Эналаприл-КМП таблетки покрытые оболочкой 10мг №20 (74209)

код товара: 74209
в наличии
Срок годности до 01.05.2024
Цена:
2.30грн.
Купить в 1 клик
в наличии
код товара: 74209
Рецептурный препарат
Срок годности до 01.05.2024
Цена:
2.30грн.
Купить в один клик
Купить в 1 клик
Ваш город
Днепр
Условия доставки
Заказ до 1 000 грн.
Заказ от 1 000 грн.
Самовывоз из аптеки
Заказ до 1 000 грн. Бесплатно
Заказ от 1 000 грн. Бесплатно
В отделение Новой Почты
Заказ до 1 000 грн. По тарифам перевозчика
Заказ от 1 000 грн. Бесплатно
Характеристики
ПроизводительКМП
Форма выпускаПо 10 таблеток в блистере, по 2 блистера в пачке.
Действующее веществоЭНАЛАПРИЛ
Торговое названиеЭналаприл
Дозировка10мг
Обновлено:
05.10.2023
Проверено

Описание

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С09А А02.

Инструкция - Эналаприл-КМП таблетки покрытые оболочкой 10мг №20

Производитель

КМП

Страна происхождения

Украина

Состав

діюча речовина: еnalapril;
1 таблетка містить еналаприлу малеату у перерахуванні на 100 % речовину 10 мг або 20 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон; лактоза, моногідрат; кальцію стеарат; суміш для покриття «Opadry II Yellow», яка містить гіпромелозу; лактозу, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь (макрогол) 3000; триацетин; хіноліновий жовтий (Е 104); жовтий захід FCF (Е 110); заліза оксид жовтий (Е 172); індигокармін (Е 132).

Форма выпуска

По 10 таблеток в блистере, по 2 блистера в пачке.

Лекарственная форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Таблетки лимонно-жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки та написами «КМП» з обох боків від риски (для дозування 10 мг) або таблетки лимонно-жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки та написами «КМП» і «20» з обох боків від риски (для дозування 20 мг); на поперечному зрізі помітні два шари.

Действующее вещество

ЭНАЛАПРИЛ

Фармакодинамика

Еналаприл - сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що є високоспецифічним, тривалої дії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який не належить до сульфгідрильних сполук.
Механізм дії
Ангіотензинперетворювальний фермент - пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ спричиняє зниження рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв'язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.
Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.
Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов'язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.
Застосування Еналаприлу пацієнтам з гіпертензією спричиняє зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму.
Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна Еналаприлу не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.
Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2 - 4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається через одну годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4 - 6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин.
Антигіпертензивна терапія Еналаприлом веде до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.
У пацієнтів, хворих на цукровий діабет або без нього з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.
У пацієнтів, хворих есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування Еналаприлу звичайно збільшується нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінюється.
Еналаприл зменшує частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Є дані, що доводять кардіопротективну дію Еналаприлу.
Клінічна фармакологія у дітей
Є дані відносно застосування препарату дітям віком від 6 до 16 років з гіпертензією, які показують, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої у дорослих. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625, 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше - 1,25, 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу один раз на добу знижував нижнє значення артеріального тиску залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

Фармакокинетика

Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, максимальна концентрація еналаприлу в сироватці крови досягається протягом 1 години після прийому всередину. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі всередину складає приблизно 60 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу.
Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгибитора АПФ.
Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3 - 4 години після прийому дози еналаприлу перорально.
Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу є подібною для різних рекомендованих терапевтичних доз.
Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Головними метаболитами, які визначають у сечі, є еналаприлат, що складає приблизно 40 % дози та незмінений еналаприл. Даних про інші метаболіти еналаприлу немає.
Профиль концентрації еналаприлату в плазмі крові має тривалу кінцеву фазу, що, вірогідно, зумовлене вивільненням еналаприлату, який пов'язаний із АПФ. У осіб з нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день з початку прийому еналаприлу. Період напіввиведення (Т1/2) еналаприлу при курсовому застосуванні препарату всередину складає 11 годин.

Показания

- Ессенціальна гіпертензія будь-якої стадії.
- Реноваскулярна гіпертензія.
- Серцева недостатність будь-якої стадії.
Пацієнтам з клінічно вираженою серцевою недостатністю Еналаприл застосовують з метою:
- поліпшення виживання;
- сповільнення прогресування серцевої недостатності;
- зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.
У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Еналаприл сприяє:
- сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;
- зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:
- зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
- зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Противопоказания

