Юнідокс Солютаб таблетки 100мг №10 (16112)

Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нидерланды

Нідерланди

Діюча речовина: доксициклін.

1 таблетка містить доксициклін в формі доксицикліну моногідрату 100 мг.

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, сахарин, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, лактози моногідрат.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі, круглі таблетки від світло-жовтого до сіро-коричневого кольору, який може бути різної інтенсивності, з видавленим надписом "173" на одному боці та рискою на іншому боці.

Доксициклін

Доксициклін є антибактеріальним препаратом. Його бактеріостатична дія полягає у синтезі інгібуючого протеїну шляхом приєднання до 30S та 50S частин рибосом. Препарат має широкий спектр активності.
Чутливість in vitro деяких клінічно важливих мікроорганізмів до доксицикліну, виражена у вигляді мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), представлена у наступній таблиці.

Активність in vitro
Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК)

?1 мкг/мл

(чутливі)
2-4 мкг/мл

(помірно чутливі)
>4 мкг/мл

(як правило, стійкі)

Грампозитивні мікроорганізми
S. hemolyticus (?,?)

S. pneumonia

S. aureus

S. epidermis

P. acnes
B. antracis

L. monocytogenes
Enterococci sp

Грамнегативні мікроорганізми
N. gonorrhoeae

H. influenzae

Brucella sp
E. coli

Enterobacter sp

Klebsiella sp

Salmonella sp

Shigella sp

Bacteroides sp
Pseudomonas sp

Proteus sp

Serratia sp

Providencia sp

Інші мікроорганізми
Rickettsia sp

Clamydia sp

Mycoplasma sp

Ureaplasma sp

Відсоток стійких мікроорганізмів, резистентність яких зумовлена їх природою, може залежати від численних місцевих факторів. З цієї причини, необхідно здійснювати постійний контроль їх стійкості.

Як правило, стійкість зумовлюється плазмідами. Поширеною є перехресна чутливість у групі антибіотиків тетрациклінового ряду.

Абсорбція. Доксициклін практично повністю всмоктується при пероральному прийомі. Вживання їжі або молока незначною мірою впливає на абсорбцію препарату. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг/добу у наступні дні підтримується терапевтичний рівень концентрації у плазмі крові (1,5-3 мкг/мл). Максимальний рівень доксицикліну у плазмі крові (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини у плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл.

Розподіл. Доксициклін оборотно зв`язується з білками плазми крові (80-90 %). Об'єм розподілу становить 1,58 л/кг. Добре проникає у тканини, погано - у спинномозкову рідину (10-20 % від рівня у плазмі крові), але проникнення підвищується при запаленні мозкових оболонок.

Накопичується у ретикулоендотеліальній системі та кістковій тканині. Доксициклін проникає крізь плацентарний бар`єр, в грудне молоко.

У слині визначається 5-27 % від концентрації доксицикліну у плазмі крові.

Метаболізм. Метаболізується незначна частина доксицикліну.

Виведення. Період напіввиведення становить 16-18 годин після прийому разової пероральної дози та 22-23 години після прийому повторних пероральних доз. Приблизно 40 % виводиться у незміненій формі через нирки і 20-40 % у неактивній формі (у вигляді хелатів) з фекаліями.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Період напіввиведення препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок не змінюється, через те що зростає його екскреція через кишечник. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.

Препарат застосовується для лікування різноманітних інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, а саме:

- інфекції дихальних шляхів: пневмонія та інші захворювання нижніх дихальних шляхів, спричинені Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae тoщо. Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae. Лікування хронічних бронхітів, синуситів.

- інфекції сечовидільного тракту: інфекції, спричинені чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis тощо.

- хвороби, що передаються статевим шляхом: інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis, включаючи неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції, та інфекції прямої кишки. Негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma). М'який шанкр, пахова гранульома, венерична гранульома. Юнідокс Солютаб® є альтернативним препаратом для лікування гонореї та сифілісу.

- інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії.

Оскільки Юнідокс Солютаб® відноситься до групи тетрациклінових антибіотиків, його можна застосовувати при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до тетрациклінів, а саме:

- офтальмологічні інфекції: інфекції, спричинені чутливими бактеріями gonococci, staphylococci, та Haemophilus influenza. Трахома, хоча і є інфекційним агентом, але, як показує імунофлуоресценсія, не завжди елімінується.

- рикетсійні інфекції: висипний тиф.

Підвищена чутливість до доксицикліну та тетрациклінів або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Будь-які стани, що включають тяжкий ступінь ниркової або печінкової недостатності. Вагітність або період годування груддю. Дитячий вік до 12 років.

