережністю:

захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза);

зневоднення і гіповолемія;

порушення мозкового кровообігу;

хвороба Паркінсона;

судоми (у тому числі в анамнезі);

тяжка ниркова або печінкова недостатність (див. розділ "спосіб застосування та дози");

зловживання лікарськими засобами або лікарська залежність;

стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, супутній прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT);

пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів);

фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві;

пацієнти літнього віку з цереброваскулярною деменцією; вагітність.

Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватися обережності при спільному призначенні препарату Рисполепт® з препаратами, що збільшують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами Іа класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін), III класу (аміодарон, соталол та ін), трициклічними антидепресантами (амітриптилін та ін), тетрациклическими антидепресантами (мапротилін та ін), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін), препаратами, викликають електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпомагніємія), брадикардію або інгібують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік не є вичерпним.

Вплив прийому препарату Рисполепт® на інші лікарські препарати

Рисполепт® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації.

Рисполепт® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. У разі якщо необхідний прийом даної комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів.

При застосуванні рисперидону спільно з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія.

Рисперидон не чинить клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Вплив прийому інших лікарських препаратів на препарат Рисполепт®

При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів і P-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При призначенні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів та P-глікопротеїну слід скорегувати дозу препарату Рисполепт®.

Флуоксетин і пароксетин, які є інгібіторами ізоферменту CYP 2D6, збільшують концентрацію рисперидону в плазмі, але в меншій мірі концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP 2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону таким же чином. При призначенні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скорегувати дозу препарату Рисполепт®.

Верапаміл, який є інгібітором ізоферменту CYP 3A4 і P-глікопротеїну, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі.

Галантамін і донепезил не надають клінічно значущого ефекту на фармакокінетикурисперидону і його активних антипсихотичних фракцій.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі b-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетикурисперидону та активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступністьрисперидону, але в мінімальному ступені впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, інгібітор ізоферменту CYP 3A4, не впливає на фармакокінетикурисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Спільне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Рисполепт® у дітей не змінює фармакокінетичні параметри та ефективність рисперидону.

Не рекомендується застосовувати рисперидон спільно з паліперидоном з огляду на те, що паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і застосування такої комбінації може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.

Всередину. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.

Припинення прийому препарату рекомендується проводити поступово. Гострі симптоми "відміни", включаючи нудоту, блювоту, потіння і безсоння, спостерігалися дуже рідко після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів.

Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами.

На початку лікування препаратом Рисполепт ® рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому якщо пацієнти переводяться з терапії депо-формами антипсихотичних препаратів, то терапію препаратом Рисполепт ® рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії протипаркінсонічними препаратами.

Шизофренія

Дорослий

Рисполепт® може призначатися один або два рази на добу.

Початкова доза препарату Рисполепт® - 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скорегувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низька початкова і підтримуюча дози.

Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності в порівнянні з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище цього рівня застосовувати не рекомендується.

Літні пацієнти

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу.

Діти від 13 років

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом один раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при гарній переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більш високі дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалося.

Пацієнтам, у яких спостерігається стійка сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом

Дорослий

Рекомендована початкова доза препарату-2 мг на день за один прийом. При необхідності ця доза може бути підвищена не менше ніж через 24 години на 1 мг на день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів з маніакальними епізодами не вивчалося.

Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Рисполепт® повинна регулярно оцінюватися і підтверджуватися.

Літні пацієнти

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом двічі на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу. Необхідно дотримуватися обережності у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у літніх пацієнтів.

Діти від 10 років

Рекомендується початкова доза 0,5 мг на прийом один раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при гарній переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більш високі дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалося.

Пацієнтам, у яких спостерігається стійка сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Безперервна агресія у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера.

Рекомендується початкова доза по 0,25 мг на прийом двічі на день. Дозування при необхідності можна індивідуально збільшувати по 0,25 мг 2 рази на добу, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг двічі на день. Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази на день.

Рисполепт® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з безперервною агресією у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування стан пацієнтів повинен оцінюватися на регулярній основі, також як і необхідність продовження терапії.

Безперервна агресія в структурі розладу поведінки.

Діти від 5 до 18 років

Пацієнти з масою тіла 50 кг і більше-рекомендована початкова доза препарату-0,5 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,5 мг в день, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на день.

