Медрол таблетки 32мг №20 (60715)

ПФАЙЗЕР

Италия

діюча речовина: метилпреднізолон; 1 таблетка містить метилпреднізолону 4 мг або 16 мг, або 32 мг;
допоміжні речовини: таблетки, що містять 4 мг метилпреднізолону - лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат; 16 мг - лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, олія мінеральна; 32 мг - лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, олія мінеральна.

таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковке(по 10 таблеток в блистере, по 5 блистеров в картонной коробке);

Таблетки.
4 мг - белые таблетки эллиптической формы с крестообразной насечкой на одной стороне и маркировкой "UPJOHN" - на втором; 16 мг - белые выпуклые таблетки эллиптической формы с крестообразной насечкой на одной стороне и маркировкой "UPJOHN 73" - на втором; 32 мг - белые выпуклые таблетки эллиптической формы с линией разлома на одной стороне и маркировкой "UPJOHN 176" - на втором;

Метилпреднизолон

Метилпреднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.
Вплив на запальний процес та імунну відповідь
Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:
- зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередку запалення;
- зменшення вазодилатації;
- стабілізація лізосомальних мембран;
- інгібування фагоцитозу;
- зменшення продукції простагландинів і споріднених сполук.
Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) чинить таку ж глюкокортикостероїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону або 5 мг преднізолону. Метилпреднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).
Вплив на вуглеводний і білковий обмін
Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, які схильні до цукрового діабету.
Вплив на жировий обмін
Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, яка в першу чергу проявляється на тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, яка найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена в першу чергу їх впливом на активність ферментів.

Всмоктуються метилпреднізолон в основному в проксимальному відділі тонкої кишки. Рівень всмоктування в дистальному відділі становить приблизно 50% від рівня всмоктування в проксимальному відділі.
В організмі людини метилпреднізолон утворює слабкий, дисоціюючий зв'язок з альбуміном і транскортином. Приблизно 40 - 90% препарату знаходиться у зв'язаному стані. Метаболізм метилпреднізолону здійснюється у печінці, і цей процес якісно схожий з таким для кортизолу. Основними метаболітами є 20-b-гідроксиметилпреднізолон і 20-b-гідрокси-6-a-метилпреднізолон. Метаболіти виділяються у сечу у формі глюкуронідів, сульфатів і некон'югованих сполук. Ці реакції кон'югації відбуваються переважно у печінці і частково в нирках.

Эндокринные заболевания.
Первичная и вторичная недостаточность коркового слоя надпочечников (при этом препаратами первого ряда являются гидрокортизон или кортизон; при необходимости синтетические аналоги могут применяться в сочетании с минералокортикоидами; одновременное применение минералокортикоидов особенно важно для лечения детей).
Врожденная гиперплазия надпочечников.
Негнойный тиреоидит.
Гиперкальциемия при онкологических заболеваниях.
Неендокринні заболевания.
1. Ревматические заболевания.
Как дополнительная терапия для кратковременного применения (для выведения больного из острого состояния или при обострении процесса) при следующих заболеваниях:
· псориатический артрит;
· ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит (в отдельных случаях может потребоваться поддерживающая терапия низкими дозами);
· анкилозирующий спондилит;
· острый и подострый бурсит;
· острый неспецифический тендосиновит;
· острый подагрический артрит;
· посттравматический остеоартроз;
· синовит при остеоартрозе;
· эпикондилит.
2. Коллагенозы.
В период обострения или в отдельных случаях в качестве поддерживающей терапии при следующих заболеваниях:
· системная красная волчанка;
· системный дерматомиозит (полимиозит);
· острый ревмокардит;
· ревматическая полимиалгия;
· гігантоклітинний артериит.
3. Кожные заболевания.
· Пузырчатка;
· буллезный герпетиформный дерматит;
· тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона);
· эксфолиативный дерматит;
· грибовидный микоз;
· тяжелый псориаз;
· тяжелый себорейный дерматит.
4. Аллергические состояния.
Для лечения следующих тяжелых и аллергических состояний в случае неэффективности стандартного лечения:
· сезонный или круглогодичный аллергический ринит;
· сывороточная болезнь;
· бронхиальная астма;
· медикаментозная аллергия;
· контактный дерматит;
· атопический дерматит.
5. Заболевания глаз.
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с поражением глаз, такие как:
· аллергические краевые язвы роговицы;
· поражение глаз, вызванное Herpes zoster;
· воспаление переднего сегмента глаза;
· диффузный задний увеит и хориоидит;
· симпатическая офтальмия;
· аллергический конъюнктивит;
· кератит;
· хориоретинит;
· неврит зрительного нерва;
· ирит и иридоциклит.
6. Заболевания органов дыхания.
· Симптоматический саркоидоз;
· синдром Леффлера, не поддающийся терапии другими методами;
· бериллиоз;
· фульминантный или диссеминированный легочный туберкулез (применяется в комбинации с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией);
· аспирационный пневмонит.
7. Гематологические заболевания.
· Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых;
· вторичная тромбоцитопения у взрослых;
· приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия;
· еритробластопенія (эритроцитарная анемия);
· врожденная (еритроїдна) гипопластическая анемия.
8. Онкологические заболевания.
Как паллиативная терапия при следующих заболеваниях:
· лейкозы и лимфомы у взрослых;
· острый лейкоз у детей.
9. Отечный синдром.
Для индукции диуреза или лечения протеинурии при нефротическом синдроме без уремии, идиопатического типа, или вызванного системной красной волчанкой.
10. Заболевания пищеварительного тракта.
Для выведения больного из критического состояния при следующих заболеваниях:
· язвенный колит;
· регионарный энтерит.
11. Заболевания нервной системы.
· Рассеянный склероз в фазе обострения;
· отек мозга, вызванный опухолью мозга.
12. Заболевания других органов и систем.
· Туберкулезный менингит с субарахноидальным блоком или при угрозе развития блока, в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией;
· трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
13. Трансплантация органов.