Тетрацикліни не слід застосовувати одночасно з антацидами та солями металів, оскільки при взаємодії вони формують неактивні хелатні сполуки з іонами металів. При одночасному застосуванні це буде перешкоджати всмоктуванню як тетрацикліну, так і заліза. Активоване вугілля та іонні замінники також перешкоджають абсорбції так само, як і засоби, що підвищують рН шлунка.

Тетрацикліни підвищують дію антикоагулянтів, оскільки вони подовжують протромбіновий час. Може знадобитися корегування дози антикоагулянтів. У зв`язку зі зниженням синтезу вітаміну К при одночасному проведенні антикоагулянтної терапії потрібен ретельний контроль часу згортання крові.

Тетрацикліни можуть антагоністично взаємодіяти з ?-лактамними антибіотиками. Ці препарати також не слід призначати одночасно.

Комбінація тетрацикліну та анестетика метоксифлюорану може зашкодити ниркам. Застосування тетрациклінів супроводжувалося зниженням рівнів естрадіолу у плазмі крові пацієнтів, які застосовували пероральні контрацептиви. Таке зниження рівня естрадіолу може призводити до профузної кровотечі та рідко - до можливості завагітніти.

Тетрацикліни перешкоджають реакціям з глюкозою у сечі.

Період напіввиведення доксицикліну може суттєво скорочуватися у пацієнтів, які лікуються препаратами, що індукують печінкові ферменти (наприклад, похідні барбітурової кислоти, карбамазепін, алкоголь, фенітоїн).

Звичайна тривалість лікування становить 5-10 днів. Інфекції, спричинені ?-гемолітичним стрептококом, слід лікувати впродовж щонайменше 10 діб.

Дорослим і дітям віком старше 12 років з масою тіла понад 50 кг у перший день лікування призначають 200 мг/добу на 1 або 2 прийоми, у наступні дні лікування - по 100 мг/добу на 1 прийом щодня. У разі тяжких інфекцій застосовують 200 мг щодня протягом усього періоду лікування.

Дітям віком старше 12 років з масою тіла до 50 кг у перший день лікування призначають добову дозу з розрахунку 4 мг/кг маси тіла на 1 прийом, у наступні дні лікування - по 2 мг/кг маси тіла 1 раз на добу щодня. При інфекціях, що важко піддаються лікуванню, застосовують у добовій дозі 4 мг/кг маси тіла протягом усього курсу лікування.
Застосування препарату для лікування окремих інфекцій.

Акне.

Рекомендована доза становить 50 мг на добу разом з їжею чи рідиною протягом 6-12 тижнів.

Гонорея.

Чоловіки: разова доза у кількості 200-300 мг на 1 прийом щодня протягом 2-4 днів або протягом 1 дня по 300 мг 2 рази на добу (другий прийом через 1 годину після першого).

Жінки: по 200 мг щодня до повного одужання (у середньому протягом 5 днів).

Уретрити, викликані Chlamydia trachomitis, ендоцервікальні або ректальні інфекції у дорослих, негонококовий уретрит, викликаний Ureaplasma urealyticum

По 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

Гострий епідидимоорхіт, викликаний Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhoeae.

По 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів.

Первинний або вторинний сифіліс.

По 200 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів як альтернативна терапія пеніцилінами.

Висипний тиф.

Залежно від тяжкості захворювання доза становить 100-200 мг однократно.

Пацієнти літнього віку.

Може знадобитися індивідуальна корекція дозування.

Спосіб застосування.

Таблетку слід запивати достатньою кількістю води. Також перед прийомом можна розвести таблетку щонайменше у 20 мл води для приготування суспензії. Якщо препарат приймати перед сном, необхідно це робити сидячи або стоячи для зменшення виникнення ризику запалення стравоходу та стравохідної виразки.

Таблетки бажано застосовувати під час їди.

Симптоми інтоксикації.

Пошкодження печінки, що супроводжується такими симптомами як блювання, напади гарячки, жовтяниця, гематоми, мелена, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу.

Лікування інтоксикації.

Вживання великої кількості рідини. Штучне викликання блювання. У випадку прийому великої кількості препарату: промивання шлунка, після чого призначають активоване вугілля та осмотичне послаблююче (натрію сульфат).

Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Наступні побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували тетрацикліни, включаючи доксициклін.

