Верапамил-Дарница таблетки покрытые оболочкой 0,08 г №50 (03017)

Дарница

Украина

По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке, по 5 контурных ячеечных упаковок в пачке.

Верапамил

Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладеньких м'язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та за рахунок зменшення постнавантаження. Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають антиішемічну та антиангінальну ефективність препарату Верапаміл-Дарниця при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність препарату Верапаміл-Дарниця обумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень в якості рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних показників тиску крові не спостерігається.

Препарат Верапаміл-Дарниця має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Верапамілу гідрохлорид метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р-глікопротеїнів (Р-gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу в плазмі крові, в той час як індуктори CYP3A4 спричинювали зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідний моніторинг на предмет взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Антиаритмічні засоби, b-адреноблокатори: взаємне посилення кардіоваскулярної дії (AV- блокада високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження кров'яного тиску).

Хінідин: зменшення орального кліренсу хінідину (~35 %). Може розвинутися артеріальна гіпотензія, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією - набряк легенів.

Флекаїнідин: мінімальна дія на кліренс флекаїнідину в плазмі крові (<~10 %); не впливає на кліренс верапамілу в плазмі крові.

Метопролол: збільшення AUC метопрололу (~32,5 %) та Смах (~41 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Пропранолол: збільшення AUC пропранололу (~65 %) та Смах (~94 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори: посилення гіпотензивного ефекту.

Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект (празозин: підвищення Смах празозину (~40 %) без впливу на період напіввиведення; теразозин: підвищення AUC теразозину (~24 %) та Смах (~25 %).

Противірусні (ВІЛ) засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначають з обережністю, або може бути необхідним зниження дози верапамілу.

Карбамазепін: підвищення рівню карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів карбамазепіну - диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення. Підвищення AUC карбамазепіну (~46%) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією.

Літій: підвищення нейротоксичності літію.

Протимікробні засоби: кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу. Рифампіцин: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC верапамілу (~97 %), Смах (~94 %), біодоступності після перорального застосування (~92 %).

Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

Сульфінпіразон: підвищення орального кліренсу верапамілу в 3 рази, біодоступності - на 60 %. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

Нейром'язові блокатори: можливе посилення дії через верапамілу гідрохлорид.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищена можливість кровоточивості.

Етанол: підвищення рівня етанолу в плазмі крові.

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази: лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин) у пацієнтів, які приймають верапаміл, повинно починатись з найнижчих можливих доз та поступово збільшуватися. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідне зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно концентрації холестерину в плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівню аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 42,8 %.

Ловастатин: можливе підвищення рівню ловастатину.

Симвастатин: збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, Смах симвастатину у 4,6 раза.

Флувастатин, правастатин та розувастатин не метаболізуються цитохромом CYP3A4 та не взаємодіють з верапамілом.

Дигоксин: у здорових суб'єктів підвищується Смах дигоксину на 45-53 %, Сss - на 42 %, AUC - на 52 %.

Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~27 %) та екстраренального кліренсу (~29 %).

Циметидин: збільшується AUC R- (~25 %) та S- (~40 %) верапамілу з відповідним зниженням кліренсу R- та S-верапамілу.

Антидіабетичні препарати (глібурид): підвищується Смах глібуриду приблизно на 28 %, AUC на 26 %.

Теофілін: зниження орального та системного кліренсу приблизно на 20 %, у курців - зниження на 11 %.

Іміпрамін: збільшення AUC (~15 %), без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~89 %) та Смах доксорубіцину в плазмі крові (~61 %) у хворих з дрібноклітинним раком легенів. У хворих в стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіцину при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

Фенобарбітал: підвищує оральний кліренс верапамілу в 5 разів.

Буспірон: збільшення AUC та Смах в 3-4 рази.

Мідазолам: збільшення AUC в 3 рази та Смах в 2 рази.

Алмотріптан: збільшення AUC на 20%, Смах - на 24 %.

Імунологічні препарати:

Циклоспорин: збільшення AUC, Смах, СSS приблизно на 45 %.

Еверолімус, сіролімус, такролімус: можливе збільшення рівнів цих препаратів.

Грейпфрутовий сік: збільшується AUC R- (~49 %) та S- (~37 %) верапамілу, збільшується Смах R- (~75%) та S- (~51%) верапамілу без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу.

Звіробій продірявлений: зменшується AUC R- (~78 %) та S- (~80 %) верапамілу з відповідним зниженням Смах.

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта. Препарат слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи з достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, в жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або відразу після їжі.

Дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг:

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь

Рекомендована добова доза становить 120-480 мг, розподілених на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза - 480 мг.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована добова доза становить 120-360 мг, розподілених на 3 прийоми.

Діти старшого дошкільного віку до 6-ти років, тільки при порушеннях серцевого ритму:

рекомендоване дозування в межах 80-120 мг на добу, розподілених на 2-3 разові дози.

Діти 6-14 років, тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендоване дозування в межах 80-360 мг на добу розподілених на 2-4 разові дози.

