Аромазин таблетки покрытые сахарной оболочкой 25мг №30 (52874)

Пфайзер Италия С.р.л.

Италия

Діюча речовина: exemestane.

1 таблетка містить екземестану 25 мг.

Допоміжні речовини: сахароза, маніт (Е421), целюлоза мікрокристалічна, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), кросповідон, магнію карбонат легкий, спирт полівініловий, магнію стеарат, макрогол 6 000, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний водний, емульсія симетикону, метилпарагідрооксибензоат (Е218).

По 15 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной коробке

Таблетки, покрытые сахарной оболочкой.

Основные физико-химические свойства: круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые сахарной оболочкой, от почти белого до слегка сероватого цвета, диаметром примерно 6 мм, с нанесенными цифрами «7663» черными чернилами с одной стороны.

ЭКСЕМЕСТАН

Механізм дії.

Екземестан є необоротним стероїдним інгібітором ароматази, подібним за своєю структурою до природної речовини андростендіону. У жінок у період постменопаузи естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під впливом ферменту ароматази

у периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним і селективним методом лікування гормонозалежного раку молочної залози у жінок у період постменопаузи. У жінок у період постменопаузи екземестан суттєво знижував

концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг; максимальне зниження (>90%) досягається при застосуванні дози 10-25 мг. У пацієнтів у період постменопаузи з діагнозом рак молочної залози, які отримували 25 мг препарату щоденно, загальний рівень ароматази

знижувався на 98%.

Екземестан не має прогестогенної та естрогенної активності. Невелика aндрогенна активність, імовірно пов'язана з 17-гідродеривативом, спостерігалася головним чином при застосуванні препарату у високих дозах. Під час досліджень тривалого щоденного застосування екземестан

не впливав на біосинтез таких гормонів, як кортизол або альдостерон в надниркових залозах, рівень яких вимірювався перед або після тесту АКТГ (адренокортикотропний гормон); цим була продемонстрована селективність стосовно інших ферментів, що беруть участь у стероїдному

обміні.

У зв'язку з цим немає необхідності у замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами. Незначне, незалежне від дози підвищення рівнів лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у сироватці крові відзначається навіть при низьких дозах; цей ефект, однак, є

очікуваним для препаратів цієї фармакологічної групи; імовірно, він розвивається за принципом зворотного зв'язку, на рівні гіпофіза, в результаті зниження концентрації естрогенів, що стимулює секрецію гіпофізом гонадотропінів (також і у жінок у період постменопаузи).

Клінічна ефективність та безпечність.

Ад'ювантна терапія раку молочної залози ранніх стадій.

У багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні (IES - міжгрупове дослідження екземестану), яке проводили з участю 4724 жінок у період постменопаузи з первинним раком молочної залози з позитивною пробою на естрогенові рецептори або первинним раком

молочної залози з невизначеною пробою на естрогенові рецептори, пацієнти, у яких не спостерігалося виникнення рецидиву після ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років, були рандомізовані для застосування препарату Аромазин (25 мг/добу) або тамоксифену (20 або

30 мг/добу) протягом 3-2 років для проходження повного курсу гормональної терапії тривалістю 5 років.

Подальше спостереження з медіаною 52 місяці у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості лікування близько 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 52 місяців продемонстрували, що подальше лікування препаратом Аромазин після 2-3років ад'ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося з

клінічно та статистично значущим покращенням показника виживаності без ознак захворювання (DFS) порівняно з продовженням лікування тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження Аромазин знижував ризик рецидиву раку молочної

залози на 24% порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків - 0,76; p=0,00015). Більш позитивний ефект застосування екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання був очевидним, незалежно від статусу лімфатичних

вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії.

Застосування препарату Аромазин також значно знижувало ризик розвитку контралатерального раку молочної залози (співвідношення ризиків - 0,57; p=0,04158).

У загальній популяції дослідження тенденція до покращення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (222 летальних наслідки) порівняно з тамоксифеном (262 летальних наслідки) зі співвідношенням ризиків

0,85 (логарифмічний ранговий критерій: p=0,07362), що становило зниження ризику летального наслідку на 15% на користь екземестану. Статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 23% (співвідношення ризиків для загальної виживаності - 0,77; тест хі-квадрат

(тест Вальда): p=0,0069) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном при коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії,

застосування гормонозамісної терапії та бісфосфонатів).