З боку шлунково-кишкового тракту:

анорексія, втрата апетиту, дисперсія, нудота, діарея, глосит, блювання, дисфагія, ентероколіт, включаючи стафілококовий ентерит, псевдомембранозний коліт та запалення в анально-генітальній області, що супроводжується надмірним ростом Candida (яке клінічно визначається діареєю, глоситом, стоматитом, проктитом, вагінітом), свербіж у ділянці анального отвору, почорніння язика, стоматит. Можливий дефіцит вітаміну В, пов'язаний із пригніченням активності бактерій, що його продукують.

У рідких випадках - порушення ковтання; спостерігалися запалення стравоходу та стравохідна виразка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит.

Нечасто: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, анафілактична пурпура, перикардит та загострення системного червоного вовчака, ексудативна мультиформна еритема, злоякісна ексудативна еритема та токсичний епідермальний некроліз.

Фотодерматит (див. також «Особливі застереження при застосуванні») та фотооніколізис.

З боку гепатобіліарної системи:

пошкодження печінки, що іноді супроводжується панкреатитом при довготривалому лікуванні у пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю; гепатит; поодинокі випадки гепатотоксичності, панкреатит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

підвищення рівня сечовини (азоту) у крові, посилення азотемії у пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізовані тетрацикліни викликали синдром, подібний до синдрому Фанконі, включаючи альбумінурію, аміноацидурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та ацидоз у канальцях нирок, інтерстиціальний нефрит.

З боку крові та лімфатичної системи:

гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну, порфірія та ацидоцитоз.

З боку нервової системи:

випирання тім'ячка у дітей, спричинене підвищенням внутрішньочерепного тиску. У дітей старшого віку та дорослих також повідомлялося про злоякісне підвищення внутрішньочерепного тиску, що супроводжувалося подразненням мозкової оболонки та набряком зорового нерва. Це може супроводжуватись головним болем, нудотою, дзвоном у вухах, запамороченням та нечіткістю зору. Ці зворотні симптоми зникають через кілька днів після припинення застосування препарату.

Вестибулярні розлади: шум в вухах, вертиго та розлади зору, такі як галюцинації, скотома та диплопія.

З боку опорно-рухового апарату та кісткової тканини:

може порушуватися розвиток кісток та зубів. Кістки стають ламкими, а зуби необоротньо змінюють колір.

Можливі артралгія та міалгія.

З боку ендокринної системи:

при довготривалому застосуванні препарату спостерігалося коричнево-червоне забарвлення щитовидної залози, яке, втім, не супроводжувалося порушенням її функції.

Також можливі: гіперемія, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілаксію, псевдоанафілактичну реакцію, анафілактоїдну пурпуру, пониження артеріального тиску, ангіоневротичні набряки, загострення систематичної застійної себореї, утруднене дихання, сироваткову хворобу, периферійні набряки, тахікардію та кропив'яну гарячку.

Перехресна резистентність до інших антибіотиків тетрациклінового ряду.

Існує можливість виникнення суперінфекцій, спричинених нечутливими мікроорганізмами, зокрема кишкових інфекцій. Необхідно здійснювати ретельний контроль за станом пацієнта. У випадку розвитку нових інфекцій під час лікування (спричинених стійкими мікроорганізмами), застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Слід звернути особливу увагу на можливість розвитку псевдомембранозного коліту або стафілококового ентериту у випадку тяжкої діареї, що супроводжується гарячкою.

Залежності від діагнозу, при псевдомембранозному коліті слід призначити ванкоміцин або тейкопланін перорально, а у випадку стафілококового ентериту - клоксацилін. Окрім того, слід проводити регідратацію.

Застосування тетрациклінів може вплинути на коагуляцію крові (подовження протромбінового часу). Пацієнтам із порушеннями згортання крові застосувати тетрацикліни потрібно з обережністю.

Антианаболічний ефект тетрациклінів може викликати підвищення рівня сечовини (азоту) в крові. Як правило, у пацієнтів із нормальною функцією нирок це не має клінічного значення. Посилення азотемії може спостерігатися у пацієнтів із порушенням функції нирок. Призначення тетрациклінів пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід здійснювати під контролем лікаря.

Тетрацикліни можуть бути гепатотоксичними, особливо у високих дозах у поєднанні з іншими гепатотоксичними препаратами, або за умови вже існуючої печінкової або ниркової недостатності. У таких випадках тетрацикліни слід призначати під контролем лікаря (див. «Протипоказання»).

При проведенні довготривалого лікування слід періодично здійснювати лабораторний контроль функціонування органів та систем. У випадку виявлення відхилень у показниках функціонування системи гемопоезу, нирок або печінки слід припинити лікування.