Підвищена чутливість до будь-якої складової препарату, а також зафіксований в анамнезі ангіоневротичний набряк, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий чи ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Гіпотензивна терапія
При застосуванні Еналаприлу сумісно з іншими гіпотензивними препаратами може спостерігатися адитивний ефект.
Калій сироватки
Є дані, що рівень калію сироватки крові залишається у межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензію, які приймали препарати еналаприлу як монотерапію тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщо пацієнти застосовували комбіновану терапію препаратом еналаприлу і тіазидовим діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.
Якщо Еналаприл застосовується у комбінації з діуретиком, який спричиняє втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.
До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій.
Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солей, які містять калій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до істотного підвищення рівня калію у сироватці.
Якщо використання наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи рівень калію в сироватці крові.
Притидіабетичні препарати
Є дані, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен, найбільш вірогідно, може траплятися протягом перших тижнів сумісного прийому та у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.
Літій сироватки
Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі Еналаприлу може зменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщо застосовуються літієві солі.
Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2
Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори) можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики), які застосовують нестероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршання ниркової функції. Звичайно ці явища оборотні.
Препарати золота
Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та сумісно інгібітором АПФ, в тому числі еналаприлом.

Способы применения

Еналаприл приймають внутрішньо 1-2 рази на добу незалежно від прийому їжі. Дозу препарату підбирають індивідуально, залежно від стану хворого.
Ессенціальна гіпертензія
Початкова доза препарату для дорослих становить 10-20 мг 1 раз на день залежно від ступеня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на день. Підтримуюча доза - 1 таблетка 20 мг 1 раз на день. Дозу потрібно підбирати індивідуально для кожного пацієнта, але вона не повинна перевищувати 40 мг на день.
Реноваскулярна гіпертензія
Дорослим пацієнтам цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад з 5 мг або менше. Оскільки таблетка не підлягає розподілу, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг застосовують лікарські форми з відповідним вмістом діючої речовини. Потім дозу підбирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що для більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі 1 таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні препаратом Еналаприл пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики.
Супутнє лікування гіпертензії діуретиками
Після першого прийому препарату Еналаприл може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Еналаприл. Якщо це неможливо, початкову дозу еналаприлу слід знизити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід підобирати відповідно до потреб пацієнта.
Дозування при нирковій недостатності
Загалом потрібно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшити дозування препарату. Застосовують таблетки з призначеним лікарем дозуванням.
Стан нирок
Кліренс креатиніну (мл/хв)
Початкова доза
(мг/доб)
Незначні порушення функції
>30 - <80 мл/хв
5-10 мг
Помірні порушення функції
>10 - ?30 мл/хв
2,5-5 мг
Виражені порушення. Зазвичай такі хворі знаходяться на гемодіалізі*
?10 мл/хв
2,5 мг у дні діалізу**
*Див. розділ «Особливості застосування. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі».
**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.
Серцева недостатність/бессимптомна дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза еналаприлу для дорослих пацієнтів з серцевою недостатністю становить 2,5 мг (застосовують лікарські форми з відповідним вмістом еналаприлу), при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Еналаприл можна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності, зазвичай - разом з діуретиками та за необхідності - з препаратами наперстянки. У разі відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування препаратом Еналаприл, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози - 20 мг, яку призначають або одноразово, або розділяючи на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Підбір дози можна здійснювати впродовж 2-4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.
Як до, так і після початку лікування препаратом Еналаприл хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози еналаприлу не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні еналаприлом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти з гіпертензією віком від 6 до 16 років
Еналаприл застосовують дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіла дитини.
Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг (застосовують таблетки з відповідним вмістом еналаприлу) еналаприлу на добу, та для пацієнтів з масою тіла від 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей - 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див. розділ «Діти»).

Передозировка

Існують обмежені дані щодо передозування препаратом у людини.
Симптоми передозування: виражена артеріальна гіпотензія (яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою ренін-ангіотензинової системи) та ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.
Лікування. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка.
У серйозніших випадках вживають заходів, спрямованих на стабілізацію артеріального тиску (в умовах стаціонару - введення 0,9 % натрію хлориду, при погіршенні стану - проведення гемодіалізу, див. «Особливості застосування. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі»).

Побочные действия

При застосуванні Еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти незначні, мають тимчасовий характер і не вимагають відміни терапії.
При застосуванні Еналаприлу можуть спостерігатися: запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, пронос, м'язові судоми, висип та кашель); порушення функцій нирок, ниркова недостатність та олігурія.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
При застосуванні Еналаприлу може спостерігатися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.
Серцево-судинна система
Інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. "Особливості застосування"); болі в грудях, прискорене серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.
Ендокринні розлади
Синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.
Шлунково-кишкові розлади
Кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.
Метаболічні порушення
Випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.
Нервова система і розлади психіки
Депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення, розлади сну.
Система дихання
Легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота, сухий кашель.
Шкірні покриви
Пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя, кропив'янка, облисіння.
Інші прояви
Імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.
Розвиток складного симптомокомплексу, який включає деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.
Діти
Профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.
Зміни лабораторних показників
Клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників можуть бути пов'язані із застосуванням Еналаприлу. Можуть спостерігатися випадки підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни звичайно оборотні і нормалізуються після припинення прийому Еналаприлу. Зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. При застосуванні препаратів еналаприлу в широкій клінічній практиці повідомлялось про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу, коли неможна було виключити зв'язок із застосуванням еналаприлу.

Особые условия

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не рекомендовано застосування препарату Еналаприл під час вагітності. При виявленні вагітності прийом препарату слід негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.
Є дані, що немовлята, матері яких приймали інгібітор АПФ протягом першого триместру вагітності, мали високий ризик тяжких вроджених вад розвитку порівняно із тими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності. Кількість випадків вроджених аномалій є невеликою та результати цього дослідження дотепер не були повторені.
Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи гіпотензію, ниркову недостатність, гіперкаліємію, та/або гіпоплазію черепа. Можливий розвиток олігоамніону, вірогідно, внаслідок зниження функції нирок плода. Ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні Еналаприлу необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плода.
У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом Еналаприлу потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так і пацієнти повинні знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.
За новонародженими, матері яких приймали Еналаприл, потрібно ретельно спостерігати з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.
Еналаприл виділяється у грудне молоко матері у слідових кількостях. При призначенні препарату Еналаприл жінкам, які годують груддю, слід дотримуватися обережності.
Діти.
Застосовують дітям від 6 років. Через відсутність даних препарат не призначають дітям з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.
Особливості застосування.
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія
Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують препарат Еналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше при гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні вживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у хворих з проносом або блюванням (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Клінічно виражену артеріальну гіпотензію спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія розвивається частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовують вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування препаратом Еналаприл слід починати під наглядом лікаря. При зміні дози еналаприлу та/або діуретика нагляд повинен бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі еналаприлу не є протипоказанням для лікування препаратом, лікування можна продовжувати після відновлення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тиском еналаприл може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли гіпотензія стає резистентною до лікування, слід після консультації лікаря знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або еналаприлом.
Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.
Порушення функції нирок
У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до погіршання функції нирок. У деяких випадках повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або частоти прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни звичайно мали оборотний характер, і показники звичайно повертались до норми після припинення лікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою недостатністю.
У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, еналаприл сумісно з діуретиками спричинював звичайно незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або еналаприл.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, були описані поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування еналаприлом і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Лише після цього спостереження можна припинити. Якщо набряк обмежується ділянкою обличчя та губ, зазвичай спеціальне лікування не потрібне.
Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до летальних наслідків. У разі якщо набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно із пацієнтами інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов'язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ «Протипоказання»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих
Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі
У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад AN 69®) і застосовують одночасно інгібітор АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.
Кашель
Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний, стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно врахувати при диференційній діагностиці кашлю.
Проведення хірургічних операцій/анестезія
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно щодо компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується шляхом збільшення об'єму рідини.
Калій сироватки
Див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Лактоза
Оскільки препарат містить лактозу, він протипоказаний до застосування хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід утриматися від керування автотранспортом та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може спричинити такі побічні реакції, як запаморочення, артеріальна гіпотензія, погіршання зору, особливо на початку лікування.
Категорія відпуску.
За рецептом.

Особые условия хранения

Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Синоним

5, Вазотек, Вирфен, Инворил, Инновейс, Маприпол, Миниприл, Миоприл, Ренитек, Хитрол, Эднит, Эналаприл, Энам, Энап, Энвас, АПО-ЭНАЛАПРИЛ, АЦЕПРИЛБЕРЛИПРИЛ® 10, БЕРЛИПРИЛ® 10, БЕРЛИПРИЛ 20, БЕРЛИПРИЛ® 5, ВАЗОЛАПРИЛ, КАЛЬПИРЕН, КСАНЕФ, О-ПРИЛ-5, ОЛИВИН, ОРЕН, ПРЕС, ПРИЛЭНАП, ЭНА САНДОЗ, ЭНАГЕКСАЛ, ЭНАЛ-10, ЭНАЛ-2, ЭНАЛ-5, ЭНАЛАПРИЛ МАЛЕАТ, ЭНАЛАПРИЛ-АВАНТ, ЭНАЛАПРИЛ-АСТРАФАРМ, ЭНАЛАПРИЛ-ДАРНИЦА, ЭНАЛАПРИЛ-ЗДОРОВЬЕ, ЭНАЛАПРИЛ-ЛУГАЛ, ЭНАЛАПРИЛ-Н.С., ЭНАЛАПРИЛ-НОРТОН, ЭНАЛАПРИЛ-ФАРМАК, ЭНАЛАПРИЛ-ФПО, ЭНАЛАПРИЛА МАЛЕАТ, ЭНАЛОЗИД МОНО, ЭНАПРИЛ-10, ЭНАПРИЛ-2, ЭНАПРИЛ-20, ЭНАПРИЛ-5

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

08004 08004