Азитро Сандоз порошок для приготовления суспензии 100 мг/ 5 мл флакон 20 мл (60270)

Діюча речовина: азитроміцин;
5 мл суспензії містять азитроміцину 100 мг або 200 мг у формі азитроміцину моногідрату;
Допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид (Е 171).

Порошок для оральной суспензии. Порошок белого или почти белого цвета с характерным запахом.

Азитромицин является макролідним антибиотиком, который относится к группе азалидов. Молекула образуется в результате введения атома азота в лактонове кольцо эритромицина А. Механизм действия азитромицина состоит в ингибировании синтеза бактериального белка за счет связывания с 50S-субъединицей рибосом и ингибирования транслокации пептидов. Это, обычно, приводит к бактеріостатичного эффекта.

Фармакокинетические/фармакодинамические взаимодействия (PK/PD)

Эффективность существенно зависит от соотношения площади под кривой «концентрация-время» (AUC) к минимальной ингибирующей концентрации (MIC) возбудителя.

Механизм резистентности

Резистентность к азитромицину может быть врожденной или приобретенной и связано с тремя основными механизмами: альтерацією целевого сайта, альтерацією транспортировки антибиотика и модификацией антибиотика.

Полная перекрестная резистентность существует среди Streptococcus pneumoniae, бета-гемолитического стрептококка группы А, Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus, включая метициллин-резистентный золотистый стафилококк (MRSA), к эритромицину, азитромицину, другим макролидам и линкозамидам.

Контрольные показатели чувствительности

Шкала чувствительности микроорганизмов к азитромицину (МИК, мг/л), установленная Европейским комитетом по определению чувствительности к антибиотикам (EUCAST) (Clinical breakpoint v. 8.0, 01.01.2018), есть такой:



Патоген
Чувствительный
Резистентный


Staphylococcus spp.
? 1а мг/л
> 2a мг/л


Streptococcus spp. (группы A, B, C, G)
? 0,25 a мг/л
> 0,5 a мг/л


Streptococcus pneumoniae
? 0,25 a мг/л
> 0,5 a мг/л


Haemophilus influenzae
? 0,12 b мг/л
> 4b мг/л


Moraxella catarrhalis
? 0,25 а мг/л
> 0,5 а мг/л


Neisseria gonorrhoeae
? 0,25 мг/л
> 0,5 мг/л


Campylobacter jejuni и coli
Notec
Notec

Kingella kingae
0,25 d
0,25 d

Viridans group streptococci
IE
IE

PK-PD (невидоспецифічні предельно допустимые значения МИК)
IE
IE



a Эритромицин может использоваться для определения чувствительности к азитромицину, кларитромицину и рокситроміцину.

b Клинические данные эффективности макролидов при респираторных инфекциях, вызванных H. influenzae, противоречивые за высокую скорость спонтанного лечения. Если есть необходимость в исследовании эффективности любого макролида в отношении этих инфекций, следует руководствоваться эпидемиологическими данными (ECOFF) для выявления штаммов с приобретенной устойчивостью. Данные ECOFFs для каждого агента: азитромицин - 4 мг/л, кларитромицин - 32 мг/л, эритромицин - 16 мг/л и телитромицин - 8 мг/л. Имеющихся данных для установления ECOFF для рокситроміцину недостаточно.
с Эритромицин может быть использован для определения чувствительности к азитромицину, кларитромицину.

d Чувствительность может быть определена благодаря данным по чувствительности к эритромицину.

IE указывает на отсутствие достаточных данных относительно того, что организм или группа организмов являются чувствительными к азитромицину. Указано МИК, но без сопутствующей категоризации по чувствительности - S (чувствительный), I (промежуточная чувствительность) или R (резистентный).

Сопротивление

Распространенность приобретенной резистентности может различаться географически и со временем для отдельных видов, поэтому необходима местная информация о резистентность, особенно при лечении тяжелых инфекций. Если необходимо, следует искать экспертный совет, когда местная распространенность резистентности такова, что польза азитромицина является сомнительной. В случае серьезных инфекций или в случае неэффективности терапии необходимо провести микробиологическую диагностику с выявлением патогена и его чувствительности к азитромицину.



