Амприл HD таблетки 5мг/25мг №30 (04776)

КРКА, д.д., Ново место, Словения

Словения

діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат.

По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в коробке

Таблетки.
Плоские таблетки без оболочки в форме капсулы, белого или почти белого цвета с риской с одной стороны и меткой «25» с другой стороны.

ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, РАМИПРИЛ

Механізм дії

Раміприл

Раміприлат, активний метаболіт пропрепарату раміприлу, пригнічує фермент дипептидил-карбоксипертидазу I (ангіотензинперетворювальний фермент або кініназа II).

У плазмі та у тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I в активну судинозвужувальну речовину ангіотензин II, також викликає руйнування активного вазодилатора брадикінину. Зменшення утворення ангіотензину II та пригнічення руйнування брадикінину призводить до розширення судин.

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (зазвичай для популяції характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид є діуретиком тіазидного ряду. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків поки що остаточно нез'ясований. Вони уповільнює реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилене виведення цих іонів через нирки супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв'язування води). Підвищується виведення калію та магнію, знижується виведення сечової кислоти. Можливими механізмами протигіпертонічної дії гідрохлоротіазиду можуть бути: змінений баланс натрію, зменшення екстрацелюлярного об'єму води та плазми, зміна резистентності судин нирок, а також зниження чутливості до ангіотензину II.

Фармакодинамічний ефект.

Раміприл

Застосування раміприлу спричиняє помітне зниження периферичного опору артерій. Як правило, немає жодних значних змін у потоку плазми у нирках та швидкості клубочкової фільтрації. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження тиску крові у положенні стоячи та лежачи без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. У більшості пацієнтів початок гіпотензивного ефекту після застосування одноразової дози проявляється через 1-2 години після перорального введення. Піковий ефект одноразової дози зазвичай досягається у межах 3-6 годин після перорального введення. Гіпотензивний ефект одноразової дози зазвичай триває протягом 24 годин. При тривалому лікуванні раміприлом максимальний гіпотензивний ефект зазвичай досягається через 3-4 тижні лікування. Доведено, що при довготривалій терапії гіпотонічний ефект зберігається протягом 2 років. Раптове припинення застосування раміприлу не спричиняє швидкого і надмірного підвищення артеріального тиску.

Гідрохлоротіазид

При прийомі гідрохлоротіазиду початок діуретичного ефекту має місце через 2 години, а його пік - приблизно через 4 години, ефект триває протягом 6-12 годин.

Гіпотензивний ефект настає на 3-4 день від початку терапії та може тривати протягом 1 тижня після припинення лікування.

Ефект зниження артеріального тиску супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, резистентності судин нирок та активності реніну у плазмі.

Одночасне застосування раміприлу-гідрохлоротіазиду

У ході клінічних досліджень було встановлено, що застосування комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування окремих компонентів. Можливо, через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи одночасне застосування раміприлу з гідрохлоротіазидом зменшує втрату калію, що супроводжує діуретичний ефект. Комбінування інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком спричиняє синергетичний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.

Рамиприл

После перорального приема рамиприл быстро всасывается в пищеварительном тракте. Абсорбция составляет 50-60 % и не зависит от приема пищи. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается в течение 1 часа. Период полувыведения рамиприла составляет 1 час. Рамиприл распадается в печени. Основным метаболитом является рамиприлат, мощность которого как ингибитора ангиотензинпревращающего фермента в 6 раз больше по сравнению с рамиприлом. Максимальная концентрация рамиприлата в сыворотке крови достигается через 2-4 ч после введения, постоянная концентрация в сыворотке достигается через 4 дня.

Примерно 73 % рамиприла и 56 % рамиприлата связываются с белками сыворотки крови.

Рамиприл и рамиприлат в основном выводятся с мочой (приблизительно 60 %), преимущественно в виде метаболитов и менее 2 % от введенной дозы выводится в виде неизмененного рамиприла.

Рамиприлат выводится за несколько стадий. После введения рамиприла в терапевтической дозе конечный период полувыведения составляет от 13 до 17 часов.

У пациентов с почечной недостаточностью замедляется выделение рамиприла, рамиприлата и его метаболитов, поэтому дозу необходимо корректировать в зависимости от функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»).