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг-рекомендована початкова доза препарату-0,25 мг один раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,25 мг в день, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 0,5 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на день.

Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Рисполепт® повинна регулярно оцінюватися і підтверджуватися.

Застосування у дітей молодше 5 років не рекомендується через відсутність даних.

Захворювання печінки і нирок

У пацієнтів із захворюваннями нирок знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими пацієнтами. У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові.

Початкова і підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів із захворюваннями печінки і нирок повинно проводитися повільніше.

Рисполепт® слід призначати з обережністю у даній категорії хворих.

Діти
Дивитися розділи" застосування та дози "і"побічні реакції".

Симптоми: в цілому, спостережувані симптоми передозування представляли собою вже відомі фармакологічні ефекти рисперидону в посиленій формі: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. Спостерігалося подовження інтервалу QT і судоми. Двонаправлена шлуночкова тахікардія відзначалася в спільному прийомі підвищеної дози рисперидону і пароксетину.

У разі гострого передозування повинна бути розглянута можливість передозування від прийому декількох препаратів.

Лікування: слід домогтися і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем і вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і прийом активованого вугілля разом зі проносним слід проводити тільки в тому випадку, якщо препарат був прийнятий не більше однієї години тому. Слід негайно почати моніторування ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Специфічного антидоту не існує, повинна проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенними інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. При розвитку важких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження і моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.

Найбільш часто спостережуваними побічними ефектами (частота виникнення ? 10%) були: паркінсонізм, головний біль і безсоння.

Побічні ефекти препарату Рисполепт® в терапевтичних дозах наведені з розподілом по частотах і системам органів. Частоту побічних ефектів класифікували наступним чином:

дуже часті (?1/10 випадків), часті (?1/100 і <1/10 випадків), нечасті (?1/1000 і <1/100 випадків), рідкісні (?1/10000 і <1/1000 випадків), дуже рідкісні (<1/10000 випадків) і з невідомою частотою (неможливо оцінити частоту з доступних даних).

У кожній частотній групі побічні дії представлені в порядку зменшення їх важливості.

Порушення лабораторних та інструментальних показників:

часто-збільшення рівня пролактину1, збільшення маси тіла;

нечасто-подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення ЕКГ, збільшення рівня трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази, підвищення концентрації холестерину;

рідко-зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів.

З боку серцево-судинної системи:

часто-тахікардія, артеріальна гіпертензія;

нечасто-атріовентрикулярна блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, серцебиття, порушення провідності серця;

рідко-синусова брадикардія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен.

Гематологічні порушення і порушення лімфатичної системи:нечасто-анемія, тромбоцитопенія;

рідко-гранулоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи: дуже часто - паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація;

часто - акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто-відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпестезія, розлади смакових відчуттів, збочення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів;

рідко-злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, Цереброваскулярні порушення, тремор голови.

Офтальмологічні порушення:

часто-нечіткий зір, кон'юнктивіт;

нечасто-почервоніння очей, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь;

рідко-зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої райдужки.

З боку вуха і Лабіринту:нечасто - біль у вусі, шум у вухах.

Респіраторні, торакальні порушення і порушення середостіння:

часто-задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль в області гортані і глотки;

нечасто-свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій в легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія;

рідко-синдром апное уві сні, гіпервентиляція.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - блювання, діарея, запор, нудота, болі в області живота, диспепсія, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, гіперсалівація;

нечасто-дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома, гастроентерит, метеоризм;

рідко-непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, хейліт.

З боку нирок і сечовивідних шляхів:

часто-енурез;

нечасто-затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.

З боку шкіри і підшкірних тканин:

часто-висип, еритема;

нечасто-ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз;

рідко-лупа; дуже рідко - набряк Квінке.

З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини:

часто-артралгія, болі в спині, болі в кінцівках;

нечасто-м'язова слабкість, міалгія, болі в шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість в суглобах, м'язові болі в грудях;

рідко-рабдоміоліз.

З боку ендокринної системи:

рідко-порушення вироблення антидіуретичного гормону.

Порушення метаболізму і харчування:

часто-підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто - цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія;

рідко-гіпоглікемія, водна інтоксикація;

дуже рідко-діабетичний кетоацидоз.

Інфекція:

часто-пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха;

нечасто-вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз;

рідко-хронічний середній отит.