Спектр антимикробного действия азитромицина:

Обычно чувствительные к азитромицину:

аэробные грамотрицательные бактерии: Haemophilus influenzae ?, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis ? ;

другие бактерии: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.

Виды, для которых приобретенная резистентность может быть проблемой:

аэробные грамположительные бактерии: Staphylococcus aureus ?, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae ? , Streptococcus pyogenes ? ;

другие бактерии: Ureaplasma urealyticum.

Микроорганизмы с врожденной резистентностью:

аэробные грамположительные бактерии: Enterococcus faecalis, стафилококки MRSA, MRSE (метициллин-резистентные золотистый и эпидермальный стафилококки), Streptococcus pneumoniae ? (пеницилінрезистентний);

аэробные грамотрицательные бактерии: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;

анаэробные грамотрицательные бактерии: Bacteroides fragilis-group.

? Клиническая эффективность проявляется у чувствительных микроорганизмов при лечении по утвержденным клиническим показаниям.

Абсорбция

Максимальная концентрация препарата в сыворотке крови (Смах) достигается через 2-3 часа после его приема. Конечный период плазменного полувыведения полностью отражает период полувыведения из тканей в течение 2-4 дней. У пациентов пожилого возраста (> 65 лет) после пятидневного лечения наблюдалось более высокое значение AUC, чем у лиц в возрасте до 40 лет. Клиническая значимость настолько мала, что нет необходимости в корректировке дозы.

Во время проведения исследований на животных наблюдались высокие концентрации азитромицина в фагоцитах, тогда как более высокие концентрации выделялись при активном фагоцитозе в экспериментальных исследованиях, чем в нестимульованих фагоцитах. В животных моделях это привело к увеличению концентрации азитромицина в месте инфицирования.

Нелинейность

Данные исследования свидетельствуют о нелинейную фармакокинетику азитромицина в терапевтической сфере.

Распределение

Концентрации азитромицина в тканях значительно выше (в 50 раз), чем в плазме крови, что свидетельствует о сильном связывании препарата с тканями. В тканях-мишенях, таких как легкие, миндалевидная и предстательная железы, концентрация выше MIC90 ожидаемых возбудителей наблюдается после разового приема дозы в 500 мг.

Связывание с белками сыворотки крови варьирует в зависимости от плазменных концентраций и составляет от 12 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл в сыворотке крови. Средний объем распределения в равновесном состоянии (VVss) составляет 31,1 л/кг.

Вывод

Около 12 % внутривенной дозы азитромицина выделяются неизмененными с мочой на протяжении следующих 3 дней, в основном в течение первых 24 часов. После перорального введения азитромицин выводится главным образом с желчью в неизмененном виде. В желчи человека было обнаружено особенно высокие концентрации неизмененного азитромицина, а также 10 метаболитов, которые образовывались с помощью N - и O-деметилирования, гидроксилирования колец дезозаміну и агликона и расщепления кладинози конъюгата. Соответствующие исследования показывают, что метаболиты азитромицина не являются микробиологически активными.

Фармакокинетический/фармакодинамический связь

Нарушение функции почек

У пациентов со скоростью клубочковой фильтрации от 10 до 80 мл/мин фармакокинетические параметры после приема однократной пероральной дозы 1 г азитромицина не изменялись. У пациентов со скоростью клубочковой фильтрации <10 мл/мин наблюдались статистически значимые различия в AUC0-120 (8,8 мкг ч/мл против 11,7 мкг ч/мл), Cmax (1,0 мкг/мл против 1,6 мкг/мл) и CLr (почечный клиренс) (2,3 мл/мин/кг против 0,2 мл/мин/кг) по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.

Нарушение функции печени

У пациентов с нарушениями функции печени легкой и умеренной степени тяжести нет никаких данных об изменении фармакокинетики азитромицина в сыворотке крови по сравнению с пациентами с нормальной печеночной функцией. У этих пациентов улучшается сечовиведення азитромицина, возможно, для компенсации снижения печеночного клиренса.

Для дозировок 100 мг/5 мл и 200 мг/5 мл

Инфекции, вызванные микроорганизмами, чувствительными к азитромицину:

· инфекции ЛОР-органов (бактериальный фарингит/тонзиллит, синусит, средний отит);

· инфекции дыхательных путей (бактериальный бронхит, негоспитальная пневмония);

· инфекции кожи и мягких тканей: мигрирующая эритема (начальная стадия болезни Лайма), рожа, импетиго, вторичные пиодерматозы.