У пациентов с печеночной недостаточностью метаболическое преобразование рамиприла в рамиприлат может уповільнюватись за снижения активности печеночных эстераз, что вызовет повышение концентрации рамиприла в сыворотке крови (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Гидрохлоротиазид

После перорального приема из пищеварительного тракта всасывается 70 % гидрохлоротиазида. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1,5-5 часов. Он связывается с белками плазмы примерно на 40 %. Гидрохлоротиазид метаболизируется в печени в очень незначительных количествах. 95 % гидрохлоротиазида выводится почками в неизмененном виде. Вывод является результатом канальцевой экскреции. После перорального применения одной дозы 50-70 % выводится в пределах 24 часов. Период полувыведения составляет от 5-6 часов.

Пациенты с нарушением функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»)

Выведение гидрохлоротиазида через почки снижается у пациентов с нарушением функции почек клиренс гидрохлоротиазида из почек пропорционально клиренсу креатинина. Это приводит к повышению концентрации гидрохлоротиазида в плазме, которая медленнее снижается, чем у пациентов с нормальной функцией почек.

Пациенты с нарушением функции печени (см. раздел «Способ применения и дозы»)

У пациентов с циррозом печени фармакокинетика гидрохлоротиазида не изменяется значительным образом. Фармакокинетика гидрохлоротиазида не исследовалось с участием пациентов с сердечной недостаточностью.

Рамиприл и гидрохлоротиазид

Одновременное применение рамиприла и гидрохлоротиазида не влияет на их биодоступность. Комбинационный препарат можно считать биоэквивалентен препаратом, содержащим отдельные действующие вещества.

Доклинические данные по безопасности.

У крыс и мышей применение комбинации рамиприла и гидрохлоротиазида в дозах до 10 000мг/кг массы тела не привело к возникновению острых токсических явлений. Исследования с введением повторных доз крысам и обезьянам продемонстрировали только возникновение нарушений электролитного баланса. Исследования по изучению мутагенности и канцерогенности этой комбинации не проводились, поскольку исследования отдельных компонентов не обнаружили никаких рисков. Исследования по изучению репродуктивной токсичности показали, что комбинация является несколько более токсичным, чем любая из действующих веществ, взятая в отдельности, однако ни одно из исследований не продемонстрировало тератогенных эффектов этой комбинации.

Лечение артериальной гипертензии. Применение данной фиксированной комбинации показано пациентам, у которых артериальное давление не контролируется должным образом при монотерапии рамиприлом или гидрохлоротиазидом.

Повышенная чувствительность к рамиприлу или к любому другому веществу, входящему в состав этого препарата, а также к другим ингибиторам ангиотензинпревращающего фермента;
- повышенная чувствительность к гидрохлоротиазиду или другим сульфонамидам;
- повышенная чувствительность к другим тиазидным диуретикам;
- печеночная энцефалопатия, тяжелое нарушение функций печени;
- гипотензия или гемодинамически нестабильное состояние;
- анурия;
- наличие в анамнезе ангионевротического отека (наследственного, идиопатического или ранее перенесенного на фоне применения ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II);
- первичный гиперальдостеронизм;
- экстракорпоральное лечение, что приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями;
- значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии при единственной функционирующей почке;
- тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина < 30 мл/мин) у пациентов, которым не проводится гемодиализ;
клинически значимые нарушения электролитного баланса, которые могут ухудшиться после лечения препаратом Амприл® HD.

Протипоказані комбінації

Екстракорпоральне лікування, що призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, таке як діаліз чи гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітрилові мембрани) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату через підвищений ризик важких анафілактоїдних реакцій. Якщо таке лікування потрібне, слід прийняти рішення щодо застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Попередження щодо застосування

Солі калію, гепарин, діуретики, що затримують калій, та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі (включаючи антагоністи ангіотензину II, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може з'явитися гіперкаліємія; тому потрібен ретельний моніторинг рівня калію в сироватці.

Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знизити артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, значне споживання спиртного, баклофен, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід передбачити імовірність ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Судинозвужувальні симпатоміметики та інші діючі речовини (епінефрин), що можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується моніторинг артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатичні препарати та інші речовини, що можуть змінити кількість клітин крові. Підвищена імовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: Виведення літію може бути знижено через інгібітори АПФ, і тому може підвищитися токсичність літію. Слід перевіряти рівень літію у плазмі крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків може збільшити ризик токсичності літію та посилити вже підвищений ризик токсичності літію через застосування інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується комбінація раміприлу і гідрохлоротіазиду з літієм.