Системные грибковые инфекции. Гиперчувствительность к компонентам препарата или к метилпреднизолона в анамнезе.

При одночасному застосуванні циклоспорину і метилпреднізолону виникає взаємне пригнічення метаболізму, тому існує ймовірність зростання частоти побічних проявів, характерних для застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні циклоспорину і метилпреднізолону можуть виникати судоми. Препарати індуктори ензимів печінки, такі як фенобарбітал, фенітоїн і рифампін, можуть збільшувати кліренс метилпреднізолону, що може потребувати збільшення дози препарату для досягнення бажаного ефекту. Тролеандоміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм метилпреднізолону і цим зменшувати його кліренс. Щоб уникнути стероїдної інтоксикації, слід титрувати дозу метилпреднізолону. Метилпреднізолон може збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти при тривалому її застосуванні у високих дозах. Це може призвести до зменшення рівня саліцилату в сироватці або збільшити ризик інтоксикації саліцилатами при припиненні застосування метилпреднізолону. Ацетилсаліцилова кислота і нестероїдні протизапальні засоби у комбінації з котикостероїдами слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на гіпопротромбінемію. Вплив метилпреднізолону на пероральні коагулянти варіабельний, при одночасному застосуванні цих препаратів може розвинутися як посилений, так і послаблений ефект пероральних коагулянтів. Тому для отримання бажаного антикоагулянтного ефекту слід регулярно контролювати показники згортання крові.

Початкова доза препарату «Медрол» для дорослих може становити від 4 мг до 48 мг метилпреднізолону на добу, залежно від характеру захворювання. При менш тяжких захворюваннях звичайно бувають достатніми і більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі стартові дози. Високі дози можуть застосовуватись при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз (200 мг/добу), набряк мозку (200 - 1 000 мг/добу) і трансплантація органів (до 7 мг/кг/добу).
Якщо внаслідок терапії досягнутий задовільний ефект, слід підібрати хворому індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу до тих пір, доки не буде знайдена найнижча доза, яка дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам'ятати, що необхідний постійний контроль режиму дозування препарату. Можуть виникнути ситуації, за яких потрібно коригувати дозу; до них належать зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії або загостренням захворювання, індивідуальна реакція хворого на препарат, а також впливом на хворого стресових ситуацій, прямо не пов'язаних з основним захворюванням, на яке спрямована терапія; в останньому випадку може виникнути необхідність збільшити дозу препарату на певний період часу, що залежить від стану хворого. Потрібна доза може варіювати і повинна підбиратись індивідуально, залежно від характеру захворювання і реакції хворого на терапію.
Слід наголосити, що дозування препарату повинно бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на оцінці перебігу захворювання і клінічного ефекту.
АЛЬТЕРНУЮЧА ТЕРАПІЯ (АТ)
Альтернуюча терапія - це такий режим дозування кортикостероїдів, за якого подвоєна добова доза кортикостероїду призначається через день, уранці. Метою такого виду терапії є досягнення у хворого, що потребує тривалої терапії, максимального клінічного ефекту і при цьому доведення до мінімуму деяких небажаних ефектів, таких як пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, синдром Кушінга, синдром відміни кортикостероїдів і пригнічення росту у дітей.