Для дозировки 200 мг/5 мл

· инфекции, передающиеся половым путем: неосложненный уретрит/цервицит, вызванный Chlamydia trachomatis.

Повышенная чувствительность к азитромицину, эритромицину, к любому макролідного или кетолідного антибиотику, а также к любому другому компоненту препарата. Тяжелые нарушения функции печени. Из-за теоретической возможности эрготизма азитромицин не следует назначать одновременно с производными спорыньи.

Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися на 25 %. Не слід приймати одночасно азитроміцин і антациди.

Цетиризин. Сумісне застосування азитроміцину та 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал QT.

Диданозин. Одночасне застосування 1200 мг на добу азитроміцину та 400 мг на добу диданозину у 6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину.

Дигоксин та колхіцин (субстрати Р-глікопротеїну). Супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при супутньому застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Зидовудин. 1000 мг азитроміцину як разова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак застосування азитроміцину спричиняло збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину у мононуклеарах периферичної крові. Клінічна значущість цих даних нез'ясована, але може бути корисною для пацієнтів.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.

Ріжки. З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і наступних препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р450.

Похідні ерготаміну. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, слід запобігати одночасного застосування азитроміцину з похідними ерготаміну.
Астемізол, альфентаніл. Немає наявних даних щодо їх взаємодії з азитроміцином. Однак необхідна обережність при їх сумісному застосуванні з азитроміцином через відому взаємодію: посилення дії астемізолу та альфентанілу при їх сумісному застосуванні з макролідним антибіотиком - еритроміцином.

Аторвастатин. Одночасне застосування 10 мг/добу аторвастатину та 500 мг на добу азитроміцину не впливало на плазмову концентрацію аторвастатину (на основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте у постмаркетинговий період було зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовували азитроміцин зі статинами.

Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Цизаприд. Цизаприд метаболізується в печінці ферментом CYP 3A4, а макроліди пригнічують даний фермент, тому одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT.
Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину, жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв'язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували пероральну дозу азитроміцину 500 мг на добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід проявляти обережність при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівень циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.

Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18 %) азитроміцину.

Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався як одноразова доза 15 мг.

Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, відповідно немає потреби у регулюванні дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалась у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов'язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.

Силденафіл. У звичайних здорових добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю, однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями.

Тріазолам. Одночасне застосування 14 здоровими добровольцями азитроміцину 500 мг у перший день і 250 мг другого дня з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол. Одночасне застосування триметоприму/ сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 мг на сьому добу не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

Не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні азитроміцину з доксорубіцином.

Препарати, що подовжують інтервал QT. Азитроміцин не слід призначати одночасно з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідином, циклофосфамідом, кетоконазолом, терфенадином, галоперидолом, літієм) (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозировка и продолжительность лечения определяет врач. Суспензию принимать 1 раз в сутки за 1 час до или через 2 часа после еды, поскольку одновременный прием нарушает всасывание азитромицина.

Вкусовые ощущения после приема суспензии можно улучшить, если запить его фруктовым соком. В случае, если прием одной дозы препарата был пропущен, следующую дозу следует принять как можно раньше, а последующие принимать с интервалом в 24 часа.

Взрослые пациенты (применять азитромицин 200 мг/5 мл)

При инфекциях ЛОР-органов и дыхательных путей, кожи и мягких тканей (кроме хронической мигрирующей эритемы) суммарная доза азитромицина составляет 1500 мг: по 500 мг 1 раз в сутки. Продолжительность лечения составляет 3 дня.

При инфекциях, передающихся половым путем, вызванных Chlamydia trachomatis, доза составляет 1000 мг перорально однократно.

При мигрирующей эритеме суммарная доза азитромицина составляет 3 г: в 1-й день следует принять 1 г, затем по 500 мг 1 раз в сутки со 2-го по 5-й день. Продолжительность лечения составляет 5 дней. Пациенты пожилого возраста.

Для людей пожилого возраста нет необходимости изменять дозировку.