Судинні порушення:

нечасто-гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.

Загальні порушення і явища, обумовлені шляхом введення препарату:

часто-пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, болі в області грудної клітини;

нечасто-набряк обличчя, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага - дискомфорт в області грудної клітини, озноб;

рідко-гіпотермія, синдром "відміни", похолодання кінцівок.

З боку імунної системи:

нечасто-гіперчутливість

рідко-лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція.

Гепатобіліарні порушення: рідко-жовтяниця.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз:

нечасто-аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви;

рідко-пріапізм.

Вагітність, післяпологовий і неонатальний періоди: рідко-синдром "відміни" у новонароджених.

Психічні порушення:

дуже часто-безсоння; часто-занепокоєння - збудження, порушення сну, тривога;

нечасто-сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність; рідко - аноргазмія, сплощення афекту.

1-гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї і галактореї.

2- екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потиличних м'язів, м'язова ригідність, паркінсонічна ХОДА, порушення глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія і синдром «неспокійних» ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз і міоклонус), дистонія.

Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонія, опістотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика і тризм. Тремор включає тремор і паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує більш широкий ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне Походження.

3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. Загальна частота виникнення цукрового діабету за результатами всіх клінічних випробувань склала 0,43% всіх пацієнтів, які приймали рисперидон.

Нижче додатково перераховані побічні дії, що спостерігаються в ході клінічних досліджень пролонгованої ін'єкційної форми рисперидону - Рисполепт Конста, але не проявилися при застосуванні пероральних лікарських форм рисперидону.

Даний список не включає в себе побічні дії, пов'язані зі складом або ін'єкційним шляхом введення препарату:

Порушення лабораторних показників: зменшення маси тіла, збільшення рівня гамма-глутамілтрансферази, збільшення печінкових ферментів.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія.

З боку крові і лімфатичної системи: нейтропенія.

З боку нервової системи: парестезія, конвульсії.

З боку очей: блефароспазм, оклюзія артерії сітківки.

З боку вуха і лабіринту: вертиго.

З боку шлунково-кишкового тракту: зубний біль, спазм язика.

З боку шкіри і підшкірних тканин: екзема.

З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: болі в сідницях.

Інфекції: інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції, гастроентерит, підшкірний абсцес.

Травми та отруєння:падіння.

Судинні порушення: артеріальна гіпертензія.

Загальні порушення і явища, обумовлені шляхом введення препарату: болі.

Психічні порушення: депресія.

Клас ефекти

Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, дуже рідкісні випадки збільшення зубця QT відзначалися в постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, які збільшують зубець QT, включають: шлуночкову аритмію, шлуночкову фібриляцію, шлуночкову тахікардію, раптову смерть, зупинку серця та двонаправлену шлуночкову тахікардію.

Венозна тромбоемболія

Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію і випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при використанні антипсихотичних препаратів (частота невідома).

Підвищення маси тіла

Застосування при порушеннях функції печінки

У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові.
Початкова і підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів повинно проводитися повільніше.

Рисполепт® слід призначати з обережністю у даній категорії хворих.

Застосування при порушеннях функції нирок
У пацієнтів із захворюваннями нирок знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими пацієнтами. Початкова і підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів повинно проводитися повільніше.

Рисполепт® слід призначати з обережністю у даній категорії хворих.
Підвищена смертність у літніх пацієнтів з деменцією

У літніх пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігається підвищена смертність порівняно з плацебо у дослідженнях атипових антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон. При застосуванні рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті в порівнянні з пацієнтами, які не проходять лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки даного ризику. Невідома і причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якій підвищення смертності може бути застосовано до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей даної групи пацієнтів.

Спільне застосування з фуросемідом у літніх пацієнтів з деменцією

У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду і рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) у порівнянні з групою, що приймала тільки рисперидон (3,1%, середній вік 84 роки, діапазон 70-96 років) і групою, що приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2-х з 4-х клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності.

Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють дане спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик / користь. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і повинна ретельно контролюватися у літніх пацієнтів з деменцією.

У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки у пацієнтів (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років) при застосуванні рисперидону порівняно з плацебо.

Кардіоваскулярні ефекти у літніх пацієнтів з деменцією

У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику цереброваскулярних побічних ефектів приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що Цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні і несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків становило 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається і для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів. Рисполепт® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з факторами ризику виникнення інсульту.