Основні результати оцінки ефективності у всіх пацієнтів (популяція пацієнтів, сформована відповідно до призначеного лікування) та у пацієнтів з раком з позитивною пробою на естрогенові рецептори через 52 місяці

Таблиця 1


* Логарифмічний ранговий критерій; ЕР+ пацієнти = пацієнти з позитивною пробою на естрогенові рецептори.

a Виживаність без ознак захворювання визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку з будь-якої причини.

б Виживаність без раку молочної залози визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку від раку молочної залози.

в Виживаність без системних рецидивів визначається як перший випадок системного рецидиву або летального наслідку від раку молочної залози.

г Загальна виживаність визначається як настання летального наслідку з будь-якої причини.

За результатами додаткового аналізу підгрупи пацієнтів з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,83 (логарифмічний ранговий критерій: p=0,04250), що є клінічно і статистично

значущим зменшенням ризику летального наслідку на 17%.

Результати додаткового дослідження стану кісткової тканини у рамках міжгрупового дослідження екземестану показали, що у жінок, які застосовували Аромазин після 2-3 років лікування тамоксифеном, спостерігалося помірне зниження мінеральної щільності кісток. У загальному

дослідженні частота переломів, що сталися після початку лікування, яка оцінювалася протягом періоду лікування тривалістю 30 місяців, була вищою у пацієнтів, які застосовували Аромазин, порівняно з такою у групі застосування тамоксифену (4,5% та 3,3% відповідно, p=0,038).

Результати, отримані у додатковому дослідженні стану ендометрія у рамках міжгрупового дослідження екземестану, свідчать, що після 2 років лікування спостерігалося зменшення товщини ендометрія з медіаною 33% у пацієнтів, які застосовували Аромазин, порівняно з відсутністю

помітної зміни у пацієнтів, які застосовували тамоксифен. Потовщення ендометрія, зареєстроване на початку застосування досліджуваного препарату, повернулося до норми (< 5 мм) у 54% пацієнтів, які застосовували Аромазин.

Подальше спостереження з медіаною 87 місяців у міжгруповому дослідженні екземестану.

Результати спостережень з медіаною тривалості лікування близько 30місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження близько 87місяців продемонстрували, що подальше лікування екземестаном після 2-3років ад'ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося із клінічно

та статистично значущим покращенням показника виживаності без ознак захворювання порівняно з продовженням лікування тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження Аромазин значно знижував ризик рецидиву раку молочної

залози на 16% порівняно з тамоксифеном (співвідношення ризиків 0,84; p=0,002).

Загалом більша користь від застосування екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання була очевидною, незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії або гормональної терапії.

Статистична значущість не була виявлена в декількох підгрупах з маленькою вибіркою. Вони продемонстрували тенденцію на користь екземестану у пацієнтів з більш ніж 9 позитивними вузлами або попереднім проходженням курсу хіміотерапії за схемою CMF (циклофосфан +

метотрексат + 5-фторурацил). У пацієнтів з невідомим статусом вузлів, іншим попереднім курсом хіміотерапії, а також невідомим/відсутнім статусом попередньої гормональної терапії спостерігалася статистично незначуща тенденція на користь тамоксифену.

Крім того, екземестан також значно подовжував виживаність без раку молочної залози (співвідношення ризиків - 0,82; p=0,00263) та виживаність без системних рецидивів (співвідношення ризиків - 0,85; p=0,02425).

Аромазин також знижував ризик контралатерального раку молочної залози, хоча ефект вже не був статистично значущим під час цього періоду спостереження у дослідженні (співвідношення ризиків - 0,74; p=0,12983). У загальній популяції дослідження тенденція до покращення

загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (373 летальні наслідки) порівняно з тамоксифеном (420летальних наслідків) зі співвідношенням ризиків - 0,89 (логарифмічний ранговий критерій: p=0,08972), що становило зниження ризику летального наслідку на

11% на користь екземестану. При коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, застосування гормонозамісної терапії та бісфосфонатів) статистично

значуще зниження ризику летального наслідку на 18% (співвідношення ризиків для загальної виживаності - 0,82; тест хі-квадрат (тест Вальда): p=0,0082) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеному загальній популяції дослідження.

За результатами додаткового аналізу підгрупи пацієнтів з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане співвідношення ризиків для загальної виживаності становило 0,86 (логарифмічний ранговий критерій: p=0,04262), що є клінічно і статистично

значущим зменшенням ризику летального наслідку на 14%.

