Валарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 20мг/160мг №30 (08872)

код товара: 08872
в наличии
Срок годности до 01.01.2026
Цена:
349грн.
Купить в 1 клик
в наличии
код товара: 08872
Рецептурный препарат
Срок годности до 01.01.2026
Цена:
349грн.
Купить в один клик
Купить в 1 клик
Ваш город
Днепр
Условия доставки
Заказ до 1 000 грн.
Заказ от 1 000 грн.
Самовывоз из аптеки
Заказ до 1 000 грн. Бесплатно
Заказ от 1 000 грн. Бесплатно
В отделение Новой Почты
Заказ до 1 000 грн. По тарифам перевозчика
Заказ от 1 000 грн. Бесплатно
Характеристики
БрендKRKA
ПроизводительКРКА, д.д., Ново место
Форма выпускаПо 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в картонной коробке.
Действующее веществоРОЗУВАСТАТИН, ВАЛСАРТАН
Торговое названиеВаларокс
Обновлено:
24.10.2023
Проверено

Описание

Гиполипидемические средства. Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, другие комбинации. Код АТХ C10BX10.

Инструкция - Валарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 20мг/160мг №30

Бренд

Производитель

КРКА, д.д., Ново место

Страна происхождения

Словения

Состав

Діюча речовина: розувастатин, валсартан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію та 80 мг валсартану або 20 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію та 80 мг валсартану, або 10 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію та 160 мг валсартану,

або 20 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію та 160 мг валсартану;

Допоміжні речовини: целлюлоза мікрокристалічна (тип 102), лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, маніт (Е 421), повідон К 25, натрію лаурилсульфат, оксид заліза жовтий (Е 172);

плівкова оболонка: полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), макрогол 3000, тальк, оксид заліза червоний (Е 172) (окрім дозування 20 мг/ 160 мг), оксид заліза жовтий (Е 172) (окрім дозування 20 мг/ 80 мг та 10 мг/ 80 мг).

Форма выпуска

По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в картонной коробке.

Лекарственная форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Таблетки 20 мг/ 160 мг: злегка коричневато-жовті, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «K1» з одного боку.

Действующее вещество

РОЗУВАСТАТИН, ВАЛСАРТАН

Фармакодинамика

Валсартан

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати незаблоковані АТ2-рецептори, що мають протилежні АТ1-рецепторам ефекти. Валсартан не має жодної агоністичної активності відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами. Невідомо про випадки, щоб валсартан вступав у взаємодію або блокував рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Оскільки валсартан не впливає на АПФ та, відповідно, не підвищує рівні брадикініну або речовини P, малоймовірно, що він буде асоціюватися з кашлем. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9% відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком - у 19 % випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р < 0,05).

Артеріальна гіпертензія

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення разової дози препарату внутрішньо антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози препарату. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії.

У комбінації із гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску (АТ).

Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Інше: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

При застосуванні комбінації інгібітору АПФ з блокатором рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з наявністю в анамнезі серцево-судинного або цереброваскулярного захворювання, або цукрового діабету 2 типу і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією у порівнянні з монотерапією спостерігався підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії. Беручи до уваги їх подібні фармакодинамічні властивості, ці наслідки також є дійсними для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

Таким чином, інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно застосовувати пацієнтам, які страждають на діабетичну нефропатію.

При додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або і тим і іншим випадки смертей в результаті серцево-судинної патології та інсульту були (в числовому відношенні) більш частими у групі прийому аліскірену, ніж у групі прийому плацебо, а про побічні явища та серйозні побічні явища, що представляють особливий інтерес (гіперкаліємія, гіпотензія та печінкова дисфункція), повідомлялося частіше у групі прийому аліскірену, ніж у групі прийому плацебо.

Розувастатин

Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає швидкість реакції та перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Первинним місцем дії розувастатину є печінка, орган-мішень для зниження концентрації холестерину.

Розувастатин збільшує кількість рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що призводить до пригнічення синтезу в печінці ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість часток ЛПНЩ та ЛПДНЩ.

Розувастатин знижує підвищений рівень холестерину (ХС) ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), а також підвищує рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Він також знижує рівень апопротеїну В (АпоВ), холестерину не-ЛПВЩ (ХС не-ЛПВЩ), холестерину ЛПДНЩ (ХС ЛПНЩ), тригліцеридів ЛПДНЩ, а також підвищує рівні апопротеїну А-I (АпоА-I) (див. Таблицю 1). Також розувастатин знижує співвідношення ХС ЛПНЩ/ ХС ЛПВЩ, загальний ХС/ ХС ЛВЩ та ХС не-ЛПВЩ/ ХС ЛПВЩ і AпoB/ AпoA-I.

Таблиця 1

Ефективність дози у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIa і IIb) (скоригована середня зміна у відсотках від початкового рівня)



Терапевтичний ефект досягається протягом 1 тижня після початку застосування препарату, 90 % максимального ефекту через - 2 тижні. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні та підтримується надалі.

Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з гіпертригліцеридемією або без, незалежно від раси, статі або віку, та у пацієнтів, з цукровим діабетом або із сімейною гіперхолестеринемією.

Найбільш поширеними побічними реакціями, що ведуть до припинення застосування розувастатину, є міалгія, абдомінальний біль, висип. Найчастішими побічними реакціями, що виникали однаково або швидше, ніж при застосуванні плацебо є інфекції сечовивідної системи, назофарингіт, біль у спині та міалгія.

Фармакокинетика

Всмоктування

Валсартан
Після перорального застосування препарату максимальні концентрації валсартану у плазмі крові (Сmax) досягаються протягом 2-4 годин, у вигляді розчину - через 1-2 години. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % і 39 % відповідно. Прийом їжі знижує експозицію до валсартану приблизно на 40 %, максимальну концентрацію у плазмі крові (Сmax) приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування препарату концентрації валсартану у плазмі крові є аналогічними у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Однак таке зниження експозиції не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, і тому валсартан можна застосовувати або під час прийому їжі, або між прийомами.
Розувастатин
Максимальна концентрація розувастатину у плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 20 %.