Ризик виникнення цереброваскулярних побічних ефектів набагато вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією, порівняно з пацієнтами з Альцгеймерівською деменцією. Тому пацієнти з деменцією будь-якого типу, крім Альцгеймера, не повинні приймати рисперидон.

Лікарям слід оцінювати співвідношення ризик / користь застосування препарату Рисполепт® у літніх пацієнтів з деменцією, беручи до уваги провісники ризику інсульту індивідуально у кожного пацієнта. Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути попереджені про те, що необхідно негайно повідомляти про ознаки і симптоми кардіоваскулярних подій: таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також труднощі мови і проблеми із зором. При цьому повинні розглядатися всі можливі варіанти лікування, включаючи припинення прийому рисперидону.

Рисполепт® може використовуватися тільки для короткочасного лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам.

Необхідно постійно оцінювати стан пацієнтів і необхідність продовження терапії рисперидоном.

Ортостатична гіпотензія

Рисперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо в період початкового підбору дози. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалася у постмаркетинговому періоді при спільному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисполепт®необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Також необхідна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі виникнення гіпотензії.

Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади

Препарати, що володіють властивостями антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно мови та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, потрібно розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт® розчин для прийому всередину.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричиняти злоякісний нейролептичний синдром( ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій креатинфосфокінази. У пацієнтів з ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно скасувати всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт®.

Хвороба Паркінсона і деменція з тільцями Леві

Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт®, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитися з обережністю, тому що в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку нейролептичного злоякісного синдрому і збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями і екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсона.

Гіперглікемія і цукровий діабет

При лікуванні препаратом Рисполепт®спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є фактором, що привертає до цього. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко - діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом повинно проводитися регулярне спостереження на предмет погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла

При лікуванні препаратом Рисполепт®спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль маси тіла пацієнтів.

Гіперпролактинемія

На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рисполепт® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами
Рисполепт ® розчин для прийому всередину, може в невеликому або помірному ступені впливати на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Хворим слід рекомендувати відмовитися від водіння автомобіля і від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.
Застосування в період вагітності або годування груддю
Вагітність

Повноцінних досліджень щодо застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. За даними спостережень у постмаркетинговому періоді, при застосуванні рисперидону під час останнього триместру вагітності, у новонародженого виникли оборотні екстрапірамідні симптоми, тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом. У дослідженнях на тваринах рисперидон не володів тератогенною дією, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик для людей невідомий. Рисполепт® можна використовувати під час вагітності тільки якщо очікувана користь застосування препарату для вагітної жінки переважує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення прийому препарату під час вагітності, слід проводити скасування препарату поступово.

Лактація

У дослідженнях у тварин рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали в грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон в невеликих кількостях проникають в грудне молоко у людей. Даних щодо побічних дій у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні. Тому питання про грудне вигодовування повинен вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини.

Термін придатності 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

При температурі від 15°С до 30°С. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Категорія відпустки
За рецептом.

РИСПЕРИДОН, АРІС, ЗАЙРИС, МЕДОРИСПОН, НЕЙРИСПИН-ЗДОРОВ'Я, РИДОНЕКС, РИСПЕН 1, РИСПЕН 2, РИСПЕН 3, РИСПЕН 4, РИСПЕРДАЛ, РИСПЕРДАЛ КОНСТА, РИСПЕРИГАММА 1, РИСПЕРИГАММА 2, РИСПЕРИГАММА 3, РИСПЕРИГАММА 4, РИСПЕРИДОН САНДОЗ, РИСПЕРИДОН-АПО, РИСПЕРОН, РИСПЕТРИЛ, СИЗОДОН 1, СИЗОДОН 2, СИЗОДОН 3, СИЗОДОН 4, РИСПОН, РИЛЕПТИД®, РИСПАКСОЛ®, РИСПОЛЕПТ®, РИСПОЛЕПТ® КВИКЛЕТ, РИСПОНД, РИССЕТ®, РИССЕТ® КВІКТАБ, РОСТАЛЕПТ-РОТА, СПЕРИДАН®, ЕРІДОН, ТОРЕНДО®, ТОРЕНДО® Q-TAB®, РИСПОЛЕПТ КОНСТА™