Результати, отримані у додатковому дослідженні стану кісткової тканини, свідчать, що застосування екземестану протягом 2-3 років після застосування тамоксифену протягом 3-2 років призвело до збільшення втрати кісткової маси під час цього лікування (середній % зміни

мінеральної щільності кісток (МЩК) порівняно з вихідним рівнем через 36місяців: -3,37 (хребет), -2,96 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -1,29 (хребет), -2,02 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену). Проте під кінець періоду після лікування тривалістю

24місяці зміна значення МЩК порівняно з початковим рівнем в обох групах лікування була мінімальною, кінцеве зменшення значення МЩК у групі тамоксифену було трохи більшим для всіх ділянок (середній % зміни МЩК через 24місяці порівняно зі значенням на початковому рівні:

-2,17 (хребет), -3,06 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -3,44 (хребет), -4,15 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену).

Кількість усіх переломів, зареєстрованих протягом періодів лікування та подальшого спостереження, була значно більшою у групі лікування екземестаном порівняно з групою лікування тамоксифеном (169 (7,3%) порівняно з 122 (5,2%); p=0,004), але не було виявлено відмінності у

кількості переломів, зареєстрованих як наслідок остеопорозу.

Лікування поширеного раку молочної залози.

У рандомізованому порівняльному контрольованому клінічному дослідженні застосування препарату Аромазин в добовій дозі 25 мг продемонстровано статистично значуще збільшення періоду виживаності, часу до прогресування захворювання, часу до констатації відсутності

ефекту

лікування порівняно зі стандартним гормональним лікуванням із застосуванням мегестролу ацетату в жінок з поширеним раком молочної залози в період постменопаузи, який прогресував після або під час лікування тамоксифеном, який застосовували як ад'ювантну терапію або

терапію першої лінії поширеного раку.

Абсорбция. После перорального приема экземестан быстро абсорбируется. Доза поглощается из желудочно-кишечного тракта, высокая. Абсолютной биологической доступности не установлено, хотя распространения должно быть ограничено эффектом первого прохождения. При однократном приеме дозы 25 мг после еды средний уровень в плазме достигает максимума через 2 часа и составляет 17 нг/мл. Фармакокинетика екземестану является линейной и не зависит от времени, при длительном применении аккумуляции не наблюдалось. Конечное время данную возможность препарата составляет приблизительно 24 часа. Установлено, что пища улучшает всасывание: уровень в плазме крови при этом на 40 % выше, чем у пациенток, которые принимали препарат натощак.

Распределение. Объем распределения екземестану большой. Связывание препарата с белками плазмы составляет примерно 90 %; при этом степень связывания не зависит от общей концентрации. Экземестан и его метаболиты не связываются с эритроцитами.

Метаболизм и экскреция. Экземестан метаболизируется путем окисления метиленовой группы (6) при участии изофермента CYP 3А4, и/или путем восстановления 17-кетогрупи при участии альдокеторедуктази и последующей конъюгации. Клиренс екземестану составляет 500 л/час. В отношении ингибирования ароматазы эти метаболиты либо неактивны, либо менее активны, чем исходное соединение. После перорального приема однократной дозы екземестану, меченного радиоактивным изотопом 14С, было установлено, что элиминация препарата и его метаболитов в основном завершалось в течение недели, при этом равные части дозы выводились с мочой и с калом (40 %). 0,1-1% радиоактивной дозы выделялось с мочой в виде неизмененного радиоактивно меченного екземестану.

Специальные группы

Возраст. Никакая существенная корреляция между системным выделением екземестану и возрастом не наблюдалась.

Почечная недостаточность. У пациентов с ухудшением функции почек (CLcr < 30 мл/мин) системное выделение екземестану было вдвое выше по сравнению со здоровыми добровольцами.

Учитывая данные безопасности екземестану, регулирование дозы не является необходимым.

Нарушение функции печени.

У пациентов с умеренным или серьезным нарушением функции печени системное выделение екземестану вдвое-втрое выше по сравнению со здоровыми добровольцами. Учитывая данные безопасности екземестану, регулирование дозы не является необходимым.

Адъювантная терапия ранних стадий рака молочной железы с положительной или неуточненою пробой на эстрогеновые рецепторы у женщин в постменопаузе для снижения риска развития отдаленных, локорегіонарних или контрлатеральних метастазов.

Как препарат первого ряда для лечения распространенного рака молочной железы с положительной пробой на гормональные рецепторы у женщин с естественным или индуцированным постменопаузним статусом.

Как препарат второго ряда для лечения распространенного рака молочной железы у женщин с естественным или индуцированным постменопаузним статусом и в которых выявлено прогрессирование болезни на фоне монотерапии антиэстрогенами.

Как препарат третьего ряда для лечения распространенного рака молочной железы у женщин в постменопаузе и у которых выявлено прогрессирование болезни на фоне полігормональної терапии.