Розподіл

Валсартан
Об'єм розподілу валсартану у стабільному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється у тканини екстенсивно. Валсартан добре зв'язується з білками сироватки крові (94-97 %), здебільшого з альбуміном.
Розувастатин
Розувастатин екстенсивно перетворюється в печінці, яка є первинним центром синтезу холестерину та кліренсу холестерину ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90 % розувастатину зв'язуються з білками плазми, головним чином з альбуміном.

Метаболізм

Валсартан
Валсартан не біотрансформується значною мірою, оскільки лише близько 20 % дози виводиться у формі метаболітів. Гідроксиметаболіт був визначений у плазмі крові у малій концентрації (менш 10 % AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
Розувастатин
Метаболізм розувастатину обмежений (приблизно 10 %). Дослідження метаболізму in vitro із застосуванням гепатоцитів людини вказують на те, що розувастатин є дуже слабким субстратом для метаболізму на основі цитохрому Р450. CYP2C9 був основним ізоферментом, що брав участь у метаболізмі, тоді як ізоферменти 2С19, 3А4 та 2D6 були залучені меншою мірою. Основними визначеними метаболітами є N-дезметил та лактон. Метаболіт N-дезметил є приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, а форма лактон вважається клінічно неактивною.

Виведення

Валсартан
Валсартан показує мультиекспоненціальну кінетику розпаду (t1/2? < 1 години та t1/2? приблизно 9 годин). Валсартан головним чином виводиться через жовчовивідні шляхи з фекаліями (близько 83 % дози) та нирками із сечею (близько 13 % дози), здебільшого у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить приблизно 2 л/год, а його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.
Розувастатин
Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (складається з абсорбованої та неабсорбованої діючої речовини), а залишок виводиться із сечею. Приблизно 5% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 20 годин. Період напіввиведення не збільшується при високих дозах. Середнє геометричне значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7 %). Як і у інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, захоплення печінкою розувастатину проходить за участю мембранного транспортера OATP-C. Цей транспортер відіграє важливу роль у виведенні розувастатину з печінки.

Лінійність/нелінійність

Розувастатин
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються.

Окремі групи пацієнтів

Вік та стать
На фармакокінетику розувастатину у дорослих вік та стать значуще не впливали. Фармакокінетика розувастатину у дітей і підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією була подібною до такої у дорослих добровольців (див. «Діти» нижче).
Певне підвищення експозиції валсартану спостерігалося у деяких пацієнтів літнього віку порівняно із особами молодого віку, однак, клінічне значення цього невідоме.

Раса
Фармакокінетичні дослідження демонструють підвищення приблизно в 2 рази медіанних значень AUC та Сmax розувастатину у представників народів Азії (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців), порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індусів спостерігається збільшення приблизно в 1,3 раза медіанних значень AUC та Сmax. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущої різниці у фармакокінетиці між представниками європеоїдної та негроїдної рас.

Порушення функції нирок
Під час дослідження за участю пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок змін плазмових концентрацій розувастатину чи його метаболіту N-дезметилу в плазмі крові у осіб зі слабкою або помірною нирковою недостатністю відзначено не було. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі збільшувалася у 3 рази, а концентрація N-дезметилу - у 9 разів, порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. Концентрації розувастатину в плазмі крові у стабільному стані у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, були приблизно на 50 % вищими, ніж у здорових добровольців.
Очікувано для сполук, нирковий кліренс яких становить лише 30 % від загального кліренсу плазми, не спостерігалося жодного взаємозв'язку між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому коригування дози для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) не потрібне. Наразі відсутній досвід щодо безпечного застосування пацієнтам з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які перебувають на діалізі, тому валсартан слід застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми крові і навряд чи може бути вилучений за допомогою гемодіалізу.

Порушення функції печінки
У дослідженні, в якому брали участь пацієнти з різними ступенями порушення функції печінки, не було виявлено ознак підвищеного впливу розувастатину у пацієнтів з оцінкою 7 або нижче за шкалою Чайлда-П'ю. Проте у двох пацієнтів з оцінками 8 і 9 за шкалою Чайлда-П'ю спостерігалося збільшення системного впливу щонайменше в 2 рази в порівнянні з пацієнтами з нижчими показниками за шкалою Чайлда-П'ю. Досвіду призначення препарату пацієнтам з оцінкою вище 9 за шкалою Чайлда-П'ю немає.
Приблизно 70 % від дози валсартану, що всмокталася виводиться з жовчю, переважно в незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації. У порівнянні зі здоровими пацієнтами у хворих з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня спостерігалося збільшення AUC в два рази. Проте не було виявлено жодного зв'язку між концентрацією валсартану в плазмі та ступенем печінкової недостатності. Дія валсартану у хворих із тяжким ступенем печінкової недостатності не вивчалася.

Діти
Фармакокінетичні показники у педіатричних пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією віком від 10 до 17 років не були повністю охарактеризовані. Невелике фармакокінетичне дослідження розувастатину (у формі таблеток), в якому взяли участь пацієнти віком до 18 років, показало, що вплив препарату у педіатричних пацієнтів відповідає впливу препарату у дорослих пацієнтів. Крім того, результати вказують на те, що не має бути значного відхилення пропорційно дозам.
У дослідженні за участю 26 дітей з гіпертонічною хворобою (віком від 1 до 16 років), яким призначали одну дозу суспензії валсартану (середнє значення - від 0,9 до 2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану був зіставним у віковій групі від 1 року до 16 років і відповідав кліренсу у дорослих, які отримували такий же препарат.