Протидіабетичні препарати, включаючи інсулін: можуть з'явитися гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може посилити ефект протидіабетичних препаратів, тому рекомендується особливо ретельний моніторинг глюкози в крові у початковій фазі лікування.

Нестероїдні протизапальні препарати та ацетилсаліцилова кислота: слід передбачити зниження антигіпертензивного ефекту Амприл® HD 5 мг/25 мг. Більш того, супутнє лікування інгібіторами АПФ та нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до підвищеного ризику погіршення функцій нирок та до підвищення каліємії.

Пероральні антикоагулянти: антикоагулянтний ефект може бути знижений через супутнє застосування гідрохлоротіазиду.

Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон, амфотерицин B, карбеноксолон, велика кількість солодки, проносних засобів (у випадку подовженого застосування), та інші калійуретичні засоби та засоби, що знижують рівень калію у плазмі: підвищений ризик гіпокаліємії.

Серцеві глікозиди, активні речовини, що, як відомо, подовжують QT інтервал, та протиаритмічні препарати: їхня проаритмогенна токсичність може підвищитись, чи їхній протиаритмічний ефект зменшується у присутності електролітного дисбалансу (наприклад гіпокаліємії або гіпомагніємії).

Метилдопа: можливий гемодіаліз.

Холестирамін чи інші ентерально введені іонообмінні речовини: знижується абсорбція гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменшу за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому цих препаратів.

Скелетно-м'язові релаксанти, курареподібні: можливе посилення та подовження ефекту релаксації м'язів.

Солі кальцію та лікарські засоби, що підвищують рівень кальцію у плазмі: підвищення концентрації кальцію у сироватці має бути передбачене у випадку супутнього введення гідрохлоротіазиду; тому необхідним є ретельний моніторинг рівню кальцію у сироватці.

Карбамазепін: ризик симптоматичної гіпонатріємії через додатковий ефект гідрохлоротіазиду.

Контрастні сполуки з йодом: у випадку зневоднення викликаного діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах контрастної сполуки.

Пеніцилін: гідрохлоротіазид виділяється у дистальних канальцях нефрону та знижує виведення пеніциліну.

Хінін: гідрохлоротіазид знижує виведення хініну.

Комбінацію раміприлу з гідрохлоротіазидом у фіксованій дозі рекомендується застосовувати лише після попереднього індивідуального титрування доз. Розпочинати лікування з найнижчої можливої дози. За необхідності добову дозу можна поступово збільшувати протягом 2-3 тижнів до досягнення цільового показника артеріального тиску. Звичайною підтримуючою дозою є 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду на добу, а максимальна доза становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду на добу.

Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці. Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетку не можна розжовувати чи розламувати, а слід ковтати цілою, запиваючи рідиною (не менше півсклянки).

Пропущені дози
Якщо дозу препарату пропущено, її слід прийняти якомога швидше. Однак, якщо факт пропуску дози виявлено на момент, близький до часу прийому наступної дози, то тоді не варто приймати пропущену дозу, а дотримуватися схеми регулярного дозування. Не слід подвоювати дозу.

Пацієнти з порушенням функції нирок
Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушенням функції нирок можуть потребувати зменшення доз препарату Амприл® HD 5 мг/25 мг. Пацієнтам з рівнями кліренсу креатиніну у діапазоні від 30 до 60 мл/хв слід лікуватись тільки комбінацією найнижчих фіксованих доз раміприлу та гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлу. Максимальними дозволеними дозами є 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду на добу.

Пацієнти, які приймають діуретики
Рекомендується приділяти увагу пацієнтам, які супутньо приймають діуретики, оскільки після початку лікування може розвинутись артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування.

Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки лікування препаратом слід розпочинати під ретельним медичним контролем. Максимальні щоденні дози становлять 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду.
Амприл® HD 5 мг/25 мг протипоказаний у випадках тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку
Початкова доза повинна бути нижчою, наступне титрування дози має бути більш поступовим, з огляду на вищу ймовірність виникнення побічних реакцій, особливо у хворобливих пацієнтів літнього віку старше 70 років.

В зависимости от степени передозировки могут возникать следующие симптомы: чрезмерная периферическая вазодилатация (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), нарушение сознания вплоть до комы и церебральных конвульсий, парез, аритмия, брадикардия, острая почечная недостаточность, нарушение электролитного баланса и паралитическая кишечная непроходимость.