Порушення функції печінки

У хворих з обмеженою функцією печінки в залежності від ступеню тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. Тому в таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки спочатку 2-3 рази на день 40 мг, відповідно 80-120 мг на добу).

За необхідності застосування дози 40 мг застосовують препарат у відповідному дозуванні.

Не приймати препарат в положенні лежачи.

Верапамілу гідрохлорид не можна призначати хворим з інфарктом міокарда протягом 7 днів після події.

Після тривалої терапії препарат слід відміняти, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

Повідомлялось про наступні побічні реакції.

Розлади з боку серцево-судинної системи: AV-блокада І, II або III ступеня, синусова брадикардія, зупинка синусового вузла, периферичні набряки, серцебиття, збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія), артеріальна гіпотензія, припливи крові, може розвинутися або загостритися серцева недостатність.

Шлунково-кишкові розлади: повідомлялося про виникнення нудоти, блювання, запорів, болю, дискомфорт у животі, кишкову непрохідність, гіперплазію ясен (гінгівіт та кровотеча).

Неврологічні розлади: може з'явитися головний біль, екстрапірамідні розлади, запаморочення, парестезія, тремор.

Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату: повідомлялось про запаморочення, дзвін у вухах.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: повідомлялося про ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему, макулопапульозний висип, алопецію, кропив'янку, свербіж, спостерігались крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура).

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея.

Порушення з боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: спостерігалися міальгія, артралгія, м?язова слабкість.

Розлади з боку імунної системи: повідомлялося про гіперчутливість.

Лабораторні показники: повідомлялося про підвищення рівнів печінкових ферментів та рівню пролактину в сироватці крові.

Повідомлялось про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гемато-енцефалічний бар'єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp. Комбіноване застосування колхіцину та верапамілу не рекомендоване.

Усунення кардіодепресивних впливів, артеріальної гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію (2,25-4,5 ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову крапельну інфузію (наприклад, 5 ммоль/год).

Додаткові заходи: при АV-блокаді II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопреналін, орципреналін або кардіостимуляцію.

У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилатації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хв), добутамін (до 15 мкг/кг за хв) або норадреналін.

Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв'язку з вазодилатацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рингера або фізіологічний розчин).

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не слід приймати в I та II триместрах вагітності. Прийом в III триместрі вагітності тільки в разі крайньої потреби, коли результат перевищує ризик для матері та дитини. Верапаміл проникає через плаценту та виявляється у пуповинній крові. Біологічно активна речовина проникає в грудне молоко. Обмежені дані перорального прийому за участю людини свідчать, що доза верапамілу, яка попадає в організм новонародженого, є низькою (0,1-1 % від дози, прийнятої матір'ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним з годуванням груддю. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл під час годування груддю повинен застосовуватись тільки у разі крайньої потреби для матері.

Діти.
Препарат у даній лікарській формі застосовується у дітей при порушеннях серцевого ритму.

Особливості застосування.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам:
з AV- блокадою І ступеня;
з артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.);
з брадикардією (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину);
з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії);
з печінковою недостатністю;
з порушеннями нервово-м'язової провідності (Myasthenia gravis, синдром Ламберта-Ітона, прогресуюча м'язова дистрофія Дюшена).
Під час застосування препарату слід уникати страв та напоїв з грейпфрутом. Грейпфрут може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду в плазмі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Залежно від індивідуальної реакції здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при зміні дозування.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

ВЕРАПАМИЛ, АПО-ВЕРАП, АЦУПАМИЛ-120, АЦУПАМИЛ-40, АЦУПАМИЛ-80, ВЕРАКОР-120, ВЕРАКОР-40, ВЕРАКОР-80, ВЕРАМИЛ, ВЕРАНОРМ, ВЕРАПАБЕНЕ, ВЕРАПАМИЛ-ДАРНИЦА, ВЕРАПАМИЛ-М, ВЕРАПАМИЛ-РАТИОФАРМ, ДИГНОВЕР, ИЗОПТИН, ИЗОПТИН®, ИСОПТИН, КАЛАН, ЛЕКОПТИН, ЛЕКОПТИН Р, ЛЕКОПТИН®, НОВО-ВЕРАМИЛ, СЕКУРОН, ФАЛИКАРД i.v., ФАЛИКАРД ЛОНГ, ФАЛИКАРД-120, ФАЛИКАРД-40, ФАЛИКАРД-80, ФИНОПТИН®, ФЛАМОН-120, ФЛАМОН-40 ЛАКТАБ, ФЛАМОН-5, ФЛАМОН-80 ЛАКТАБ, ВЕРАПАМИЛАГИДРОХЛОРИД, ВЕРАПАМИЛАГИДРОХЛОРИД"ЛХ", ВЕРАТАРД180, ВЕРОГАЛИДER240мг, ИЗОПТИНСР, ИЗОПТИН®SR, СЕКУРОНSR, ФЛАМОН-240SRКАРДОТАБС