Генетичний поліморфізм
У фармакокінетиці інгібіторів редуктази ГМГ-КоА, в тому числі розувастатину, беруть участь транспортні білки OATP1B1 та BCRP. У хворих з генетичним поліморфізмом SLCO1B1 (OATP1B1) і/або ABCG2 (BCRP) існує ризик підвищеного впливу розувастатину. Окремі поліморфізми SLCO1B1 с.521CC і ABCG2 с.421AA пов'язані з більш високим впливом розувастатину (AUC) порівняно з генотипами SLCO1B1 к.521TT або ABCG2 к.421CC. Це специфічне генотипування зазвичай не використовується в клінічній практиці, але пацієнтам, у яких виявлені ці типи поліморфізму, рекомендується менша добова доза розувастатину.

Діти з порушенням функції нирок
Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Для дітей із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Показания

Валарокс показаний як замісна терапія артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів, стан яких належно контролюється одночасним застосуванням валсартану та розувастатину у тих самих дозуваннях і які мають високий ризик першого виникнення

серцево-судинного ускладнення (для профілактики серцево-судинних ускладнень) або при наявності таких умов:

- первинна гіперхолестеринемія (типу IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана дисліпідемія (типу IIb);

- гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Противопоказания

- Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
- Захворювання печінки в активній фазі, в тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази в сироватці більше ніж у 3 рази понад верхню межу норми.
- Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
- Міопатія.
- Супутній прийом циклоспорину.
- Вагітність та період годування груддю. Також протипоказано жінкам репродуктивного віку, які не використовують відповідні засоби контрацепції.
- Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.
- Одночасне застосування з аліскіреном для пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73м2).
- Діти віком до 18 років.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Взаємодії Валароксу з іншими лікарськими засобами не досліджувались.

Взаємодії, пов'язані з валсартаном

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Дані досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном пов'язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження ниркової функції (в тому числі гостра ниркова недостатність), в порівнянні із застосуванням одного блокатора РААС (див розділи «Протипоказання», «Особливості застосування, «Фармакодинаміка»).

Супутнє застосування не рекомендується

Літій

Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ. Якщо доведена необхідність застосування комбінації, рекомендується проведення ретельного моніторингу рівня літію в плазмі крові.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, або інші препарати, що можуть збільшити рівень калію

Якщо існує потреба в прийомі лікарського препарату, що впливає на рівні калію, в комбінації з валсартаном, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.

Одночасне застосування, що потребує обережності

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному прийомі антагоністів ангіотензину II з НПЗП може виникати послаблення антигіпертензивного ефекту. Також одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок та може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Тому рекомендується моніторинг функції нирок на початку лікування, а також достатнє забезпечення пацієнта рідиною.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід вживати належних заходів на початку або в кінці одночасного застосування цих лікарських засобів.

Не визначалося взаємодії

Дослідження не виявили жодної клінічно значущої взаємодії валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти

Оскільки при артеріальній гіпертензії у дітей та підлітків супутні порушення функції нирок є частими, слід з обережністю одночасно застосовувати валсартан та інші речовини, які пригнічують РААС, яка може збільшити рівень калію в сироватці крові. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.

Взаємодії, пов'язані з розувастатином

Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину

Інгібітори транспортних білків

Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи OATP1B1, що забезпечує печінковий транспорт, та ефлюксного переносника BCRP. Одночасне застосування з лікарськими засобами - інгібіторами цих транспортних білків може спричинити підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові та збільшення ризику міопатії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», і таблицю 2).

Циклоспорин

У період супутнього застосування розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому приблизно у 7 разів вищими, ніж ті, що спостерігалися у здорових добровольців (див. таблицю 2). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин (див. розділ «Протипоказання»). Супутнє застосування не впливало на концентрації циклоспорину у плазмі крові.

Інгібітори протеази

Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшувати експозицію розувастатину (див. таблицю 2). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики одночасне застосування 10 мг розувастатину та комбінованого лікарського засобу, що містив два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру/ 100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC та Cmax розувастатину приблизно в 3 та 7 разів відповідно. Одночасне застосування препарату та деяких комбінацій інгібіторів протеази можливе після ретельного розгляду корекції дози розувастатину, виходячи з очікуваного зростання його експозиції (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», Таблицю 2).

Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати

Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводило до зростання AUC та Cmax розувастатину в 2 рази (див. розділ «Особливості застосування»).

Виходячи з даних спеціальних досліджень взаємодії, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (? 1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо тому, що вони здатні призводити до міопатії і при застосуванні окремо. Дозування 30 та 40 мг протипоказано при супутньому застосуванні фібратів.

Лікування у таких випадках слід розпочинати з дози 5 мг.

Езетиміб

Одночасне застосування препарату із 10 мг розувастатину та 10 мг езетимібу пацієнтам із гіперхолестеринемією призводило до зростання AUC розувастатину в 1,2 раза (таблиця 2). Не можна виключати фармакодинамічної взаємодії між препаратом Валарокс та езетимібом, що може призвести до небажаних явищ (див. розділ «Особливості застосування»).

Антациди

Одночасне застосування розувастатину з суспензіями антацидів, що містять алюміній і магнію гідроксид, призвело до зниження концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50 %. Цей ефект був менш виражений, коли антацид вводили через 2 години після Валароксу. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена.

Еритроміцин

Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC розувастатину на 20 %, а Cmax - на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.

Ферменти цитохрому Р450

Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібує і не стимулює ізоферменти цитохрому Р450. Окрім цього, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Таким чином, взаємодії з лікарськими засобами в результаті метаболізму, опосередкованого Р450, не очікується. Не спостерігалося клінічно значущих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4).

Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину (див. також таблицю 2):

При необхідності супутнього застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, які збільшують експозицію розувастатину, дози останнього мають бути скориговані. Якщо очікується збільшення експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або вище лікування слід розпочинати з 5 мг розувастатину 1 раз на добу. Максимальна добова доза розувастатину повинна бути відрегульована таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала експозицію, що відмічається при прийомі 40 мг розувастатину на добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють із препаратом. Наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом максимальна доза розувастатину становитиме 20 мг (1,9-кратне збільшення) та при застосуванні із комбінацією атазанавір/ритонавір - 10 мг розувастатину (3,1-кратне збільшення).