Може розвинутися фотодерматит. Пацієнтів, які можуть зазнавати впливу прямих сонячних променів, слід проінформувати про необхідність припинення застосування препарату при перших проявах еритеми.

Під час лікування гонореї при підозрі на наявність вже існуючого сифілісу слід провести відповідні діагностичні процедури. У таких випадках необхідно проходити щомісячні дослідження на серологічні реакції принаймні протягом чотирьох місяців.

Під час лікування тетрациклінами спостерігалася підвищена екскреція аскорбінової та фолієвої кислот, але, як правило, це не мало клінічного значення.

Тривалий прийом препарату може спричинити гіповітаміноз у зв`язку з розвитком дисбактеріозу. Для запобігання розвитку диспептичних явищ рекомендується приймати препарат під час їди. Значний відсоток виникнення запалення стравоходу та стравохідної виразки спостерігалися у зв'язку з прийомом препарату перед сном або запиваючи недостатньою кількістю рідини.

При хронічному алкоголізмі або прийомі лікарських препаратів, які індукують печінкові ферменти (наприклад, барбітурати, карбамазепіни, тощо), препарат призначають з обережністю через можливість скорочення періоду напіввивелення доксицикліну.

Необхідно появляти особливу обережність при прийомі тетрациклінів з метоксифлураном.

В зв'язку з можливістю виникнення слабкої нейромускульної блокади, необхідно приділяти увагу при призначенні тетрациклінів пацієнтам з міастенією гравіс.

При складних, гострих алергічних реакціях (наприклад, анафілактичний шок) необхідно негайно припинити лікування препаратом і вжити відповідні загальноприйняті надзвичайні заходи (наприклад, протигістамінні лікарські засоби, кортикостероїди, симпатоміметичні засоби та, якщо це можливо, провести штучну вентиляцію легенів).

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Відсутні дані щодо ефектів даного препарату на здатність керувати автотранспортом. У випадку виникнення запаморочення, нечіткості зору або диплопії не рекомендується керувати автотранспортом або управляти механізмами (див. вплив на нервову систему у розділі «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Тетрацикліни проникають через плацентарний бар'єр. Вплив тетрациклінів на плід проявляється затримкою остеогенезу, у результаті чого підвищується крихкість кісток у плода, порушується нормальний розвиток зубів (необоротно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). З огляду на це, а також через небезпеку пошкодження печінки в матері тетрацикліни не слід призначати під час вагітності. У випадку призначення тетрациклінів жінкам репродуктивного віку необхідно виключити можливу вагітність.

Тетрацикліни проникають у грудне молоко і, за винятком випадків, коли годування груддю призупинене, їх не можна призначати у період годування груддю з огляду на побічну дію на кісткову тканину та зуби.

Діти. Препарат не призначають дітям віком до 12 років.

Термін придатності. 5 років.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі не вище 25 ?С.

Категорія відпуску. За рецептом.

ДИСКИ З АНТИБІОТИКАМИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ МІКРООРГАНІЗМІВ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ДОКСИЦИКЛІН, АПО-ДОКСИ, БАССАДО, ВІБРА-ТАБС, ВІБРАМІЦИН, ВІБРАМІЦИН®, ВІБРАМІЦИН® Д, ДОВИЦИН, ДОКСАЛ, ДОКСИ 100, ДОКСИ-М-РАТІОФАРМ, ДОКСИБЕНЕ, ДОКСИЦИКЛІН ГИКЛАТ, ДОКСИЦИКЛІН СОЛЮТАБ-АВАНТ™ ЗІ СМАКОМ АНАНАСА, ДОКСИЦИКЛІН СОЛЮТАБ-АВАНТ™ ЗІ СМАКОМ АПЕЛЬСИНА, ДОКСИЦИКЛІН СОЛЮТАБ-АВАНТ™ ЗІ СМАКОМ ВАНІЛІ, ДОКСИЦИКЛІН СОЛЮТАБ-АВАНТ™ ЗІ СМАКОМ ПОЛУНИЦІ, ДОКСИЦИКЛІН СОЛЮТАБ-НОРТОН, ДОКСИЦИКЛІН-ДАРНИЦЯ, ДОКСИЦИКЛІН-КМП, ДОКСИЦИКЛІН-М, ДОРИКС, ЗАДОРІН, МЕДОМИЦИН, МОНОДОКС, МОНОКЛИН, НОВО-ДОКСИЛИН, СПЕКТРАДОКС, ТЕТРАДОКС, УМИДОКС, ЮНІДОКС СОЛЮТАБ®, ДОКСИЦИКЛІНУ ГІДРОХЛОРИД