Не зареєстровано клінічного синдрому гострого передозування препарату «Медрол». Часте повторне призначення доз (щоденно або декілька разів на тиждень) протягом тривалого часу може призвести до розвитку кушінгоїдного стану, побічних проявів та інших ускладнень, характерних для тривалої терапії стероїдами. Метилпреднізолон видаляється при гемодіалізі.

Водно-електролітний баланс: затримка натрію, застійна серцева недостатність у хворих з відповідною схильністю, артеріальна гіпертензія, затримка рідини, втрата калію і гіпокаліємічний алкалоз.
Опорно-рухова система: стероїдна міопатія, м'язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта та асептичний некроз, схильність до розриву сухожилля, зокрема ахіллового сухожилля.
Травний тракт: пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишки; збільшення активності АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази (підвищення цих показників найчастіше незначне, не супроводжується клінічними проявами і минає після припинення застосування препарату).
Шкірні покриви: погіршення загоювання ран, петехії і екхімози, потоншання і сухість шкіри.
Метаболічні розлади: негативний азотний баланс, зумовлений катаболізмом білків. Неврологічні розлади: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозку, психічні розлади і судоми.
Ендокринні порушення: розлади менструального циклу, виникнення кушингоїдного стану, пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного цукрового діабету, підвищена потреба в інсуліні або цукрознижувальних препаратах для прийому внутрішньо у хворих на цукровий діабет, пригнічення росту у дітей.
Офтальмологічні порушення: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску та екзофтальм.
Імунна система: змазана клінічна картина при інфекційних захворюваннях, активізація латентних інфекцій, інфекції, що спричинені умовно-патогенними збудниками, реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Адекватних досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію у людини не проводилося. Тому при прийнятті рішення про призначення кортикостероїдів вагітним і жінкам, які годують груддю, або жінкам, які можуть завагітніти, слід проводити пильну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику для матері, плода і дитини. Оскільки немає точного підтвердження безпеки кортикостероїдів при вагітності у людини, ці препарати при вагітності слід призначати суворо за показаннями.
Кортикостероїди легко проникають через плаценту. Немовлята, народжені від матерів, які отримували досить високі дози глюкокортикоїдів під час вагітності, повинні знаходитися під пильним контролем, щоб можна було своєчасно виявити ознаки недостатності надниркових залоз.
Вплив кортикостероїдів на перебіг пологів не вивчався.
Кортикостероїди виділяються у грудне молоко. На час лікування слід припинити годування груддю.

Діти. Добір дози для дітей повинен ґрунтуватися на оцінці тяжкості клінічних проявів захворювання. Слід застосовувати препарат в найменших дозах і короткочасно. За можливості препарат слід застосовувати разовими дозами через день.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дані про те, що застосування препарату може погіршити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими точними механізмами, відсутні.