Таблиця 2

Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину (AUC; у порядку зменшення величини) за опублікованими даними клінічних досліджень



* Дані, представлені як зміна в х разів, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину у комбінації та окремо. Дані, представлені у вигляді % зміни, являють собою відсоткову різницю відносно показників при застосуванні розувастатину окремо.

Збільшення позначено значком ^, відсутність змін - -, зменшення - v.

** Було проведено кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, у таблиці подано найбільш значуще співвідношення.

Вплив розувастатину на лікарські засоби при одночасному застосуванні

Антагоністи вітаміну К
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку лікування або при підборі дози Валароксу одночасне застосування антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину або іншого кумаринового антикоагулянту) може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Припинення застосування або зменшення дози Валароксу може привести до зменшення МНС. У таких ситуаціях бажаний відповідний контроль МНС.

Пероральні контрацептиви/ гормонозамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна. Однак таку комбінацію широко застосовували жінкам у клінічних дослідженнях, і вона переносилась добре.

Інші лікарські засоби

Дигоксин
Виходячи з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.

Фузидова кислота
Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, може підвищуватися за рахунок супутнього системного застосування фузидової кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний або фармакокінетичний) поки невідомий. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували цю комбінацію. Якщо системне лікування фузидовою кислотою є необхідним, то застосування розувастатину має бути припинено протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.

Способы применения

Дозування

До початку лікування пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися під час лікування.
Рекомендована доза Валароксу 1 таблетка на добу.

Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії.

До переходу на Валарокс стан пацієнтів повинен контролюватися стабільними дозами окремих компонентів при одночасному застосуванні. Доза Валароксу повинна базуватися на дозах окремих компонентів комбінації в момент переходу.

Якщо потрібна зміна дози будь-якої діючої речовини фіксованої комбінації через будь-яку причину (наприклад, вперше діагностовано захворювання, зміна стану пацієнта або взаємодія лікарських засобів), окремі компоненти повинні бути застосовані повторно для визначення дози.

Додаткова інформація щодо спеціальних груп населення

Пацієнти літнього віку
Корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок.
Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає необхідності у корекції дози. Застосування Валароксу протипоказане пацієнтам із тяжкими порушенням функції нирок (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»). Одночасне застосування із аліскіреном протипоказано пацієнтам із порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73м2) (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти з порушенням функції печінки
Не спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів з 7 та менше балами за шкалою Чайлда - П'ю. Проте посилення системної експозиції було відзначено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 8 та 9 балів за шкалою Чайлда ? П'ю. У таких пацієнтів слід проводити оцінку функції печінки. Досвід застосування препарату у осіб з показником більше 9 балів за шкалою Чайлда - П'ю відсутній. Валарокс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії (див. розділ «Протипоказання»), тяжким порушенням функції печінки, біліарним цирозом печінки і пацієнтам з холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Раса
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція препарату (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

Генетичні поліморфізми
Відомо, що специфічні типи генетичних поліморфізмів можуть призводити до збільшення експозиції розувастатину. Пацієнтам із наявністю таких типів поліморфізму рекомендується зменшити добову дозу розувастатину.

Супутня терапія
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад ОАTP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному застосуванні розувастатину з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі крові через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад з циклоспорином та деякими інгібіторами протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром, лопінавіром та/або типранавіром). Слід розглянути альтернативне лікування і, якщо необхідно, тимчасово припинити терапію розувастатином. У ситуаціях, коли одночасного застосування цих лікарських засобів із розувастатином уникнути неможливо, слід зважити користь та ризики від супутнього застосування та ретельно підбирати дозу розувастатину.

Діти.
Безпека та ефективність для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Валарокс протипоказано застосовувати пацієнтам віком до 18 років.

Передозировка

Симптоми

Результатом передозування валсартаном може бути виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинної недостатності та/або шоку.

Лікування

Терапевтичні заходи залежать від часу прийому надмірної дози, типу і тяжкості симптомів; стабілізація кровообігу стану має першочергове значення.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об'єму крові.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу. Користь від проведення гемодіалізу малоймовірна.
Специфічного лікування у випадку передозування немає. Лікування симптоматичне. У разі необхідності вживати підтримувальних заходів. Слід перевірити рівні КФК та провести тести для оцінки функціонального стану печінки.

Побочные действия

Несприятливі реакції, які спостерігаються при застосуванні розувастатину, як правило, легкі і короткочасні. Менше 4 % пацієнтів припинили прийом розувастатину через побічні реакції.

При застосуванні валсартану дорослим пацієнтам з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при застосуванні плацебо відповідала такій при застосуванні валсартану. Частота виникнення побічних реакцій не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також показано відсутність зв'язку зі статтю, віком або расою пацієнта.

В таблиці нижче представлені побічні ефекти при застосуванні розувастатину і валсартану на підставі даних клінічних і постмаркетингових досліджень. Небажані реакції класифікуються залежно від частоти і системи органів: дуже часто (1/10); часто (1/100 - < 1/10); нечасто (1/1,000 - < 1/100); рідко (1/10,000 - < 1/1,000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

система органівнебажані реакціїчастота
валсартанрозувастатин
з боку крові та лімфатичної системитромбоцитопенія
зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, нейтропенія
невідомо
невідомо
рідко
з боку імунної системиреакції гіперчутливості, включаючи ангіоедему
реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобою
невідоморідко