Передозировка гидрохлоротиазида может привести к острой задержке мочи у пациентов, склонных к этому (например с гиперплазией предстательной железы).

Необходимо тщательно наблюдать за состоянием пациента.

Лечение симптоматическое и поддерживающее. При появлении гипотензии пациента необходимо перевести в горизонтальное положение, голову положить на низкую подушку, а ноги поднять. Рекомендуется провести промывание желудка и ввести адсорбенты и сульфат натрия (в первые 30 мин., если это возможно). Необходимо тщательно контролировать артериальное давление, функцию почек и уровень калия в сыворотке крови. При необходимости рекомендуется увеличить объем плазмы введением 0,9 % раствора NaCl, а также кроме компенсации объема и солей, можно ввести катехоламины и ангиотензин II. Рамиприл почти не выводится путем диализа.

При стойкой брадикардии необходимо начать лечение с помощью электрокардиостимулятора. Важно осуществлять непрерывный контроль уровня электролитов и кислотно-щелочного баланса, уровня глюкозы и других веществ в крови. В случае гипокалиемии необходимо применить заместительные препараты калия.

При появлении опасного для жизни ангионевротического отека рекомендуется провести следующее неотложное лечение: подкожное введение 0,3-0,5 мг эпинефрина (адреналина) или медленное внутривенное введение адреналина (согласно инструкции относительно разведения!) при постоянной регистрации ЭКГ и измерении артериального давления. Затем проводят системное введение глюкокортикоидов. Кроме того, рекомендуется внутривенно ввести антигистаминные средства и антагонисты H 2-рецепторов.

Профіль безпечності комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду включає побічні реакції, що з'являються у випадку гіпотензії та/чи гіповолемії через підвищений діурез. Діюча речовина раміприл може викликати стійкий сухий кашель, а активна речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, ліпідів та сечової кислоти. Дві діючі речовини мають зворотні ефекти на рівень калію у плазмі крові. Серйозні побічні реакції включають ангіоневротичний набряк чи анафілактичну реакцію, порушення функції нирок чи печінки, панкреатит, тяжкі реакції на шкірі та нейтропенію/агрунолоцитоз.

Частоту побічних реакцій визначено із застосуванням наступної класифікації: дуже часто (?1/10); часто (?1/100 - <1/10); нечасто (?1/1000 - <1/100); рідко (?1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна підрахувати з наявних даних).

У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності

Часто
Нечасто
Дуже рідко
Невідомо

Порушення з боку серцевої системи
Ішемія міокарда, включаючи стенокардію, тахікардію, аритмію, прискорене серцебиття, периферичний набряк
Інфаркт міокарда
Порушення з боку кровоносної та лімфатичної систем
Зменшення кількості лейкоцитів, зниження числа еритроцитів, зниження гемоглобіну, гемолітична анемія, зниження кількості тромбоцитів
Пригнічення функцій кісткового мозку, нейтропенія, включаючи агранулоцитоз; панцитопенія; еозинофілія, гемоконцентрація у випадку гіповолемії

Порушення з боку нервової системи
Головний біль, запаморочення.
Вертиго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія
Церебральна ішемія, включаючи інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія

Порушення з боку органів зору
Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон'юнктивіт
Ксантопсія, сльозовиділення внаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку органів слуху та рівноваги
Дзвін у вухах
Порушення слуху

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Непродуктивний, подразнюючий кашель, бронхіт
Синусит, задишка, закладеність носа
Бронхоспазм, включаючи загострення бронхіальної астми; алергічний альвеоліт, некардіогенний набряк легенів унаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку шлунково-травного тракту
Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, біль у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт унаслідок дії гідрохлоротіазиду
Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, біль у верхній частині живота, сухість у роті
Панкреатит (при поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, сіалоаденіт унаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення частоти сечовипускання, підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові
Погіршення перебігу фонової протеїнурії, інтерстиціальний нефрит унаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Ангіоневротичний набряк: у дуже виняткових випадках, обструкція дихальних шляхів у результаті ангіоневротичного набряку може мати летальний наслідок; псоріатичний дерматит, гіпергідроз, екзантема, зокрема макулопапульозна; свербіж; алопеція
Пурпура
Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, пемфігус, загострення псоріазу, ексфоліативний дерматит, реакція світлочутливості, оніхолізис, пемфігоїдна чи ліхеноїдна екзантема чи енантема, кропив'янка, системний червоний вовчак унаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку скелетно-м'язового апарату та сполучної тканини
Міалгія
Артралгія, спазми м'язів, слабкість м'язів, тетанічні судоми унаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення метаболізму та травлення
Декомпенсація цукрового діабету, зниження переносимості глюкози, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення рівня сечової кислоти в крові, загострення подагри, збільшення рівня холестерину та/або тригліцеридів у крові внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Анорексія, зниження апетиту; зниження калію в крові, відчуття спраги внаслідок дії гідрохлоротіазиду
Унаслідок дії раміприлу підвищення калію в крові
Зниження рівня натрію у плазмі крові, глюкозурія, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, зневоднення внаслідок дії гідрохлоротіазиду

Порушення з боку судинної системи
Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синкопе, припливи жару
Тромбоз внаслідок важкої гіповолемії, васкулярний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт

Загальні порушення та порушення у місці введення
Втома, астенія
Біль у грудях, пірексія

Порушення з боку імунної системи
Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шліхів
Холестатичний чи цитолітичний гепатит (винятком є летальний наслідок), підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон'югатів білірубіну, калькульозний холецистит унаслідок дії гідрохлоротіазиду
Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, ураження клітин печінки

Порушення з боку статевої системи та молочних залоз
Транзиторна еректильна імпотенція
Зниження лібідо, гінекомастія

Психіатричні порушення
Депресивний настрій, апатія, тривожність, нервовість, порушення сну, включаючи сонливість
Сплутаність свідомості, порушення уваги

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат не рекомендується застосовувати у І триместрі вагітності та протипоказаний у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, протипоказаний для застосовування під час годування груддю.

Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.

Особливості застосування.

Пацієнти з особливим ризиком виникнення артеріальної гіпотензії

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

Пацієнти з надто активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою мають ризик значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретин призначається вперше або вперше підвищують дозу.

Слід очікувати значну активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, тому потрібен медичний нагляд, включаючи моніторинг артеріального тиску, наприклад для пацієнтів:

- з тяжкою артеріальною гіпертензією;
- з декомпенсованою серцевою недостатністю з застійними явищами;
- з гемодинамічно значущою обструкцією шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад стенозом аортального або мітрального клапана);
- з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
- у яких існує чи може розвинутись водно-сольовий дисбаланс (включаючи пацієнтів, які приймають діуретики);
- з цирозом печінки та/або асцитом;
- яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії з застосуванням препаратів, що можуть спричинити артеріальну гіпотензію.

Як правило, перед початком лікування рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю таки корегуючи заходи слід ретельно зважувати з точки зору ризику перенавантаження об'ємом).

Хірургічне втручання
Рекомендується, при можливості, прийом інгібіторів АПФ, таких як раміприл, припинити за 1 день до хірургічного втручання.

Пацієнти з ризиком виникнення серцевої чи церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії

Початкова фаза лікування вимагає особливого медичного нагляду.

- Первинний гіперальдостеронізм

Комбінація раміприл та гідрохлоротіазид не являє собою пріоритетне лікування первинного гіперальдостеронізму. Якщо комбінацію раміприл та гідрохлоротіазид застосовують пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом, то необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

- Пацієнти літнього віку

Початкові дози мають бути нижчими та наступне титрування дози має бути більш поступовим, оскільки існує більший шанс виникнення побічних ефектів, особливо у хворобливих пацієнтів літнього віку старше 70 років.

- Пацієнти з захворюваннями печінки

У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.

Контроль функції нирок
Функцію нирок слід оцінювати до та під час лікування, та проводити коригування дози, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний моніторинг необхідний пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю з застійними явищами чи після трансплантації нирки.

Порушення функцій нирок
У пацієнтів із порушенням функцій нирок тіазиди можуть призвести до уремії. Кумулятивні ефекти діючих речовин можуть розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок. Якщо очевидним стає прогресування порушення функції нирок, на яке вказує збільшення кількості залишкового азоту, необхідна уважна переоцінка терапії з урахуванням рішення щодо припинення терапії діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення електролітного балансу
Як для будь-якого пацієнта, який приймає діуретичну терапію, слід через відповідні інтервали періодично вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити рідинний чи електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча гіпокаліємія і може розвинутись при застосуванні тіазидних діуретиків, супутня терапія раміприлом може зменшити викликану діуретиком гіпокаліємію. Ризик гіпокаліємії є найбільшим у пацієнтів з цирозом печінки, у пацієнтів, які мають швидкий діурез, у пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, та у пацієнтів, які приймають супутню терапію кортикостероїдами чи адренокортикотропним гормоном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Перше вимірювання рівню калію в плазмі слід провести протягом першого тижня після початку лікування. При виявленні низького рівню калію, необхідне коригування дози препарату.
Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Зниження рівню натрію спочатку може бути асимптоматичним, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. Проводити аналізи слід частіше у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки.

Продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Гіперкаліємія
Гіперкаліємія спостерігалась у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи Амприл® HD 5 мг/25 мг. Пацієнти з ризиком розвитку гіперкаліємії включають: пацієнтів з нирковою недостатністю, віком понад 70 років, неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнтів, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, та інші активні речовини, що підвищують рівень калію у плазмі крові, пацієнтів із такими станами, як зневоднення, гостра серцева недостатнысть або метаболічний ацидоз. Якщо супутнє застосування вищевказаних препаратів вважається доцільним, рекомендується регулярний моніторинг калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Печінкова енцефалопатія
Порушення електролітного балансу через діуретичну терапію, включаючи гідрохлоротіазид, можуть привести до розвитку печінкової енцефалопатії у пацієнтів з хворобою печінки. У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.

Гіперкальціємія
Гідрохлоротіазид стимулює повторну абсорбцію кальцію в нирках та може спричинити гіперкальціємію. Це може вплинути на результати аналізу функції паращитовидної залози.

Ангіоневротичний набряк
Про ангіоневротичний набряк повідомлялось у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції»).
У випадку ангіоневротичного набряку слід припинити прийом препарату Амприл® HD 2,5 мг/12,5 мг.
Слід негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом, щонайменше, протягом 12-24 годин до повного зникнення симптомів.
Про ангіоневротичний набряк кишечнику повідомлялося у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи Амприл® HD 5 мг/25 мг (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на абдомінальний біль (з або без нудоти чи блювання).

Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації
При застосуванні інгібіторів АПФ підвищується ймовірність та важкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах або інші алергени. Ці реакції усуваються, коли тимчасово перед гіпосенсибілізацією припиняється застосування Амприл® HD 5 мг/25 мг.

Нейтропенія/агранулоцитоз
Рідко спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, також повідомлялося про пригнічення діяльності кісткового мозку. Рекомендується перевіряти рівень лейкоцитів для виявлення можливої лейкопенії. Рекомендується частіший моніторинг у початковій фазі лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, у пацієнтів з супутнім колагенозом (наприклад червоний вовчак чи склеродермія) та у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни в аналізах крові (див. розділи «Побічні реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Етнічна відмінність
Інгібітори АПФ викликають вищий відсоток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю ренину.

Спортсмени
Гідрохлоротіазид може викликати позитивний результат антидопінгового тесту.

Метаболічні та ендокринні ефекти
Тіазидна терапія може вплинути на переносимість глюкози. Пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитись коригування дози інсуліну чи пероральних гіпоглікемічних препаратів. Латентний цукровий діабет може проявитись під час терапії тіазидами.

Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів асоціювалося з терапією тіазидними діуретиками.
У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвіток гіпіерурикемії або гострого нападу подагри.

Кашель
При використанні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення терапії. Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, слід диференціювати з іншими видами кашлю.

Інше
У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії чи бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення чи активації системного червоного вовчака.

Препарат містить лактозу, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам при спадковій формі непереносимості галактази, дефіциті лактази Лаппа або порушені мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Особливо на початку лікування, при збільшенні дозування, заміні лікарського засобу, а також залежно від індивідуальної реакції на лікування можуть виникати побічні реакції (зниження артеріального тиску, запаморочення). У цих випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами протягом кількох годин після прийому препарату.

Категорія відпуску. За рецептом.

Термін придатності 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

5 мг, ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+РАМИПРИЛ, АМПРИЛ HD, АМПРИЛ HL, МИПРИЛ Н, РАМИКАРД ПЛЮС, РАМИМЕД КОМБИ, РАМИРИЛ ПЛЮС, РАМИТЕН-H, РАМИГЕКСАЛ КОМПОЗИТУМ, ТРИТАЦЕ ПЛЮС 10 мг/12, ХАРТИЛ-H