Аромазин противопоказан пациенткам с гиперчувствительностью к активному ингредиенту препарата или к любому другому компоненту препарата. Препарат также противопоказан в период беременности или кормления грудью и детям.

Результаты исследований in vitro показали, что этот препарат метаболизируется под влиянием цитохрома Р450 (CYP) 3А4 и альдокеторедуктаз и не блокирует ни одного из основных CYP-изоферментов. Во время клинического фармакокинетического исследования было установлено, что специфическое ингибирование CYP 3А4 кетоконазолом не влияет на фармакокинетику екземестану.

Хотя в фармакокинетических исследованиях взаимодействия с рифампицином, мощным ингибитором CYP3A4, наблюдались фармакокинетические эффекты, фармакологическая активность препарата (то есть угнетение эстрогена) нарушена не была, и коррекция дозы не нужна.

Аромазин не применяют с лекарственными средствами, содержащими эстроген, поскольку при одновременном применении они имеют отрицательную фармакологическое действие.

Взрослые и пациентки пожилого возраста.

Аромазин рекомендуется принимать по 25 мг один раз в сутки ежедневно, желательно после еды.

У больных раком молочной железы на ранних стадиях лечения с помощью Аромазину необходимо продолжать до завершения пятилетней адъювантной гормональной терапии или до возникновения локальных или отдаленных метастазов или новой контрлатеральної опухоли.

У пациенток с распространенным раком молочной железы лечение Аромазином следует продолжать, пока прогрессия опухоли очевидна.

Для пациенток с недостаточностью функции печени или почек коррекция дозы не нужна.

Данные о применении Аромазину в разовых дозах 600-800 мг свидетельствуют о хорошей переносимости этих доз. Одноразовая доза Аромазину, что может вызвать появление опасных для жизни симптомов, не установлена. В опытах на животных летальность реєстувалася после введения однократной дозы, эквивалентной соответственно 2000 и 4000 рекомендуемой человеческой дозы в мг/м2. Специфических антидотов при передозировке не существует; следует проводить симптоматическое лечение.

Аромазин загалом переносився добре в усіх клінічних дослідженнях при застосуванні стандартної дози 25мг/добу; небажані явища зазвичай були від слабкого до помірного ступеня тяжкості. Частота припинень лікування через небажані явища становила 7,4% у пацієнтів із раком молочної залози ранніх стадій, які отримували ад'ювантну терапію препаратом Аромазин після стартової ад'ювантної терапії тамоксифеном. Найчастіше повідомлялося про такі небажані явища, як припливи (22%), артралгія (18%) та підвищена втомлюваність (16%).

Частота припинення лікування через небажані явища становила 2,8% у загальній популяції хворих із поширеним раком молочної залози. Найчастіше повідомлялося про такі небажані явища, як припливи (14%) та нудота (12%).

Більшість небажаних явищ може бути пояснено нормальними фармакологічними наслідками блокування естрогену (наприклад припливи).

Побічні реакції, зареєстровані протягом клінічних досліджень та постреєстраційного застосування препарату, наведено нижче відповідно до класів систем органів та частоти.

Показники частоти визначають таким чином: дуже часто (?1/10), часто (від ?1/100 до <1/10), нечасто (від ?1/1000 до <1/100), рідко (від ?1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто - лейкопенія**; часто - тромбоцитопенія**; частота невідома - зниження кількості лімфоцитів**.

З боку імунної системи: нечасто - гіперчутливість.

Метаболічні та аліментарні розлади: часто - анорексія.

З боку психіки: дуже часто - депресія, безсоння.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль, запаморочення; часто - синдром карпального каналу, парестезія; рідко - сомноленція.

З боку судин: дуже часто - припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - біль у животі, нудота; часто- блювання, діарея, запор, диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто - підвищені рівні печінкових ферментів, підвищені рівні білірубіну в крові, підвищені рівні лужної фосфатази в крові; рідко - гепатит†, холестатичний гепатит†.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - підвищена пітливість; часто - алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж; рідко - гострий генералізований екзантематозний пустульоз†.

З боку опорно-рухового апарату та кісток: дуже часто - біль у суглобах та м'язово-скелетний біль*; часто - перелом, остеопороз.

Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже часто - біль, підвищена втомлюваність; часто - периферичний набряк, астенія.

* Включає артралгію та рідше біль у кінцівках, остеоартрит, біль у спині, артрит, міалгію та скутість суглобів.