з боку ендокринної системицукровий діабет 1часто
з боку обміну речовин та харчуванняпідвищення рівня калію в сироватці крові, гіпонатрієміяневідомо
з боку психікидепресіяневідомо
з боку нервової системизапаморочення, головний біль
поліневропатія, втрата пам’яті
периферична нейропатія, розлади сну(включаючи безсоння та нічні жахи)
часто
дуже рідко
невідомо
з боку органів слуху талабіринтувертигонечасто
з боку судинваскулітневідомо
з боку дихальної системи,органів грудної клітини тасередостіннядиспное
кашель
нечастоневідомо
невідомо
з боку шлунково-кишкового трактуабдомінальний біль
нудота
запор
панкреатит
діарея
нечасточасто
часто
часто
рідко
невідомо
з боку жовчовивідноїсистемигепатит
жовтяниця
підвищення рівня печінкових трансаміназ
підвищення значення печінкових проб, у тому
числі концентрації білірубіну в сироватці крові
підвищення значення печінкових проб, у тому
числі концентрації білірубіну в сироватці крові





невідомо

дуже рідко

дуже рідко

рідко
з боку шкіри та підшкірних тканинвисип, свербіж
кропив’янка
синдром стівенса − джонсона
ангіоедема



невідомо
нечасто
нечасто
невідомо
з боку м’язів та сполучної тканиниміалгія
міопатія (включно із міозитом)
рабдоміоліз
артралгія
імунообумовлена некротична міопатія (imнм)
захворювання сухожиль, іноді ускладнені розривом
невідомо




часто
рідко
рідко
дуже рідко
невідомо
невідомо
з боку нирок та сечовивідної системигематурія
ниркова недостатність або порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові
невідомо
з боку статевих органів та молочних залозгінекомастіядуже рідко
загальні порушенняастенія
набряк
втомлюваність


нечасто
часто
невідомо


1Частота залежить від наявності чи відсутності факторів ризику (рівень глюкози натще ? 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).


Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота побічних реакцій залежить, як правило, від дози.

Опис окремих побічних реакцій

Вплив на нирки:
У пацієнтів, які застосовували розувастатин, спостерігались випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за «тестом смужки»). Зміни вмісту білка у сечі від відсутності чи слідів до ++ або більше зареєстровані через деякий час в < 1 % пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3 % пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка у сечі від відсутності або слідів до + спостерігалося при застосуванні дози 20 мг. У більшості випадків вираженість протеїнурії зменшувалась або зникала спонтанно при продовженні застосування препарату. Перегляд даних клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень не виявив причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
Гематурія спостерігалась у пацієнтів, які застосовували розувастатин, і дані клінічних досліджень свідчать про її низьку частоту.

Вплив на скелетну мускулатуру
Зміни з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та рідко - рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї спостерігалися при застосуванні будь-яких доз розувастатину, а особливо при застосуванні доз > 20 мг. Про рідкісні випадки рабдоміолізу, що інколи були асоційовані з нирковою недостатністю, повідомлялося при застосуванні розувастатину, а також інших статинів.

У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів креатинфосфокінази (КФК); у більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (> 5 ? ВМН), лікування слід припинити.

Вплив на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим.

Побічні реакції, які спостерігались при застосуванні деяких статинів:
- сексуальна дисфункція;
- виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при довгостроковій терапії (див розділ «Особливості застосування»).

Рабдоміоліз, серйозні порушення функції нирок і печінки (переважно полягають в підвищенні печінкових трансаміназ) спостерігались частіше при застосуванні препарату у дозі 40 мг.

Діти
У дітей та підлітків після вправ або значних фізичних навантажень частіше відзначали підвищення КФК > 10 ? ВМН та м'язові симптоми. Профіль безпеки розувастатину у дітей, підлітків та дорослих подібний.

Звітність про передбачувані побічні реакції.
Звітність про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції слід подавати відповідно до вимог законодавства.

Особые условия

Впливнанирки
Упацієнтів,якізастосовувалирозувастатинувисокихдозах,особливо40мг,відзначалисявипадкипротеїнурії(визначеноїза"тестомсмужки"),переважноканальцевоїзапоходженнямтаубільшостівипадківтимчасовоїабонетривалої.Протеїнуріянесвідчилапрогостреабопрогресуючезахворюваннянирок(див.розділ«Побічніреакції»).Небажаніявищазбокунирокупостмаркетинговийперіодвідзначаличастішепризастосуваннідози40мг.Упацієнтів,якіприймаютьпрепаратудозі30або40мг,функціюнирокслідперевірятирегулярно.Відсутнійдосвідбезпекизастосуванняпацієнтамзкліренсомкреатиніну<10мл/хвтапацієнтам,щознаходятьсянадіалізі,томувалсартанслідзастосовуватизобережністю.Длядорослихпацієнтівізкліренсомкреатиніну>10мл/хвнемаєнеобхідностіукорекціїдози(див.розділи«Протипоказання»та«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»).Одночаснезастосуванняантагоністіврецепторівангіотензину,утомучислівалсартануабоінгібіторівангіотензинперетворювальногоферменту(ІАПФ),заліскіреномпацієнтамзцукровимдіабетомабонирковоюнедостатністю(ШКФ<60мл/хв/1,73м2)протипоказано(див.розділ«Протипоказання»та«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»).

Подвійнаблокадаренін-ангиотензин-альдостероновоїсистеми(РААС)
Відомо,щосупутнєзастосуванняінгібіторівапфтаантагоністіврецепторівііангіотензинуабоаліскіренузбільшуєризикартеріальноїгіпотензії,гіперкалієміїтазмінифункціїнирок,включаючигострунирковунедостатність.Узв'язкузподвійноюблокадоюРААСсупутнєзастосуванняінгібіторівапфтаантагоністіврецепторівііангіотензинуабоаліскіренунерекомендується(див.розділи«Побічніефекти»та«Фармакокінетика»).Увипадкукрайньоїнеобхідностіподвійноїблокадислідпіднаглядомлікаряконтролюватифункціюнирок,рівеньелектролітівтаартеріальнийтиск.Неслідодночаснозастосовуватиінгібіториапфтаантагоністирецепторівііангіотензинупацієнтаміздіабетичноюнефропатією.