Поскольку пациенты пожилого возраста могут входить в группы риска в отношении нарушений проводимости сердца, рекомендуется соблюдать осторожность при применении азитромицина в связи с риском развития сердечной аритмии и аритмии torsade de pointes.

Дети

При инфекциях ЛОР-органов и дыхательных путей, кожи и мягких тканей (кроме хронической мигрирующей эритемы) суммарная доза азитромицина составляет 30 мг/кг массы тела (10 мг/кг массы тела 1 раз в сутки). Продолжительность лечения составляет 3 дня.

При мигрирующей эритеме суммарная доза азитромицина составляет 60 мг/кг: в 1-й день следует принять 20 мг/кг массы тела, затем по 10 мг/кг массы тела 1 раз в сутки со 2-го по 5-й день. Продолжительность лечения составляет 5 дней.

Было показано, что азитромицин эффективен при лечении стрептококкового фарингита у детей в виде однократной дозы в 10 мг/кг или 20 мг/кг в течение 3 дней. При сравнении этих двух доз в клинических исследованиях была выявлена подобная клиническая эффективность, хотя бактериальная эрадикация была более значительной при суточной дозе в 20 мг/кг. Однако обычно препаратом выбора в профилактике фарингита, вызванного Streptococcus pyogenes, и ревматического полиартрита, который возникает как вторичное заболевание, является пенициллин.



Масса тела от 5 до 15 кг (применять азитромицин 100 мг/5 мл)

в Зависимости от массы тела ребенка рекомендуется следующая схема дозирования.

Масса тела
Суточная доза суспензии

100 мг/5 мл
Содержание азитромицина
в суточной дозе суспензии

5 кг
2,5 мл
50 мг

6 кг
3 мл
60 мг

7 кг
3,5 мл
70 мг

8 кг
4 мл
80 мг

9 кг
4,5 мл
90 мг

10-14 кг
5 мл
100 мг



Масса тела более 15 кг (применяют азитромицин 200 мг/5 мл)

в Зависимости от массы тела ребенка рекомендуется следующая схема дозирования.

Масса тела
Суточная доза суспензии

200 мг/5 мл
Содержание азитромицина в

суточной дозе суспензии

15-24 кг
5 мл
200 мг

25-34 кг
7,5 мл
300 мг

35-44 кг
10 мл
400 мг

? 45 кг
12,5 мл
500 мг




Почечная недостаточность.

У пациентов с незначительными нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации 10-80 мл/мин) можно использовать то же самое дозирования, что и у пациентов с нормальной функцией почек. Азитромицин необходимо с осторожностью назначать пациентам с тяжелым нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации < 10 мл/мин).

Печеночная недостаточность.

Поскольку азитромицин метаболизируется в печени и выводится с желчью, препарат не следует применять пациентам с тяжелыми заболеваниями печени.



Для приготовления 20 мл суспензии (100 мг/5 мл или 200 мг/5 мл) необходимо:

- тщательно встряхнуть флакон, чтобы порошок отделился от стенок и дна;

- открыть крышку флакона и поместить адаптер в горлышко флакона;

- набрать в шприц (объемом 10 мл с разметкой по 0,25 мл) 10,5 мл питьевой воды;

- поместить кончик шприца в адаптер;

- добавить из шприца 10,5 мл воды во флакон с порошком, встряхивая до получения однородной суспензии.



Для приготовления 30 мл суспензии (200 мг/5 мл) по методу описанным выше во флакон необходимо добавить 15 мл питьевой воды.



ПЕРЕД КАЖДЫМ ПРИЕМОМ ХОРОШО ВЗБОЛТАТЬ.

Для отмеривания необходимого количества суспензии с помощью шприца, который прилагается, нужно:

- взболтать суспензию;

- поместить кончик шприца в адаптер;

- перевернуть флакон вверх дном;

- набрать необходимое количество суспензии в шприц;

- перевернуть флакон в правильное положение, убрать шприц и закрыть флакон крышкой.



Дети.

Препарат в дозировке 100 мг/5 мл применять детям с массой тела от 5 до 15 кг.

Препарат в дозировке 200 мг/5 мл применять детям с массой тела более 15 кг и взрослым пациентам.

Симптомы: обратимая потеря слуха, выраженные тошнота, рвота, диарея.

Лечение: промывание желудка, терапия симптоматическая и поддерживающая.

У нижченаведеній таблиці вказані побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до класу систем та органів та частоти виникнення.

Побічні реакції класифіковані за частотою проявів: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100, < 1/10), нечасто (? 1/1000, < 1/100), рідко (? 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), у тому числі поодинокі випадки, частота невідома (не можна визначити з наявних даних).

Небажані реакції, можливо або ймовірно пов'язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у процесі клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження.

Клас систем та органів
Побічні реакції
Частота

Інфекції та інвазії
Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт
Нечасто

Псевдомембранозний коліт
Частота невідома

З боку системи крові і лімфатичної системи
Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія
Нечасто

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія
Частота невідома

З боку імунної системи
Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості
Нечасто

Анафілактична реакція
Частота невідома

З боку обміну речовин
Анорексія
Нечасто

З боку психіки
Нервозність, безсоння
Нечасто

Ажитація
Рідко

Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації
Частота невідома

З боку нервової системи
Головний біль
Часто

Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія
Нечасто

Непритомність, судоми, гіпестезія, психомоторна підвищена активність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс
Частота невідома

З боку органів зору
Порушення зору
Нечасто


Нечіткість зору
Частота невідома

З боку органів слуху
Розлади з боку органів слуху, вертиго
Нечасто

Порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах
Частота невідома

З боку серця
Пальпітація
Нечасто

Тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження інтервалу QT на ЕКГ
Частота невідома

З боку судин
Припливи
Нечасто

Артеріальна гіпотензія
Частота невідома

З боку респіраторної системи
Диспное, носова кровотеча
Нечасто

З боку травного тракту
Діарея
Дуже часто

Блювання, біль у животі, нудота
Часто

Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, здуття, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини
Нечасто

Панкреатит, зміна кольору язика
Частота невідома

З боку гепатобіліарної системи
Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця
Рідко

Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит
Частота невідома

З боку шкіри та підшкірної клітковини
Висипання, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз
Нечасто

Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз
Рідко

Реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS - синдром) (частота оцінювалася «правилом трьох»)
Дуже рідко

Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема
Частота невідома

З боку скелетно-м'язової системи
Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї
Нечасто

Артралгія
Частота невідома

З боку сечовидільної системи
Дизурія, біль у нирках
Нечасто

Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит
Частота невідома

З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Маткова кровотеча, тестикулярні порушення
Нечасто

Загальні порушення та місцеві реакції
Набряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, периферичний набряк
Нечасто

Лабораторні показники
Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів
Часто

Підвищений рівень аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, білірубіну крові, сечовини в крові, креатиніну крові; зміни показників калію в крові, підвищення рівня лужної фосфатази, хлориду, глюкози, тромбоцитів; зниження рівня гематокриту; підвищення рівня бікарбонату, відхилення від норми рівня натрію
Нечасто

Ураження та отруєння
Ускладнення після процедури
Нечасто




Інформація про небажані реакції, які, можливо, пов'язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомляли при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:



Клас систем та органів
Побічні реакції
Частота


З боку обміну речовин
Анорексія
Часто


З боку психіки
Запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія
Часто

Гіпестезія
Рідко

З боку органів зору
Погіршення зору
Часто


З боку органів слуху
Глухота
Рідко

Погіршення слуху, дзвін у вухах
Рідко

З боку серця
Пальпітація
Нечасто


З боку травного тракту
Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення
Дуже часто


З боку гепатобіліарної системи
Гепатит
Рідко


З боку шкіри та підшкірної клітковини
Висипання, свербіж
Часто

Синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість
Рідко

З боку скелетно-м'язової системи
Артралгія
Часто


Загальні порушення та місцеві реакції
Підвищена втомлюваність
Часто

Астенія, нездужання
Рідко

Реакції підвищеної чутливості

Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про виникнення рідкісних серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках - з летальним наслідком дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (у поодиноких випадках - з летальним наслідком), та реакція на лікарські засоби у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS синдром). Деякі з цих реакцій призводили до рецидивів і потребували більш тривалого періоду спостереження і лікування.

Якщо виникає алергічна реакція, застосування препарату необхідно припинити та розпочати відповідну терапію. Лікарі повинні усвідомлювати, що при припиненні симптоматичної терапії можуть виникнути симптоми алергії.

Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат. Повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації у плазмі крові на 33 %. Повідомляли про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функцій печінки при прийомі азитроміцину (див. розділ «Побічні реакції»). Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків спричиняє швидкий розвиток ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Як і у випадку застосування інших антибіотиків, слід проводити контроль щодо можливого прояву ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами, включаючи гриби.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про випадки виникнення діареї, пов'язаної з Clostridium difficile (CDAD), у діапазоні від слабкої діареї до коліту з летальним наслідком.

Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile продукують токсини А і В, які спричиняють розвиток діареї, пов'язаної з C. difficile.

Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, підвищують рівень захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антибактеріальної терапії і можуть стати причиною колектомії.

Можливість розвитку діареї, пов'язаної з C. difficile, слід враховувати при лікуванні в усіх пацієнтів з діареєю, що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез, оскільки повідомлялося, що пов'язана з C. difficile діарея може розвиватися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв) спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції з азитроміцином (див. розділ «Фармакокінетика»).

Серцево-судинні розлади

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, яке підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії шлуночків (torsade de pointes), спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, включаючи азитроміцин (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з існуючими проаритмічними станами (особливо пацієнтам літнього віку і жінкам молодшого віку), зокрема пацієнтам:

із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;
із порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Дані епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів варіюють. Деякі дослідження демонструють, що у рідкісних випадках існує ризик виникнення короткострокової аритмії, інфаркту міокарда та збільшення летальних випадків від серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням макролідів, у тому числі азитроміцину. Враховуючи ці дані, при призначенні азитроміцину необхідно аналізувати співвідношення користі застосування до ризиків.

Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Безпека та ефективність застосування препарату для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.

При призначенні азитроміцину потрібно врахувати таку інформацію:

Азитроміцин у вигляді порошку для оральної суспензії не призначений для лікування тяжких інфекцій, де необхідне швидке досягнення високої концентрації антибіотика в крові.

Азитроміцин не є препаратом першого вибору для емпіричного лікування інфекцій у районах, де поширеність резистентних ізолятів становить ? 10 % (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У районах з високою частотою резистентності до еритроміцину А дуже важливо враховувати зміни, що стосуються чутливості до азитроміцину та інших антибіотиків.

Як і для інших макролідів, показники стійкості Streptococcus pneumoniae (> 30 %) були високими у деяких європейських країнах (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Це слід брати до уваги при лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae.

Фарингіт/тонзиліт

Препаратом першого вибору для лікування фарингіту/тонзиліту, зумовленого Streptococcus pyogenes, та профілактики ревматичної атаки є пеніцилін.

Синусит

В основному, азитроміцин не є препаратом першого вибору для лікування синуситу.

Гострий середній отит

В основному, азитроміцин не є препаратом першого вибору для лікування гострого середнього отиту.

Інфекції шкіри та м'яких тканин

Головний збудник інфекцій м?яких тканин - Staphylococcus aureus - часто є стійким до азитроміцину. Тому перед тим, як розпочати лікування інфекцій м?яких тканин азитроміцином, необхідно провести тест на чутливість.

Інфіковані опікові рани

Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.

Хвороби, що передаються статевим шляхом

При захворюваннях, що передаються статевим шляхом, слід виключити супутню інфекцію, спричинену Т. pallidum.

Неврологічні або психіатричні захворювання

Азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із неврологічними або психічними розладами.

Інформація щодо допоміжних речовин

Препарат містить сахарозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

5 мл суспензії по 100 мг/5 мл та по 200 мг/5 мл містять 3,81 г та 3,7 г сахарози відповідно. Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам, хворим на цукровий діабет.

Аспартам є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Цей лікарський засіб містить 18,395 мг/5 мл натрію фосфату безводного. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.



Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає адекватних даних про застосування азитроміцину вагітним жінкам. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не виявлено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають під час вагітності, тільки якщо користь перевищує ризик.

Період годування груддю

Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину у грудне молоко людини, не проводилося. Тому рекомендується припинити годування груддю у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.

Фертильність

Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних щодо людини невідома.



Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Срок годности 3 года.

Хранить при температуре не выше 30 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Готовую суспензию хранить при температуре не выше 25 °С в течение 5 дней.