** У пацієнтів з поширеним раком молочної залози випадки тромбоцитопенії та лейкопенії реєструвалися рідко. Періодичне зниження кількості лімфоцитів спостерігалося приблизно у 20% пацієнтів, які отримували Аромазин, зокрема у пацієнтів з уже наявною лімфопенією. Однак, середні значення кількості лімфоцитів у цих пацієнтів з перебігом часу значно не змінювалися та відповідного підвищення частоти вірусних інфекцій не спостерігалося. Ці ефекти не спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування у дослідженнях раку молочної залози ранніх стадій.

† Частота, розрахована за правилом 3/X.

У таблиці 2 наведено показники частоти попередньо визначених побічних реакцій та захворювань у міжгруповому дослідженні екземестану у пацієнтів з раком молочної залози ранніх стадій, незалежно від причинної зумовленості, зареєстрованих у пацієнтів, які отримували терапію

досліджуваним препаратом та протягом періоду до 30днів після її завершення.

Таблиця 2.


У міжгруповому дослідженні екземестану частота явищ ішемії міокарда у групах лікування екземестаном та тамоксифеном становила 4,5% та 4,2% відповідно. Жодних значущих відмінностей для будь-яких окремих серцево-судинних явищ,

у тому числі артеріальної гіпертензії (9,9% порівняно з 8,4%), інфаркту міокарда (0,6% порівняно з 0,2%) та серцевої недостатності (1,1% порівняно з 0,7%), не спостерігалося.

У міжгруповому дослідженні екземестану застосування екземестану супроводжувалося вищою частотою гіперхолестеринемії порівняно з застосуванням тамоксифену (3,7% порівняно з 2,1%).

В окремому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю жінок у період постменопаузи з раком молочної залози ранніх стадій у групі низького ризику, які отримували лікування екземестаном (N=73) або плацебо (N=73) протягом 24 місяців,

застосування екземестану асоціювалося зі зниженням рівнів холестерину ЛПВЩ у плазмі крові в середньому на 7-9% порівняно з підвищенням на 1% у групі плацебо. Також спостерігалося зниження рівнів аполіпопротеїну A1 на 5-6% у групі лікування екземестаном

порівняно зі зниженням на 0-2% у групі плацебо.Вплив на всі інші проаналізовані параметри ліпідів (рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну-B і ліпопротеїну-а) був аналогічним у двох групах лікування.

Клінічна значущість цих результатів невідома.

У міжгруповому дослідженні екземестану виразка шлунка спостерігалася з більшою частотою у групі лікування екземестаном порівняно з групою лікування тамоксифеном (0,7% порівняно з <0,1%). Більшість пацієнтів,

які застосовували екземестан і мали виразку шлунка, також одночасно застосовували нестероїдні протизапальні препарати та/або застосовували їх раніше.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим заходом. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Лікарів просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні

реакції.

Особенности применения.

Учитывая механизм действия, Аромазин не следует назначать женщинам с пременопаузальним эндокринным статусом. Поэтому, в приемлемых клинических случаях необходимо установить постменопаузальный статус путем оценки уровней ЛГ, ФСГ и эстрадиола.

Учитывая, что Аромазин является препаратом, сильно снижающим уровень эстрогенов, можно ожидать снижения минеральной плотности костей. В течение адъювантной терапии препаратом женщинам, которые страдают на остеопороз, или есть риск его возникновения, следует оценить параметры минеральной плотности костей с помощью денситометрии в начале лечения. За пациентами, которые применяют Аромазин, нужно наблюдать, а при необходимости - начать терапию остеопороза.

Таблетки Аромазин содержат сахарозу и не должны назначаться пациентам с редкими врожденными дефектами метаболизма фруктозы, мальабсорбцией глюкозы и галактозы или недостаточностью изомальтазы сахарозы.

Таблетки Аромазин содержат метилпарагідрооксибензоат, который может вызвать аллергические реакции (возможно отсроченные).

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Во время применения препарата сообщалось о сонливости, сомноленцію, астению и головокружение. В случае возникновения этих явлений, пациенты должны быть уведомлены о том, что их физические и/или ментальные возможности, необходимые для управления автотранспортом или работы с другими механизмами могут быть нарушены.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Исследования на животных показали репродуктивную токсичность, поэтому Аромазин противопоказан для применения беременным женщинам. Аромазин также не применяют женщинам в период кормления грудью.

Дети. Препарат не рекомендуется для применения детям.

Срок годности. 3 года.

Хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше + 30 ?С.

Категория отпуска. По рецепту.

ЭКСЕМЕСТАН, АЛВОСТАН, АРОМАЗИН, АРОМАСТАН, ЭКЗАМЕДЕКС, ЭКЗАМЕСТАН, ЭКЗЕМЕСТАН-ТЕВА, ЭКЗОМЕСИН®