Стенознирковоїартерії
Безпекузастосуваннявалсартанупацієнтамздвостороннімстенозомнирковихартерійабостенозомартеріїєдиноїниркиневстановлено.Короткостроковезастосуваннявалсартану12пацієнтамізвторинноювазоренальноюартеріальноюгіпертензієютаоднобічнимстенозомниркинеспричинилозначнихзміннирковоїгемодинаміки,рівнякреатинінувсироватцікровіаборівнясечовиниукрові.Протеіншіречовини,щовпливаютьнаренін-ангіотензиновусистему,можутьзбільшуватирівеньсечовинитакреатинінувсироватцікровіупацієнтівізоднобічнимстенозомнирки,томуслідконтролюватифункціюнирокупацієнтів,щоприймаютьвалсартан.

Трансплантаціянирки
Відсутнійдосвідбезпечногозастосуваннявалсартанупацієнтамзнещодавнопроведеноютрансплантацієюнирки.

Гиперкалиемия
Супутнійприйомдобавоккалію,калійзберігаючихдіуретиків,замінниківсолі,щомістятькалій,абоіншихпрепаратів,щоможутьзбільшитирівенькалію(гепарин,тощо)нерекомендується.
Якщоіснуєпотребавприйомілікарськогопрепарату,щовпливаєнарівнікалію,вкомбінаціїзвалсартаном,рекомендуєтьсяпроводитимоніторингрівнівкаліювплазмі.

Пацієнтиіздефіцитомоб'ємуциркулюючоїрідинита/абонатріюворганізмі
Упацієнтівіздефіцитомоб'ємуциркулюючоїрідинита/абонатріюворганізмівнаслідокзастосуваннявисокихдоздіуретиківрідкоможевиникатисимптоматичнаартеріальнагіпотензія,особливопісляприйомупершоїдозивалсартану.Такістанивимагаютьпроведенняїхкорекціїдозастосуваннявалсартану,наприкладзменшеннядозидіуретика.

Впливнаскелетнумускулатуру
Ураженняскелетноїмускулатури,наприкладміалгія,міопатіятарідко-рабдоміолізспостерігалисяупацієнтівпризастосуванніусіхдозрозувастатину,аособливодоз>20мг.Призастосуванніезетимібуукомбінаціїзінгібіторамигмг-КоА-редуктазидужерідкоповідомлялосьпровипадкирозвиткурабдоміолізу.Неможнавиключатиможливостіфармакодинамічноївзаємодії,атомутакукомбінаціюслідзастосовуватизобережністю(див.розділ«Побічніефекти»).Якіпідчасзастосуванняіншихінгібіторівгмг-КоАредуктази,випадкирабдоміолізу,пов'язанііззастосуваннямрозувастатину,упостмаркетинговийперіодтраплялисячастішепризастосуваннідози40мг.

Визначеннярівнякреатинфосфокінази(КФК)
Рівнікреатинфосфокіназинеслідвимірюватипіслязначнихфізичнихнавантаженьабопринаявностіможливихальтернативнихпричинпідвищеннякреатинфосфокінази,щоможутьзаважатиінтерпретаціїрезультатів.Якщопочатковірівнікреатинфосфокіназизначнопідвищені[>5-ВМН(верхньоїмежінорми)],протягом5-7днівнеобхіднозробитидодатковийпідтверднийаналіз.Якщорезультатповторногоаналізупідтверджуєпочатковийрівень>5-ВМНрозпочинатилікуваннянеслід.

Передлікуванням

Валарокс,якірештуінгібіторівГМГ-КоАредуктази,слідзобережністюпризначатипацієнтамізфакторами,щосприяютьрозвиткуміопатії/рабдоміолізу.Дотакихфакторівналежать:
·порушенняфункціїнирок;
·гипотиреоз;
·наявністьвіндивідуальномуабосімейномуанамнезіспадковихм'язовихзахворювань;
·наявністьванамнезіураженням'язів,спричиненогоіншимиінгібіторамиГМг-КоА-редуктазиабофібратами;
·зловживанняалкоголем;
·возраст>70років;
·ситуації,щоможутьпризвестидопідвищеннярівнівпрепаратууплазмікрові(див.розділи«Спосібзастосуваннятадози»,«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»та«Фармакокінетика»);
·одночаснезастосуванняфібратів.

Утакихпацієнтівпотрібнопорівнятиризиктаможливукористьпризастосуванніпрепарату;такожрекомендованийклінічниймоніторинг.Неслідрозпочинатилікуванняувипадкузначнопідвищенихпочатковихрівнівкфк(>5?ВМН).

Уперіодлікування

Пацієнтівслідпопередитипронеобхідністьнегайноповідомлятипром'язовийбільнез'ясованогопоходження,м'язовуслабкістьабосудоми,особливоякщовонисупроводжуютьсянездужаннямабопідвищеннямтемператури.Утакихпацієнтівслідвизначитирівнікфк.Слідприпинитилікування,якщорівніКФКзначнопідвищені(>5?ВМН)абоякщом'язовісимптомитяжкітаспричиняютьдискомфортуповсякденномужитті(навітьякщорівніКФК?5?ВМН).Якщосимптомиминають,арівеньКФКповертаєтьсядонорми,Валароксабоальтернативнийінгібіторгмг-КоАможнаспробуватизастосуватизнову,алеумінімальнихдозахтапідретельнимнаглядом.РегулярнийконтрольрівняКФКупацієнтівбезвищевказанихсимптомівнепотрібний.

Дужерідкоповідомлялосяпроімунообумовленунекротичнуміопатію(ІОНМ)підчасабопіслялікуваннястатинами,втомучислірозувастатином.ІОНМклінічнохарактеризуєтьсяслабкістюпроксимальнихм'язівіпідвищенимрівнемкфк,якізберігаються,незважаючинаприпиненнялікуваннястатинами.