Особливості застосування. Якщо через достатній період часу не буде досягнуто задовільного клінічного ефекту, препарат слід відмінити і призначити хворому інший вид терапії. Якщо препарат потрібно відмінити після тривалого застосування, то відміну слід проводити поступово. Якщо хворі, які отримують кортикостероїдну терапію, можуть зазнати або зазнавали впливу стресорного фактора, то слід збільшити дозу швидкодіючих стероїдів до, під час і після стресової ситуації.
Кортикостероїди можуть маскувати симптоми інфекцій, крім того на фоні кортикостероїдної терапії можуть розвитися нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватися резистентність до інфекцій, можлива генералізація інфекції. Захворювання, що спричинені вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими або гельмінтами з будь-якою локалізацією в організмі можуть виникати на фоні застосування кортикостероїдів чи їх поєднання з іншими імуносупресивними засобами, які погіршують стан клітинного і гуморального імунітету та функцію нейтрофілів. Ці захворювання можуть бути помірної тяжкості, але в деяких випадках - тяжкими і навіть - фатальними. Частота розвитку інфекційних ускладнень зростає із зростанням дози кортикостероїдів.
При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта, глаукома з можливим ураженням зорового нерва; зростає імовірність розвитку вторинних інфекцій, спричинених грибами і вірусами.
Можуть розвинутися алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк).
При застосуванні середніх і високих доз гідрокортизону або кортизону можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігаються рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів (таких як метилпреднізолон), за винятком випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням солі і введення препаратів калію. Всі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.
Хворим, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, протипоказано застосування живих чи послаблених вакцин. «Вбиті» або інактивовані вакцини можуть застосовуватися для пацієнтів, які одночасно отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, однак, ефективність такої вакцинації зменшується. Необхідні процедури з імунізації можуть бути проведені у пацієнтів, які отримують дози кортикостероїдів, що не спричиняють імуносупресію.
Медрол при активному туберкульозі призначається лише в випадках фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.
Якщо кортикостероїди показані хворим з латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінових проб, то лікування слід проводити під суворим контролем лікаря, оскільки можлива реактивація процесу. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування.
Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки в ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе настання перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому.
Остеопороз - один з побічних ефектів препарату, який спостерігається часто, але рідко діагностується, розвивається при тривалому застосуванні високих доз глюкокортикоїдів.
У дітей, які отримують глюкокортикоїди протягом тривалого часу щоденно, по декілька разів на добу, може спостерігатися затримка росту, тому такий режим дозування слід використовувати тільки за абсолютними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути або довести до мінімуму цей побічний ефект.
У хворих, які отримують високі дози глюкокортикоїдів, порушені механізми неспецифічного захисту, і через це значно зростає ймовірність розвитку як грибкової, так і бактеріальної та вірусної інфекцій.
Спричинена введенням препарату наднирковозалозна недостатність може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може персистувати протягом декількох місяців після відміни терапії; однак, якщо в цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію слід відновити. Оскільки може бути порушена мінералокортикоїдна секреція, одночасно слід вводити електроліти і/або мінералокортикоїди.
Вираженіший ефект кортикостероїдів спостерігається у хворих на гіпотироїдизм і цироз печінки.
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю при ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки.
При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, яка забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.
При застосуванні кортикостероїдів можливі різні психічні розлади, такі як ейфорія, безсоння, коливання настрою, зміни особистості, тяжкі депресії і навіть виражені психотичні реакції. Крім того, на фоні прийому кортикостероїдів може ускладнюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.
Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, оскільки існує небезпека перфорації, при абсцесі або іншій гнійній інфекції, при дивертикуліті, у разі недавно накладених кишкових анастомозів, при активній або латентній пептичній виразці, при нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі і при тяжкій псевдопаралітичній міастенії.
Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від дози препарату і тривалості терапії, в кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику відносно як дози і тривалості лікування, так вибору режиму введення - щоденно чи переривчастим курсом.
У хворих, які застосовують кортикостероїди, може розвиватися саркома Капоші. Припинення застосування кортикостероїдів може привести до розвитку ремісії цього захворювання.
Канцерогенна, мутагенна дія і вплив на репродуктивні функції.
Не виявлено канцерогенної і мутагенної дії препарату, а також його несприятливого впливу на репродуктивні функції.

Термін придатності. Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг метилпреднізолону - 5 років, для таблеток, що містять 32 мг, - 3 роки.


Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче +25 °С.




Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «Фармація Н.В./С.А.», Бельгія; Фармація Італія С.п.А., Італія; Пфайзер Італія С. р. л., Італія

Місцезнаходження. Rijksweg 12, 1270, Puurs-Belgium. Via del Commercio - Zonna Industriale 63046 Marinodel Tronto, Ascoli Piceno, Italy.

МЕТИЗОЛОН, МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН, ДЕПО-МЕДРОЛ, МЕДРОЛ, МЕДРОЛ™, МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН-ЗДОРОВЬЕ, МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН-НОРТОН, МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН-ФС, МЕТИПРЕД®, НЕО-ДРОЛ, ПРЕДНОЛ, ПРЕДНОЛ-Л, СОЛУ-МЕДРОЛ, УРБАЗОН, ЭПИЗОЛОН ДЕПОТ, МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОНСОФАРМА