Аркоксия таблетки покрытые пленочной оболочкой 90мг №28 (59893)

Мерк Шарп і Доум Ідеа Інк

Нидерланды

Діюча речовина: etoricoxib.

1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг еторикоксибу.

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Оболонка таблетки: барвник Опадрай® II синьо-зелений 39К11526 (для дозування 30 мг), Опадрай® II зелений 39К11520 (для дозування 60 мг), Опадрай® II білий 39К18305 (для дозування 90 мг), Опадрай® II зелений 39К11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський.

Склад барвника Опадрай® II синьо-зелений 39К11526, Опадрай® II зелений 39К11520, Опадрай® II зелений 39К11529: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин; індигокармін (Е 132); заліза оксид жовтий (Е 172).

Склад барвника Опадрай® II білий 39К18305: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин.

Для таблеток по 90 мг. По 7 таблеток в блистере. 4 блистера в картонной коробке.

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки по 30 мг: двояковыпуклые таблетки яблукоподібної формы, покрытые пленочной оболочкой сине-зеленого цвета, с гравировкой <101> с одной стороны и с другой.

Таблетки по 60 мг: двояковыпуклые таблетки яблукоподібної формы, покрытые пленочной оболочкой темно-зеленого цвета, с гравировкой <200> с одной стороны и с другой.

Таблетки по 90 мг: двояковыпуклые таблетки яблукоподібної формы, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с гравировкой <202> с одной стороны и с другой.

Таблетки по 120 мг: двояковыпуклые таблетки яблукоподібної формы, покрытые пленочной оболочкой бледно-зеленого цвета, с гравировкой <204> с одной стороны и с другой.

ЭТОРИКОКСИБ

Механізм дії

Еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у межах клінічного діапазону доз.

У ході клінічних фармакологічних досліджень лікарський засіб Аркоксія® дозозалежно інгібував ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, що індукується імпульсом прозапалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю,

запалення та гарячки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). Також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2

було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність

У пацієнтів з остеоартритом еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болях та оцінку пацієнта щодо стану захворювання. Ці позитивні ефекти спостерігалися вже на другий день лікування і зберігалися протягом періоду до 52 тижнів. У ході досліджень із

застосуванням еторикоксибу в дозі 30 мг 1 раз на добу ефективність цього препарату перевищувала плацебо протягом 12 тижнів лікування (використовувалися оцінки, що застосовувалися в інших дослідженнях). Під час дослідження підбору дози еторикоксиб у дозі 60 мг

демонстрував значно більш виражене покращення, ніж в дозі 30 мг, відносно усіх 3 основних кінцевих точок після 6 тижнів лікування. Застосування дози 30 мг при остеоартриті кисті не вивчалося.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 60 мг та 90 мг 1 раз на добу значно покращував стан стосовно вираженості болю, запалення, а також рухливості. У ході досліджень з оцінки доз 60 мг та 90 мг позитивні ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду

лікування. У ході дослідження з оцінки дози 60 мг порівняно з дозою 90 мг, обидва дозування еторикоксибу - 60 мг 1 раз на добу та 90 мг 1 раз на добу - були більш ефективні ніж плацебо. Доза 90 мг була ефективніша, ніж доза 60 мг відповідно до методу Загальної оцінки болю

пацієнтів (0-100 мм візуальна аналогова шкала), з середнім покращенням -2,71 мм (95 % ДІ: -4,98 мм, -0,45 мм).

У пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшував біль у суглобах середнього та тяжкого ступеня та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю

спостерігається вже через 4 години після початку лікування.

У пацієнтів із анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу забезпечує значне покращення при болю у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також покращує функціональну здатність. Клінічні переваги еторикоксибу спостерігалися на другий день після початку

терапії і зберігалися упродовж 52-тижневого періоду лікування. У ході другого дослідження з оцінки дози 60 мг порівняно з дозою 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу та 90 мг 1 раз на добу продемонстрував схожу ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг щоденно. У

пацієнтів, що не демонстрували адекватної відповіді під час застосування дози 60 мг щоденно протягом 6 тижнів, підвищення дози до 90 мг щоденно покращувало оцінку інтенсивності болю у спині (0-100 мм візуальна аналогова шкала) порівняно з продовженням прийому 60 мг

щоденно, з середнім покращенням -2,70 мм (95 % ДІ: -4,88 мм, -0,52 мм).

Під час клінічного дослідження післяопераційного зубного болю еторикоксиб у дозі 90 мг застосовувався 1 раз на добу до трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем в початковому стані еторикоксиб у дозі 90 мг демонстрував знеболюючий ефект, подібний до такого в

ібупрофену 600 мг (16,11 проти 16,39; P=0,722), і перевищував ефект парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг (11,00; P<0,001) і плацебо (6,84; P<0,001), що визначалося за показником повного полегшення болю через 6 годин (TOPAR6). Кількість пацієнтів, які повідомляли про

застосування препаратів екстреного знеболення протягом 24 годин, склала 40,8 % у групі застосування еторикоксибу 90 мг, 25,5 % у групі застосування ібупрофену 600 мг кожні 6 годин і 46,7 % у групі застосування парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2 %

пацієнтів, які приймали плацебо. У цьому дослідженні початок аналгезивної дії (відчутне полегшення болю) 90 мг еторикоксибу спостерігалося вже через 28 хвилин після прийому препарату.

Безпека

Міжнародна дослідницька програма тривалого застосування еторикоксибу і диклофенаку при артриті (MEDAL)

Програма MEDAL була проспективно розробленою програмою відносно результатів щодо безпеки з боку серцево-судинної системи, отриманих за об'єднаними даними трьох рандомізованих, подвійно сліпих, контрольованих активним препаратом порівняння досліджень

(дослідження MEDAL, EDGE II і EDGE).

У дослідженні MEDAL, що було направлене на визначення впливу на серцево-судинну систему, брали участь 17804 пацієнти з остеоартритом (ОА) і 5700 ? з ревматоїдним артритом (РА), які застосовували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) чи 90 мг (ОА і РА) або диклофенак у дозі 150 мг

на добу протягом в середньому 20,3 місяця (максимально ? 42,3 місяця, медіана ? 21,3 місяця). У цьому дослідженні були зафіксовані тільки серйозні побічні реакції і припинення прийому препарату внаслідок виникнення будь-яких побічних реакцій.

У ході досліджень EDGE і EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість еторикоксибу і диклофенаку. У дослідженні EDGE брали участь 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (у 1,5 раза вище рекомендованої дози для лікування ОА), або

диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 9,1 місяця (максимум ? 16,6 місяця, медіана ? 11,4 місяця). У дослідженні EDGE II брали участь 4086 пацієнтів з РА, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 90 мг на добу або диклофенаком у дозі 150 мг на добу

протягом в середньому 19,2 місяця (максимум ? 33,1 місяця, медіана ? 24 місяці).

У об'єднаній програмі MEDAL брали участь 34701 пацієнт з ОА і РА, які отримували лікування упродовж періоду в середньому 17,9 місяця (максимум ? 42,3 місяця, медіана ? 16,3 місяця); приблизно 12800 пацієнтів отримували лікування понад 24 місяці. У пацієнтів, зареєстрованих у

цій програмі, були різні початкові чинники ризику стосовно серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, аортокоронарним шунтуванням або черезшкірною коронарною ангіопластикою упродовж 6 місяців до

реєстрації в дослідженні були виключені з дослідження. У дослідженнях було дозволено застосування гастропротекторних препаратів і ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах.

Загальна безпека

Не було суттєвих відмінностей у частоті тромботичних серцево-судинних ускладнень при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку. Кардіоренальні побічні реакції частіше спостерігалися при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (детально про

результати див. нижче). Побічні реакції з боку ШКТ і печінки виникали значно частіше при застосуванні диклофенаку, ніж еторикоксибу. Частота виникнення побічних реакцій в дослідженнях EDGE і EDGE II, а також побічних реакцій, що розглядалися як серйозні або такі, що

призводять до відміни препарату в дослідженні MEDAL, була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку.

Безпека відносно серцево-судинної системи

Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних побічних реакцій (включаючи реакції з боку серця, цереброваскулярні реакції і реакції з боку периферичних судин) була порівнянною у еторикоксибу і диклофенаку (дані підсумовано в таблиці 1). Не було суттєвих

відмінностей в показниках частоти тромботичних ускладнень при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку в усіх проаналізованих підгрупах, включаючи пацієнтів із кардіоваскулярним ризиком. При окремому розгляді відносний ризик виникнення підтверджених серйозних

тромботичних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг був однаковим.

Таблиця 1

Показники підтверджених тромботичних ускладнень з боку серцево-судинної системи (об'єднана програма MEDAL)


† Ускладнень на 100 пацієнто-років; ДІ - довірчий інтервал.

N - загальна кількість пацієнтів у популяції за протоколом.

За протоколом: усі ускладнення під час досліджуваної терапії або протягом 14 днів після її припинення (за винятком пацієнтів, які прийняли <75 % досліджуваного препарату або приймали недосліджувані нестероїдні протизапальні препарати >10 % всього періоду).

За наміром лікуватися: всі підтверджені ускладнення до закінчення дослідження (у т. ч. у пацієнтів, які могли зазнати втручання, не пов'язаного з дослідженням, з подальшим припиненням прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: 17412 у

групі еторикоксибу і 17289 у групі диклофенаку.

Показник серцево-судинної смертності, як і загальної смертності, був подібним у групах лікування еторикоксибом і диклофенаком.

Кардіоренальні ускладнення

Приблизно 50 % пацієнтів, прийнятих у дослідження MEDAL, мали артеріальну гіпертензію в анамнезі на початковому етапі. У цьому дослідженні частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов'язаних із артеріальною гіпертензією, була статистично значно

вищою у групі застосування еторикоксибу, ніж у групі диклофенаку. Частота такої побічної реакції, як застійна серцева недостатність (припинення прийому препарату і серйозні реакції), була аналогічною як при прийомі еторикоксибу 60 мг, так і при прийомі диклофенаку 150 мг, проте

частота виникнення цих реакцій була вищою при прийомі еторикоксибу 90 мг порівняно з диклофенаком 150 мг (статистично значуща різниця при прийомі еторикоксибу 90 мг порівняно з 150 мг диклофенаку в групі ОА MEDAL). Частота підтверджених побічних реакцій, пов'язаних із

застійною серцевою недостатністю (явища, що були серйозними і вимагали госпіталізації або невідкладної допомоги), була незначно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози. Частота припинення лікування унаслідок

виникнення побічних реакцій, пов'язаних з набряками, була значно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози (статистично значуща різниця при прийомі еторикоксибу 90 мг, але не еторикоксибу 60 мг).

Кардіоренальні результати, отримані в дослідженнях EDGE і EDGE II, відповідали даним, про які повідомлялося в дослідженні MEDAL.

В окремих дослідженнях програми MEDAL абсолютна частота припинення лікування в будь-якій групі лікування еторикоксибом (60 мг або 90 мг) становила до 2,6 % при артеріальній гіпертензії, до 1,9 % при набряках і до 1,1 % при застійній серцевій недостатності, при цьому вища

частота відміни препарату спостерігалася у разі прийому еторикоксибу 90 мг, ніж 60 мг.

Результати шлунково-кишкової переносимості в програмі MEDAL

Значно менший показник відміни препарату внаслідок виникнення будь-якого клінічного ускладнення з боку ШКТ (наприклад диспепсії, абдомінального болю, виразки) спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку, в кожному з трьох досліджень програми MEDAL.

Показники відміни препарату внаслідок клінічних реакцій з боку ШКТ на 100 пацієнто?років за весь період дослідження були такими: 3,23 для еторикоксибу і 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для еторикоксибу і 12,28 для диклофенаку в дослідженні EDGE; 3,71 для

еторикоксибу і 4,81 для диклофенаку в дослідженні EDGE II.

Результати програми MEDAL щодо безпеки для ШКТ

Загальні реакції з боку верхнього відділу ШКТ були визначені як перфорації, виразки і кровотечі. Підгрупа загальних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися ускладненими, включала перфорації, обструкції і ускладнені кровотечі; підгрупа загальних реакцій з боку

верхнього відділу ШКТ, які вважалися неускладненими, включала неускладнені кровотечі і неускладнені виразки. Значно менший показник частоти загальних реакцій з боку верхніх відділів ШКТ спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку. Не було суттєвої різниці

між еторикоксибом і диклофенаком щодо показника частоти ускладнених реакцій. Для підгрупи таких реакцій, як кровотеча у верхньому відділі ШКТ (об'єднані ускладнені і неускладнені), не було суттєвої відмінності між еторикоксибом і диклофенаком. Перевага еторикоксибу щодо

впливу на верхній відділ ШКТ порівняно з диклофенаком не була статистично значущою у пацієнтів, що одночасно застосовують аспірин в низьких дозах (приблизно 33 % пацієнтів).

Показник частоти на 100 пацієнто-років підтверджених ускладнених і неускладнених клінічних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ (перфорації, виразки і кровотечі) становив 0,67 (95 % ДІ 0,57, 0,77) при прийомі еторикоксибу і 0,97 (95 % ДІ 0,85, 1,10) при прийомі диклофенаку, при

цьому відносний ризик становив 0,69 (95 % ДІ 0,57, 0,83).

Визначався показник частоти підтверджених реакцій з боку верхнього відділу ШКТ у пацієнтів літнього віку; найбільше зниження спостерігалося у пацієнтів віком ?75 років (1,35 [95 % ДІ 0,94, 1,87] реакцій на 100 пацієнтів-років при прийомі еторикоксибу порівняно з 2,78 [95 % ДІ 2,14,

3,56] при прийомі диклофенаку).

Показники частоти підтверджених клінічних реакцій з боку нижнього відділу ШКТ (перфорація тонкого або товстого кишечнику, обструкція або кровотеча) статистично не відрізнялися при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку.

Результати програми MEDAL щодо безпеки для печінки

Еторикоксиб був асоційований із статистично значно меншою частотою відміни препарату унаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки, ніж диклофенак. У об'єднаній програмі MEDAL 0,3 % пацієнтів, що застосовували еторикоксиб, і 2,7 % пацієнтів, що застосовували

диклофенак, припинили застосування препарату внаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки. Показник на 100 пацієнто-років становив 0,22 при застосуванні еторикоксибу і 1,84 при застосуванні диклофенаку (р-значення було < 0,001 для еторикоксибу порівняно з

диклофенаком). Проте в програмі MEDAL більшість побічних реакцій з боку печінки були несерйозними.

Додаткові дані з безпеки для серцево-судинної системи щодо тромботичних ускладнень

У ході клінічних досліджень, за винятком досліджень програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозах ? 60 мг на добу упродовж 12 тижнів і довше. Не було значущої відмінності показників підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних

ускладнень у пацієнтів, які приймали еторикоксиб у дозі ? 60 мг, плацебо або інші НПЗП (за винятком напроксену). Проте частота таких реакцій була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб, порівняно з тими, хто отримував напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу. Відмінність

антитромботичної активності між деякими НПЗП, що інгібують ЦОГ-1, і селективними інгібіторами ЦОГ-2 може бути клінічно значущою у пацієнтів групи ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень. Селективні інгібітори ЦОГ-2 знижують утворення системного (і тому, можливо,

ендотеліального) простацикліну без впливу на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічне значення цих даних невідоме.

Додаткові дані щодо безпеки для ШКТ

Під час двох 12-тижневих подвійно сліпих ендоскопічних досліджень кумулятивна частота виникнення гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 120 мг 1 раз на добу, ніж у пацієнтів, які отримували лікування

напроксеном у дозі 500 мг 2 рази на добу або ібупрофеном у дозі 800 мг 3 рази на добу. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо.

Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку

У ході рандомізованого, подвійно сліпого, плацебо-контрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію з

сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200 мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію з сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати

порівняння показали підвищення відносно плацебо систолічного артеріального тиску; проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна систолічного тиску порівняно з початковим рівнем:

еторикоксиб 7,7 мм рт. ст., целекоксиб 2,4 мм рт. ст., напроксен 3,6 мм рт. ст.).

Абсорбция.

Еторикоксиб хорошо всасывается при пероральном приеме. Абсолютная биодоступность составляет примерно 100 %. После приема 120 мг 1 раз в сутки до достижения равновесного состояния максимальная концентрация в плазме крови (среднее геометрическое значение Cmax=3,6 мкг/мл) наблюдается приблизительно через 1 час (Tmax) после приема взрослыми натощак. Среднее геометрическое значение AUC0?24hr составляет 37,8 мкг?ч/мл. В рамках клинического дозирования фармакокинетика еторикоксибу является линейной.

При приеме препарата в дозе 120 мг во время еды (пища с высоким содержанием жиров) не наблюдалось влияния на степень абсорбции еторикоксибу. Скорость абсорбции менялась, что характеризовалось снижением Смах на 36 % и увеличением Тмах на 2 часа. Такие данные не рассматриваются как клинически значимые. Во время клинических исследований еторикоксиб применяли независимо от приема пищи.

Распределение.

Еторикоксиб примерно на 92 % связывается с белками плазмы крови человека с концентрациями от 0,05 до 5 мкг/мл. Объем распределения при равновесном состоянии (Vdss) составляет около 120 л у человека.

Еторикоксиб проникает через плацентарный барьер у крыс и кроликов, а также через гематоэнцефалический барьер у крыс.

Метаболизм.

Еторикоксиб активно метаболизируется, менее 1 % дозы выделяется с мочой в виде неизмененного препарата. Основной путь метаболизма ? это формирование производной 6'-гідроксиметилу путем катализации ферментами цитохрома. CYP3A4 метаболизма способствует еторикоксибу in vivo. Исследования in vitro указывают на то, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучались in vivo.

У человека идентифицировано 5 метаболитов. Основным метаболитом является 6'-карбоксиловой кислоты дериват еторикоксибу, что образуется при дальнейшей оксидации производной 6'-гідроксиметилу. Эти основные метаболиты либо не проявляют активности, или есть слабоактивними ингибиторами ЦОГ-2. Ни один из этих метаболитов не ингибирует ЦОГ-1.

Вывод.

После разового внутривенного введения здоровым добровольцам 25 мг еторикоксибу, меченого радиоизотопом, 70 % радиоактивного препарата выводится с мочой и 20 % ? с калом, главным образом в виде метаболитов. Менее 2 % выводится в виде неизмененного препарата.

Вывод еторикоксибу происходит почти полностью путем метаболизма с последующим выведением почками. Равновесные концентрации еторикоксибу достигаются через 7 дней при применении в дозе 120 мг 1 раз в сутки, с показателем кумуляции приблизительно 2, что соответствует периоду полувыведения около 22 часов. Клиренс плазмы крови после внутривенного введения 25 мг препарата составляет около 50 мл/мин.

Отдельные группы пациентов.

Пациенты пожилого возраста. Фармакокинетика у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) подобна фармакокинетике у молодых пациентов.

Пол. Фармакокинетика еторикоксибу является сходной у мужчин и женщин.

Нарушение функции печени. У пациентов с легким нарушением функции печени (5?6 баллов по шкале Чайлда ? Пью) при применении еторикоксибу в дозе 60 мг 1 раз в сутки средний показатель AUC приблизительно на 16 % больше, чем у здоровых добровольцев при такой же дозировке препарата. У пациентов с умеренным нарушением функции печени (7?9 баллов по шкале Чайлда ? Пью) при применении еторикоксибу в дозе 60 мг через сутки средний показатель AUC был подобный показателя у здоровых добровольцев, которые принимали препарат в дозе 60 мг 1 раз в сутки ежедневно; применение еторикоксибу в дозе 30 мг 1 раз в сутки не изучалось в этой группе пациентов. Нет клинических или фармакокинетических данных относительно пациентов с тяжелым нарушением функции печени (?10 баллов по шкале Чайлда ? Пью).

Нарушение функции почек. Фармакокинетика разовой дозы еторикоксибу 120 мг у пациентов с умеренными и тяжелыми нарушениями функции почек, а также у пациентов с заболеваниями почек терминальной стадии, которым проводят гемодиализ, не отличается значительным образом от фармакокинетики у здоровых добровольцев. При гемодиализе препарат практически не выводится (клиренс диализа ? примерно 50 мл/мин).

Дети. Фармакокинетика еторикоксибу у детей (младше 12 лет) не изучалась.

В ходе исследований фармакокинетики (n=16), которое проводилось при участии подростков в возрасте от 12 до 17 лет), фармакокинетика у пациентов с массой тела 40?60 кг, которым назначали еторикоксиб в дозе 60 мг 1 раз в сутки, и у пациентов с массой тела больше 60 кг, которым назначали препарат в дозе 90 мг 1 раз в сутки, была подобной фармакокинетике у взрослых, которые применяли еторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз в сутки. Безопасность и эффективность применения еторикоксибу детям не установлены.

Симптоматическая терапия при остеоартрите, ревматоидном артрите, анкилозирующем спондилите, а также при болях и признаках воспаления, связанных с острым подагрическим артритом.

Непродолжительное лечение умеренной послеоперационной боли, связанной со стоматологическими операциями.

Решение о назначении селективного ингибитора ЦОГ-2 должно основываться на оценке всех индивидуальных рисков для пациента.

Лекарственное средство Аркоксія® противопоказан:

- при гиперчувствительности к действующему или любому вспомогательному веществу препарата;

- при активной пептической язве или активном желудочно-кишечном кровотечении;

- пациентам, у которых возникал бронхоспазм, острый ринит, назальные полипы, ангионевротический отек, крапивница или другие аллергические реакции после применения ацетилсалициловой кислоты или НПВП, включая ингибиторы ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);

- в период беременности и кормления грудью;

- при тяжелых нарушениях функции печени (альбумин сыворотки крови <25 г/л или ?10 баллов по шкале Чайлда Пью);

- если рассчитан почечный клиренс креатинина < 30 мл/мин;

- детям в возрасте до 16 лет;

- при воспалительных заболеваниях кишечника;

- при застойной сердечной недостаточности (NYHA II?IV);

- пациентам с артериальной гипертензией, у которых показатели артериального давления постоянно выше 140/90 мм рт. ст. и недостаточно контролируются;

- при диагностированной ишемической болезни сердца, заболеваниях периферических артерий и/или переброваскулярних заболеваниях.

Фармакодинамічнівзаємодії

Пероральніантикоагулянти.Упацієнтів,станякихстабілізованийпостійнимзастосуваннямварфарину,прийометорикоксибувдозі120мгнадобусупроводжуєтьсязбільшеннямприблизнона13%протромбіновогочасуміжнародногонормалізованоговідношення(МНВ).Томувпацієнтів,якізастосовуютьпероральніантикоагулянти,слідчастоперевірятипоказникипротромбіновогочасумнв,особливовпершідніприйомуеторикоксибуабопризмінійогодозування.

Діуретики,інгібіториангіотензинперетворювальногоферменту(АПФ)іантагоністирецепторівангіотензинуіі.Нестероїдніпротизапальнізасобиможутьпослаблюватиефектдіуретиківтаіншихантигіпертензивнихпрепаратів.Удеякихпацієнтівзпорушеннямфункціїнирок(наприкладупацієнтівздегідратацієюабоулітніхпацієнтівзослабленоюфункцієюнирок)одночаснезастосуванняінгібіторуАпфабоантагоністіврецепторівангіотензинуіііпрепаратів,щоінгібуютьциклооксигеназу,можепризводитидоподальшогопогіршенняфункціїнирок,включаючигострунирковунедостатність,щозазвичаймаєоборотнийхарактер.Слідпам'ятатипроможливістьтакихвзаємодійупацієнтів,якізастосовуютьеторикоксибодночаснозінгібіторамиапфабозантагоністамирецепторівангіотензинуіі.Томутакікомбінаціїслідпризначатизобережністю,особливопацієнтамлітньоговіку.Слідпровестиналежнугідратаціютарозглянутипитанняпропроведеннямоніторингуфункціїнирокнапочаткукомбінованоголікування,атакожзпевноюперіодичністюінадалі.

Ацетилсаліциловакислота.Уходідослідженнязаучастюздоровихдобровольціввумовахрівноважногостанузастосуванняеторикоксибувдозі120мг1разнадобуневпливалонаантиагрегантнуактивністьацетилсаліциловоїкислоти(81мг1разнадобу).Еторикоксибможнапризначатиодночаснозацетилсаліциловоюкислотоювдозах,щозастосовуютьсядляпрофілактикисерцево-судиннихзахворювань(застосуванняацетилсаліциловоїкислотивнизькихдозах).Однакодночаснезастосуваннянизькихдозацетилсаліциловоїкислотитаеторикоксибуможезбільшуватичастотувиникненнявиразкишкттаіншихускладненьпорівнянозмонотерапієюеторикоксибом.Нерекомендованоодночаснезастосуванняеторикоксибузацетилсаліциловоюкислотою,дозиякоївищізапрофілактичні,атакожзіншиминестероїднимипротизапальнимизасобами.

Циклоспоринтатакролімус.Хочавзаємодіяеторикоксибузцимипрепаратаминевивчалась,одночаснезастосуваннябудь-якогонестероїдногопротизапальногозасобуізциклоспориномаботакролімусомможепосилюватинефротоксичнийвпливостанніх.Слідконтролюватифункціюнирокприодночасномузастосуванніеторикоксибузбудь-якимізцихпрепаратів.

Фармакокінетичнівзаємодії

Впливеторикоксибунафармакокінетикуіншихпрепаратів.

Літій.Нестероїдніпротизапальнізасобипослаблюютьвиведеннялітіюнирками,тимсамимпідвищуючирівеньлітіювплазмікрові.Якщонеобхідно,проводятьретельнийконтрольрівнялітіюукровітакоригуютьдозулітіюпротягомодночасногозастосуванняцихпрепаратів,атакожприприпиненнізастосуваннянестероїднихпротизапальнихзасобів.

Метотрексат.Уходідвохдослідженьвивчалисяефектиеторикоксибупризастосуванніудозах60,90або120мг1разнадобупротягом7днівпацієнтами,якіодержували1разнатижденьметотрексатудозівід7,5до20мгприревматоїдномуартриті.Еторикоксибудозі60і90мгневпливавнаконцентраціювплазмікровіабонирковийкліренсметотрексату.Водномудослідженніпризастосуванніеторикоксибувдозі120мгнеспостерігалосьвпливунаконцентраціювплазмікровітанирковийкліренсметотрексату,тодіяквіншомудослідженніпризастосуванніеторикоксибувдозі120мгконцентраціяметотрексатувплазмікровіпідвищуваласяна28%,анирковийкліренсметотрексатузнижувавсяна13%.Приодночасномупризначенніеторикоксибутаметотрексатуслідпроводитивідповідниймоніторингстосовнопоявитоксичноговпливуметотрексату.

Пероральніконтрацептиви.Еторикоксибудозі60мгприодночасномузастосуваннізпероральнимиконтрацептивами,щомістять35мкгетинілестрадіолута0,5-1мгноретиндрону,протягом21дняпризводивдопідвищенняпоказникаauc0-24һгурівноважномустанідляетинілестрадіолуна37%.Еторикоксибудозі120мгпризастосуваннізвищевказанимипероральнимиконтрацептивамиодночасноабочерез12годинпідвищувавурівноважномустанізначенняauc0-24һгетинілестрадіолуна50-60%.Протакепідвищенняконцентраціїетинілестрадіолуслідпам'ятатипривиборіпероральногоконтрацептивузрізнимвмістометинілестрадіолу,якийзастосовуватиметьсяодночаснозеторикоксибом.Підвищенняекспозиціїетинілестрадіолуможезбільшуватичастотувиникненняпобічнихреакцій,пов'язанихіззастосуваннямпероральнихконтрацептивів(наприкладтромбоемболіївенужінокгрупиризику).

Гормонозаміснатерапія(ГЗТ).Прийом120мгеторикоксибузгормонозаміснимипрепаратами,щовключаютькон'югованіестрогени(0,625 мг«Премарину™»),протягом28днівзбільшуєсереднійпоказникauc0-24һгурівноважномустанінекон'югованогоестрону(на41%),еквіліну(на76%)і17-?-естрадіолу(на22%).Впливдозеторикоксибу,рекомендованихдлятривалогозастосування(30,60і90мг),невивчався.Порівнянозізбільшеннямдозуванняз0,625до1,25мгпримонотерапіїпрепаратом«Премарин™»,впливеторикоксибувдозах120мгнаекспозицію(AUC0-24hr)естрогеннихкомпонентівпрепарату«Премарин™»бувменшим,ніжнаполовину.Клінічнезначеннятакогопідвищенняневідоме,априйомвисокихдозпрепарату«Премарин™»одночаснозеторикоксибомневивчався.Слідбратидоувагитакезбільшенняконцентраціїестрогенупривиборігормональногопрепаратудлязастосуванняуперіодпостменопаузиприодночасномузастосуваннізеторикоксибом,оскількизростанняекспозиціїестрогенупідвищуєризиквиникненняпобічнихреакційпризаміснійгормонотерапії.

Преднізон/преднізолон.Удослідженняхвзаємодіїеторикоксибневиявлявклінічнозначущоговпливунафармакокінетикупреднізону/преднізолону.

Дигоксин.Призастосуванніеторикоксибувдозі120мг1разнадобупротягом10днівздоровимдобровольцямнеспостерігавсявпливнапоказникauc0-24һгурівноважномустанітанавиведеннядигоксинунирками.Спостерігалосязбільшенняпоказникасмахдигоксину(приблизнона33%).Такепідвищення,якправило,неєсуттєвимубільшостіпацієнтів.Однакслідспостерігатизастаномпацієнтівзвисокимризикомтоксичноїдіїдигоксинуприодночасномупризначенніеторикоксибутадигоксину.

Впливеторикоксибунапрепарати,щометаболізуютьсясульфотрансферазами

Еторикоксибєінгібіторомактивностілюдськоїсульфотрансферази,зокремаSULT1E1,атакожможепідвищуватиконцентраціюетинілестрадіолувсироватцікрові.Оскількинасьогодніданихпровпливчисленнихсульфотрансферазнедостатньо,аклінічніефектибагатьохпрепаратівдосівивчаються,доцільнозобережністюпризначатиеторикоксибодночаснозіншимипрепаратами,щометаболізуютьсяголовнимчиномлюдськимисульфотрансферазами(наприкладпероральнийсальбутамолтаміноксидил).

Впливеторикоксибунапрепарати,щометаболізуютьсяізоферментамиСУр

Заданимидослідженьinvitro,неочікуєтьсяпригніченняцитохромівр450(CYP)1А2,2С9,2С19,2D6,2Е1абоЗА4.Уходідослідженьзаучастюздоровихдобровольцівщоденнезастосуванняеторикоксибувдозі120мгневпливалонаактивністьпечінковогосур3а4,щовстановленозаеритроміциновимдихальнимтестом.

Впливіншихпрепаратівнафармакокінетикуеторикоксибу

Основнийшляхобмінуеторикоксибузалежитьвідферментівсур.CYP3A4сприяєметаболізмуеторикоксибуinvivo.Дослідженняinvitroвказуютьнате,щоCYP2D6,CYP2C9,СУР1А2таСУР2С19такожможутькаталізуватиосновнийшляхобмінуеторикоксибу,алеїхкількісніхарактеристикиневивчалисьinvivo.

Кетоконазол.КетоконазолєпотужнимінгібіторомСур3а4.Призастосуванніздоровимидобровольцямиудозах400мг1разнадобупротягом11днівкетоконазолнечинивклінічнозначущоговпливунафармакокінетикуеторикоксибувразовійдозі60мг(збільшенняAUCна43%).

Вориконазоліміконазол.Одночаснезастосуванняпероральноговориконазолуабоміконазолуувиглядіоральногогелюдлямісцевогозастосування(потужніінгібіториСУР3А4)зеторикоксибомвикликалоневеликепідвищенняекспозиціїеторикоксибу,що,однак,невважалосяклінічнозначущимзгіднозопублікованимиданими.

Рифампіцин.Одночаснепризначенняеторикоксибутарифампіцину(потужногоіндуктораферментівСУР)призводилодозниженняконцентраціїеторикоксибувплазмікровіна65%.Цеможесупроводжуватисьповторнимпроявомсимптомівприодночасномузастосуваннізеторикоксибом.Тодіяктакіданіможутьвказуватинанеобхідністьзбільшеннядози,нерекомендованозастосовуватиеторикоксибудозах,щоперевищуютьвказанідлякожногопоказання,оскількиневивчалоськомбінованезастосуваннярифампіцинутаеторикоксибувтакихдозах.

Антациды.Антацидніпрепаратинечинятьклінічнозначущоговпливунафармакокінетикуеторикоксибу.

Лекарственное средство Аркоксія® применяют перорально. Препарат можно принимать независимо от приема пищи. Начало эффекта препарата наступает быстрее при приеме перед едой. Это нужно учитывать при необходимости быстрого ослабления симптомов.

Поскольку риск возникновения нарушений со стороны сердечно-сосудистой системы при применении еторикоксибу возрастает при повышении дозы и продолжительности экспозиции, следует проводить короткие курсы лечения при применении наименьших эффективных суточных доз. Следует периодически переоценивать необходимость в облегчении симптомов и ответ на лечение, особенно у пациентов с остеоартритом.

Остеоартрит

Рекомендуемая доза составляет 30 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов при недостаточном ослаблении симптомов увеличение дозы до 60 мг 1 раз в сутки может повысить эффективность. При отсутствии улучшения эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Ревматоидный артрит

Рекомендуемая доза составляет 60 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов при недостаточном ослаблении симптомов увеличение дозы до 90 мг 1 раз в сутки может улучшить терапевтический эффект. При достижении клинической стабилизации пациента, целесообразно снизить дозу до 60 мг 1 раз в сутки. При отсутствии улучшения эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Анкилозирующий спондилит

Рекомендуемая доза составляет 60 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов при недостаточном ослаблении симптомов увеличение дозы до 90 мг 1 раз в сутки может улучшить терапевтический эффект. При достижении клинической стабилизации пациента, целесообразно снизить дозу до 60 мг 1 раз в сутки. При отсутствии улучшения эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Острая боль

В случае появления острой боли еторикоксиб применяют лишь в острый симптоматический период.

Острый подагрический артрит

Рекомендуемая доза составляет 120 мг 1 раз в сутки. Во время клинических исследований острого подагрического артрита еторикоксиб применяли в течение 8 дней.

Послеоперационная боль, связанный с оперативным стоматологическим вмешательством Рекомендуемая доза - 90 мг 1 раз в сутки в течение максимум 3 дней. Для некоторых пациентов может быть необходимым дополнительное послеоперационное обезболивание.

Дозы, превышающие рекомендованные для каждого показания, не имеют дополнительной эффективности, либо не изучались. Поэтому:

доза при остеоартрите не должна превышать 60 мг в сутки;
доза при ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилите не должна превышать 90 мг в сутки;
доза при острой подагре не должно превышать 120 мг на сутки в течение максимального периода лечения 8 дней;
доза при остром боли после стоматологического оперативного вмешательства не должна превышать 90 мг в сутки в течение максимального 3-дневного периода.
Пациенты пожилого возраста

Нет необходимости в коррекции дозирования для пациентов пожилого возраста. Как и в случае применения других препаратов, препарат следует назначать с осторожностью пациентам пожилого возраста.

Нарушение функции печени

Независимо от показания пациентам с нарушением функции печени легкой степени (5?6 баллов по шкале Чайлда ? Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в сутки. Пациентам с нарушением функции печени умеренной степени тяжести (7?9 баллов по шкале Чайлда - Пью) независимо от показания не следует превышать дозу 30 мг 1 раз в сутки.

Клинический опыт применения ограничен, особенно в отношении пациентов с нарушением функции печени умеренной степени, поэтому препарат следует назначать с осторожностью. Отсутствует клинический опыт применения препарата пациентам с тяжелым нарушением функции печени (?10 баллов по шкале Чайлда ? Пью); поэтому препарат противопоказан таким пациентам.

Нарушение функции почек

Коррекция дозы не требуется пациентам с клиренсом креатинина ?30 мл/мин. Применение еторикоксибу пациентам с клиренсом креатинина <30 мл/мин противопоказано.

Дети.

Еторикоксиб противопоказан детям в возрасте до 16 лет.

В ходе клинических исследований применения разовой дозы еторикоксибу до 500 мг или многократный прием до 150 мг в сутки в течение 21 дня не вызывали существенных токсических эффектов. Сообщалось об острой передозировке еторикоксибом, хотя в большинстве случаев о побочных реакциях не сообщалось. Побочные реакции, которые наблюдались чаще всего, соответствовали профилю безопасности еторикоксибу (такие как реакции со стороны желудочно-кишечного тракта, со стороны сердца и почек).

В случае передозировки целесообразно принять обычных поддерживающих мероприятий, например, удаление неабсорбованого препарата из желудочно-кишечного тракта, осуществление клинического наблюдения, в случае необходимости ? проведение поддерживающего лечения.

Еторикоксиб не выводится при гемодиализе; неизвестно, выводится препарат при проведении перитонеального диализа.

Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 9295 пацієнтів, включаючи 6757 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).

Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.

У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активним препаратом порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості».

У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-гінекологічних хірургічних втручань, включаючи 1222 пацієнти, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід).

Таблиця 2


* Категорія частоти визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто ( ? 1/10); часто ( ? 1/100, < 1/10); нечасто ( ? 1/1000, <1/100); рідко ( ? 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

‡ Побічна реакція ідентифікована у ході постмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані за затвердженими показаннями та дозами).

† Категорія частоти "рідко" визначалася відповідно до Guideline on summary of product characteristics (SmPC) (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали лікарський засіб Аркоксія®, в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n=15470).

? Гіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія.

§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і активного препарату порівняння клінічних досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Базуючись на наявних даних, малоймовірно, що збільшення абсолютного ризику виникнення таких явищ перевищить 1 % на рік (нечасто).

При застосуванні НПЗП повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Важливо звітувати про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров'я просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.

Впливнашлунково-кишковийтракт

Повідомлялосяпроускладненнязбокуверхніхвідділівшлунково-кишковоготракту(перфорації,виразкиабокровотечі),інодізлетальнимнаслідком,упацієнтів,щоотримувалиеторикоксиб.

Зобережністюслідпризначатинестероїдніпротизапальнізасобипацієнтамзпідвищенимризикомускладненьзбокушлунково-кишковоготракту;пацієнтамлітньоговіку,пацієнтам,щозастосовуютьбудь-якийіншийнестероїднийпротизапальнийзасібабоацетилсаліциловукислотуодночасно,абопацієнтамзішлунково-кишковимизахворюваннямиванамнезі,асамевиразкамиташлунково-кишковимикровотечамиванамнезі.

Існуєдодатковийризикрозвиткупобічнихефектівзбокушлунково-кишковоготракту(шлунково-кишковавиразкаабоіншіускладненнязбокушлунково-кишковоготракту)приодночасномузастосуванніеторикоксибутаацетилсаліциловоїкислоти(навітьунизькихдозах).Уходітривалихклінічнихдослідженьнеспостерігалосявираженоївідмінностіубезпеціщодошлунково-кишковоготрактупризастосуванніселективногоінгібіторуцог-2+ацетилсаліциловакислотатанестероїднихпротизапальнихзасобів+ацетилсаліциловакислота.

Впливнасерцево-судиннусистему

Клінічнідослідженнявказуютьнате,щозастосуваннялікарськихзасобівкласуселективнихінгібіторівцог-2можебутипов'язанозризикомвиникненнятромботичнихускладнень(особливоінфарктуміокардатаінсульту)порівнянозплацеботадеякиминестероїднимипротизапальнимизасобами.Оскількиризиксерцево-судиннихускладненьзростаєпризбільшеннідозитатривалостізастосуванняеторикоксибу,препаратслідпризначатинаякомогакоротшийперіодчасутавнайнижчихефективнихдобовихдозах.Слідперіодичнопереглядатипотребупацієнтівусимптоматичномуполегшенніболютареакціюналікування,особливоупацієнтівзостеоартритом.

Пацієнтамзвираженимифакторамиризикурозвиткусерцево-судиннихускладнень(наприкладартеріальнагіпертензія,гіперліпідемія,цукровийдіабет,паління)призначатиеторикоксибслідлишепісляретельноїоцінкиризикурозвиткуускладнення.

СелективніінгібіториЦОГ-2незамінюютьзастосуванняацетилсаліциловоїкислотидляпрофілактикитромбоемболічнихсерцево-судиннихзахворювань,оскількинечинятьантиагрегантноїдії.Томунеслідвідмінятиантиагрегантніпрепарати.

Впливнанирки

Нирковіпростагландиниможутьвідіграватикомпенсаторнурольвпідтримціперфузіїнирок.Томупристанах,щосупроводжуютьсяпогіршеннямнирковоїперфузії,застосуванняеторикоксибуможепризводитидопослабленняутворенняпростагландиніві,якнаслідок,нирковогокровотоку,тимсамимпогіршуючифункціюнирок.Високийризикрозвиткутакоїреакціїіснуєупацієнтівзуженаявнимвираженимпорушеннямфункціїнирок,некомпенсованоюсерцевоюнедостатністюабоцирозом.Утакихпацієнтівслідконтролюватифункціюнирок.

Затримкарідини,набрякитаартеріальнагіпертензія

Якіпризастосуваннііншихпрепаратів,щоінгібуютьсинтезпростагландинів,затримкарідини,набрякитаартеріальнагіпертензіяспостерігалисяупацієнтів,якимзастосовувалиеторикоксиб.Всінестероїдніпротизапальнізасоби,включаючиеторикоксиб,можутьпризводитидорозвиткуаборецидивузастійноїсерцевоїнедостатності.Інформаціюпрореакціюзалежновіддозидив.врозділі«Фармакологічнівластивості.Фармакодинаміка».Зобережністюпрепаратпризначаютьпацієнтамізсерцевоюнедостатністю,порушеннямфункціїлівогошлуночкаабоартеріальноюгіпертензієюванамнезі,атакожпацієнтамзнабряками,щовиниклизбудь-якихіншихпричин.Приклінічнихознакахпогіршеннястанутакихпацієнтівслідвжитивідповіднихзаходів,включаючивідмінуеторикоксибу.

Еторикоксиб,особливоувисокихдозах,можепризводитидочастішоїтатяжчоїартеріальноїгіпертензіїпорівняноздеякимиіншиминестероїднимипротизапальнимизасобамитаселективнимиінгібіторамицог-2.Томуартеріальнугіпертензіюслідконтролюватидопочаткулікуванняеторикоксибом,таособливуувагуслідприділитиконтролюзаартеріальнимтискомпідчаслікуванняеторикоксибом.Артеріальнийтискслідконтролюватипротягом2тижнівпісляпочаткулікування,апотім-періодично.Якщоартеріальнийтисксуттєвопідвищується,слідрозглянутиможливістьальтернативноголікування.

Впливнапечінку

Підвищеннярівняаланінамінотрансферази(АЛТ)та/абоаспартатамінотрансферази(АСТ)(приблизнов3абобільшеразівпорівнянозверхньоюмежеюнорми)спостерігалосяприблизнов1%пацієнтів,якібралиучастьуклінічнихдослідженняхтазастосовувалиеторикоксибудозах30,60та90мгнадобупротягомперіодудо1року.

Слідспостерігатизастаномвсіхпацієнтівізсимптомамипорушенняфункціїпечінки,атакожпацієнтівзпатологічнимипоказникамифункціїпечінки.Приознакахпорушенняфункціїпечінкитапристійкихпатологічнихзмінахпоказниківфункціїпечінки(в3разивищезаверхнюмежунорми)еторикоксибслідвідмінити.

Загальнівказівки

Якщопротягомлікуванняупацієнтаспостерігаєтьсяпогіршенняфункціїбудь-якоїізсистеморганів,зазначенихвище,слідвжитивідповіднихзаходівтарозглянутипитанняпровідмінуеторикоксибу.Слідзабезпечитивідповіднемедичнеспостереженняпризастосуванніеторикоксибупацієнтамлітньоговікутапацієнтамзпорушеннямфункціїнирок,печінкиабосерця.

Зобережністюслідпочинатилікуванняеторикоксибомпацієнтівздегідратацією.Рекомендованопровестирегідратаціюдопочаткузастосуванняеторикоксибу.

Пророзвитоксерйознихшкірнихреакцій,удеякихвипадкахзлетальнимнаслідком,усталостьчисліексфоліативногодерматиту,синдромуСтівенса?Джонсонайтоксичногоепідермальногонекролізу,дужерідкоповідомлялосяпризастосуваннінестероїднихпротизапальнихзасобівідеякихселективнихінгібіторівцог-2підчаспостмаркетинговогоспостереження(див.розділ«Побічніреакції»).Найвищийризикрозвиткутакихреакційупацієнтів?напочаткутерапії,апочатокїхпроявівубільшостівипадків?протягомпершогомісяцялікування.Серйозніреакціїгіперчутливості(такіяканафілаксіяіангіоневротичнийнабряк)спостерігалисяупацієнтів,якізастосовуютьеторикоксиб.ДеякіселективніінгібіториЦОГ-2підвищуютьризиквиникненняшкірнихреакційупацієнтівзалергічноюреакцієюдобудь-якогопрепаратуванамнезі.Еторикоксибслідвідмінитиприпершихпроявахвисипівнашкірі,ушкодженьслизовоїоболонкиабоіншихознакахгіперчутливості.

Призастосуванніеторикоксибуможутьмаскуватисяпроявигарячкитаіншіознакизапальногопроцесу.

Зобережністюпризначаютьодночасноеторикоксибтаварфаринабоіншіпероральніантикоагулянти.

Застосуванняеторикоксибу,якііншихпрепаратів,щоінгібуютьциклооксигеназу/синтезпростагландинів,нерекомендованожінкам,якіплануютьвагітність.

ЛікарськийзасібАркоксія®,таблетки,вкритіплівковоюоболонкою,міститьлактозу.Пацієнтизрідкісноюспадковоюнепереносимістюгалактози,недостатністюлактазиабосиндромомглюкозо-галактозноїмальабсорбціїнеповиннізастосовуватицейпрепарат.

Цейлікарськийзасібміститьменше1ммоль(23мг)/дозунатрію,тобтопрактичновільнийвіднатрію.

Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю.

Беременность

Немаєклінічнихданихпрозастосуванняеторикоксибувперіодвагітності.Дослідженнянатваринахпродемонструвалирепродуктивнутоксичність.Потенційнийризикдлявагітнихневідомий.Застосуванняеторикоксибупротягомостанньоготриместрувагітності,якііншихпрепаратів,щоінгібуютьсинтезпростагландинів,можепризводитидовідсутностіскороченьматкитапередчасногозакриттяботаловоїпротоки.Застосуванняеторикоксибупротипоказановперіодвагітності.Якщожінказавагітнілапідчаслікування,еторикоксибнеобхідновідмінити.

Періодгодуваннягруддю

Невідомо,чипроникаєеторикоксибвгруднемолоко.Ущуріветорикоксибвиводитьсязмолоком.Жінки,якізастосовуютьеторикоксиб,неповиннігодуватигруддю.

Фертильность

Застосуванняеторикоксибу,якііншихпрепаратів,щоінгібуютьЦОГ-2,нерекомендованожінкам,якіплануютьвагітність.

Здатністьвпливатинашвидкістьреакціїприкеруванніавтотранспортомабоіншимимеханізмами.

Пацієнти,уякихпідчасзастосуванняеторикоксибувиникаєзапаморочення,вертигоабосонливість,неповиннікеруватиавтотранспортомтапрацюватизіншимимеханізмами.

Срок годности. 3 года. Не применять после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С в недоступном для детей месте.

Категория отпуска По рецепту.

ЭТОРИКОКСИБ, АРКОКСИЯ®, ЭКСИНЕФ