Уклінічнихдослідженняхуневеликоїкількостіпацієнтів,якізастосовувалирозувастатинтасупутніпрепарати,посиленоговпливунаскелетнумускулатуруневідзначалось.Однакпідвищеначастотавипадківміозитутаміопатіїспостерігаласьупацієнтів,якізастосовуютьіншіінгібіториГМГ-КоА-редуктазиізпохіднимифіброєвоїкислоти,втомучислігемфіброзилом,циклоспорином,нікотиновоюкислотою,азольнимипротигрибковимизасобами,інгібіторамипротеазитамакроліднимиантибіотиками.Гемфіброзилпідвищуєризикрозвиткуміопатіїприсупутньомузастосуваннііздеякимиінгібіторамигмг-КоАредуктази,томуВаларокснерекомендованозастосовуватиукомбінаціїізгемфіброзилом.Потрібнозважитисприятливийвпливподальшихзмінрівняліпідівприодночасномузастосуваннівалароксуізфібратамиабоніациноміпотенційніризикипризастосуваннітакоїкомбінації.Одночаснезастосуваннярозувастатинуудозі30мгабо40мгтафібратівпротипоказано(див.розділи«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»та«Побічніефекти»).

Валарокснеслідзастосовуватиодночасноізфузидовоюкислотоюабопротягом7днівпісляприпиненнялікуванняфузидовоюкислотою.Дляпацієнтів,дляякихсистемнезастосуванняфузидовоїкислотивважаєтьсянеобхідним,лікуваннястатинаминеобхідноприпинитипротягомусьогоперіодулікуванняфузидовоюкислотою.Булиповідомленняпровипадкирабдоміолізу(включаючилетальнінаслідки)упацієнтів,якіотримувалифузидовукислотуістатинивкомбінації.Пацієнтповиненнегайнозвернутисядолікаря,якщовінвідчуваєсимптоми,такіякм'язоваслабкість,більабов'ялість.Терапіястатинамиможебутиповторнопроведеначерез7днівпіслязастосуванняостанньоїдозифузидовоїкислоти.

Увинятковихвипадках,колинеобхіднетривалесистемнезастосуванняфузидовоїкислоти,наприкладдлялікуванняважкихінфекцій,одночаснезастосуванняВалароксуіфузидовоїкислотиможливетількипідретельниммедичнимнаглядом.

Валарокснеслідзастосовуватипацієнтамізгострими,серйознимистанами,щосприяютьрозвиткуміопатіїабопідвищуютьризикрозвиткунирковоїнедостатностінатлірабдоміолізу(такимияксепсис,гіпотензія,великехірургічневтручання,травма,тяжкіметаболічні,ендокринніабоелектролітніпорушення;неконтрольованісудоми).

Впливнапечінку
ЯкііншіінгібіториГМГ-КоА-редуктази,Валароксслідзобережністюзастосовуватипацієнтам,якізловживаютьалкоголемта/абомаютьзахворюванняпечінкиванамнезі.
Функціюпечінкирекомендованоперевіритипередпочаткомзастосуванняпрепаратутачерез3місяцілікування.Якщорівеньтрансаміназусироватцікровібільшеніжутричіперевищуєверхнюмежунорми,застосуванняВалароксуслідприпинити.Просерйозніпорушенняфункціїпечінки(переважнопідвищеннярівняпечінковихтрансаміназ)упостмаркетинговийперіодповідомлялосьчастішепризастосуваннідози40мг.
Упацієнтівізвторинноюгіперхолестеринемією,спричиненоюгіпотиреозомабонефротичнимсиндромом,спершуслідпровестилікуванняосновногозахворювання,апотімпочинатизастосуванняВалароксу.

Раса
Удослідженняхфармакокінетикиспостерігалосязростаннясистемноїекспозиціїпрепаратуупацієнтівмонголоїдноїрасипорівнянозєвропейцями.

Інгібіторипротеази
Підвищенасистемнаекспозиціярозувастатинуспостерігаласявосіб,якізастосовувалирозувастатинсупутньозрізнимиінгібіторамипротеазиупоєднаннізритонавіром.Слідвраховуватияккористьвідзниженнярівняліпідівзадопомогоюпрепаратувалароксупацієнтівізвіл,якіотримуютьінгібіторипротеази,такіможливістьпідвищенняконцентраційрозувастатинууплазмікровінапочаткутерапіїтаприпідвищеннідозивалароксудляпацієнтів,якіотримуютьінгібіторипротеази.Одночаснезастосуванняпрепаратузінгібіторамипротеазинерекомендується,якщодозарозувастатинунескоригована(див.розділи«Спосібзастосуваннятадози»та«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»).

Інтерстиціальнезахворюваннялегень
Поодиноківипадкиінтерстиціальногозахворюваннялегеньбулизареєстрованіпризастосуваннідеякихстатинів,особливоувипадкудовготривалоїтерапії(див.розділ«Побічніефекти»).Досимптомівпорушенняналежатьдиспное,непродуктивнийкашельтапогіршеннязагальногостану(втома,втратамаситілатагарячка).Якщопідозрюється,щоупацієнтарозвилосьінтерстиціальнезахворюваннялегень,застосуваннястатинівпотрібноприпинити.

Цукровийдіабет
Деякіфактисвідчать,щостатинипідвищуютьрівеньглюкозивкровііудеякихпацієнтівзвисокимризикомрозвиткудіабетуможутьспричинятигіперглікемію,такогорівня,якавимагатимелікування.Однак,зниженняризикусудиннихпорушеньпризастосуванністатинівперевищуєцюзагрозу,ітомувонанемаєбутипідставоюдляприпиненнятерапіїстатинами.Запацієнтамигрупиризику(рівеньглюкозинатще5,6?6,9 ммоль/л,індексмаситіла(ІМТ)>30кг/м2,підвищенийрівеньтригліцеридів,артеріальнагіпертензія)слідвстановитиякклінічний,такібіохімічнийконтрользгіднозчинниминастановами.
Удослідженняхзареєстрованазагальначастотацукровогодіабетустановила2,8%угрупіприйомурозувастатинута2,3%-угрупіплацебо,переважноупацієнтівзрівнемглюкозинатщевід5,6до6,9ммоль/л.

Первиннийгіперальдостеронізм
Пацієнтизпервиннимгіперальдостеронізмомнеповиннізастосовувативаларокс,оскількиунихнеактивованаренін-ангіотензин-альдостероновасистема.

Стенозаортитамітральногоклапана,обструктивнагіпертрофічнакардіоміопатія
Якіпризастосуваннііншихсудинорозширювальнихпрепаратів,слідзособливоюобережністюзастосовувативаларокспацієнтам,якістраждаютьвідстенозуаортичимітральногоклапанаабовідгіпертрофічноїобструктивноїкардіоміопатії.

Беременность
Прийомантагоністіврецепторівангіотензинуіі(АРАІІ)неслідрозпочинатиуперіодвагітності.Якщопродовженнятерапіїантагоністамирецепторівангіотензинуііневважаєтьсянеобхідним,пацієнток,якіплануютьвагітність,слідперевестинаальтернативнеантигіпертензивнелікуванняпрепаратамиізпідтвердженимпрофілембезпекизастосуванняпідчасвагітності.Якщовиявленавагітність,лікуванняАРАІІсліднегайноприпинити,та,якщоцеможливо,слідрозпочатиальтернативнутерапію(див.розділи«Протипоказання»та«Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю»).

Ангіоневротичнийнабрякванамнезі
ВиникненнянабрякуКвінке(утомучислінабрякугортанітаголосовоїщілини,щопризводитьдообструкціїдихальнихшляхівта/абонабрякобличчя,губ,глоткита/абоязика)спостерігалосьупацієнтів,якіотримуваливалсартан,деякізцихпацієнтівмаливанамнезінабрякквінкепризастосуваннііншихпрепаратів,утомучисліінгібіторівАПФ.ПрирозвиткунабрякуКвінкелікуваннявалароксомсліднегайноприпинити.Повторнезастосуванняпрепаратупротипоказане.

Валароксміститьлактозу.Пацієнтамзрідкісноюспадковоюнепереносимістюгалактози,дефіцитомлактазиЛаппаабопорушеннямвсмоктуванняглюкози-галактозинеслідзастосовуватицейпрепарат.

Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю.
Валарокспротипоказанийпідчасвагітностітагодуваннягруддю.
Беременность
Розувастатин
Жінкамрепродуктивноговікуслідзастосовувативідповіднізасобиконтрацепції.
Оскількихолестеринтаіншіпродуктибіосинтезухолестеринусуттєвоважливідлярозвиткуплода,потенційнийризикінгібуванняГМГ-КоА-редуктазиперевищуєможливукористьвідзастосуванняпрепаратууперіодвагітності.Удеякихдослідженняхнатваринахвиявленорепродуктивнутоксичність.Якщопацієнткавагітнієуперіодзастосуванняпрепарату,лікуваннясліднегайноприпинити.
Валстартан
Застосуванняантагоністіврецепторівангіотензинуіі(АРАІІ)протипоказанопротягомвагітності.
Даніепідеміологічнихдослідженьризикутератогенностіпіслязастосуванняінгібіторівапфпротягомпершоготриместрувагітностінебулипереконливими;протеневеликезростанняризикувиключатинеможна.Хочаданіконтрольованихепідеміологічнихдослідженьантагоністіврецепторівангіотензинуіі(АРАІІ)відсутні,існуєризиктератогенностіпризастосуванніпрепаратівцьогокласу.Пацієнток,якіплануютьвагітність,слідперевестинаальтернативнігіпотензивніпрепаратизіпідтвердженимпрофілембезпекизастосуваннявперіодвагітності.Якщопідчаслікуванняцимлікарськимзасобомпідтверджуєтьсявагітність,йогозастосуваннясліднегайноприпинитиі,якщонеобхідно,замінитиіншимлікарськимзасобом,дозволенимдозастосуваннявагітним.
АРАІІвдругомуітретьомутриместрі,яквідомо,чинятьтоксичнудіюнаплідлюдини(зниженнянирковоїфункції,олігогідрамніон,затримкаосифікаціїкістокчерепа)тановонародженого(ниркованедостатність,артеріальнагіпотензія,гіперкаліємія).
ПризастосуванніАРАІІ,починаючиздругоготриместрувагітності,рекомендуєтьсяультразвуковедослідженнянирковоїфункціїтакістокчерепаплода.
Немовлята,матеріякихприймалиАРАІІ,повинніперебуватипідпильнимнаглядомнавипадокрозвиткуартеріальноїгіпотензії(див.розділи«Протипоказання»та«Особливостізастосування»).

Годуваннягруддю
Розувастатинпроникаєугруднемолокощурів.Немаєданихщодопроникненнярозувастатинуугруднемолоколюдини.
Оскількиінформаціяпрозастосуванняпрепаратууперіодгодуваннягруддювідсутня,йогонерекомендуєтьсязастосовувативперіодгодуваннягруддю;бажанозастосовуватиальтернативніпрепаратизвивченимпрофілембезпеки,особливовразігодуваннягруддюновонародженихабонедоношенихдітей.

Фертильность
Валсартанневпливаєнарепродуктивнуфункціюсамцівтасамокщурівприпероральномузастосуванніудозуваннідо200мг/кг/день.Цядозау6разівперевищуєрекомендованудозудлялюдинивмг/м2(розрахункиприпероральномузастосуванні320мг/добупацієнтувагою60кг).

Здатністьвпливатинашвидкістьреакціїприкеруванніавтотранспортомабоіншимимеханізмами.
Непроводилидослідженьщодовизначеннявпливувалароксуназдатністькеруватиавтомобілемтаіншимимеханічнимизасобами.Однакприкеруванніавтомобілемтаіншимимеханічнимизасобамислідвраховувати,щопідчаслікуванняможевиникнутизапаморочення.

Категоріявідпуску.
Зарецептом.

Особые условия хранения

Термін придатності 2 роки.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Синоним

ВАЛАРОКС

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

08004 08004