ua
Гаряча лінія
Працюємо пн-пт 9:00 - 18:00.
Дзвінки по Україні безкоштовно
Дзвінки по Україні безкоштовно
Каталог
Ваше місто
Дніпро
Каталог товарів
ДІЗНАТИСЯ ЦІНУ І НАЯВНІСТЬ
у Вашому місті
у Вашому місті
Ваше місто Дніпро?
Лозап таблетки вкриті оболонкою 50мг №30 (05125)
код товару: 05125
товар відсутній
товар відсутній
Зовнішній вигляд товару може відрізнятися від зображеного
товар відсутній
Товар відсутній
Ваше місто
Дніпро
Умови доставки
Замовлення до 1 000 грн.
Замовлення від 1 000 грн.
Самовивіз з аптеки
Замовлення до 1 000 грн.
Безкоштовно
Замовлення від 1 000 грн.
Безкоштовно
У відділення Нової Пошти
Замовлення до 1 000 грн.
За тарифами перевізника
Замовлення від 1 000 грн.
Безкоштовно
Характеристики
| Виробник | Зентива АО Чеська Республiка |
| Форма випуску | № 30 (10х3; 15х2), № 60 (10х6; 15х4), № 90 (10х9; 15х6): по 10 таблеток у блістері; по 3, 6 або 9 блістерів у картонній коробці; по 15 таблеток у блістері; по 2, 4 або 6 блістерів у картонній коробці. |
| Діюча речовина | Лозартан |
| Торгівельна назва | Лозап |
Редакція:
Синельникова Уляна Юріївна 
Цензор:
Сіда Олена Олександрівна Оновлено:
14.11.2023
Перевірено
Опис
Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТС C09CA01.
Інструкція - Лозап таблетки вкриті оболонкою 50мг №30
Виробник
Зентива АО Чеська Республiка
Країна походження
Словаччина
Склад
діюча речовина:лозартан;
1 таблетка містить лозартану калію 12,5 мг; 50 мг; або 100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Album Sepifilm 752 (гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, макроголу стеарат 2000, титану діоксид (Е 171)), макрогол 6000.
1 таблетка містить лозартану калію 12,5 мг; 50 мг; або 100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Album Sepifilm 752 (гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, макроголу стеарат 2000, титану діоксид (Е 171)), макрогол 6000.
Форма випуску
№ 30 (10х3; 15х2), № 60 (10х6; 15х4), № 90 (10х9; 15х6): по 10 таблеток у блістері; по 3, 6 або 9 блістерів у картонній коробці; по 15 таблеток у блістері; по 2, 4 або 6 блістерів у картонній коробці.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою.
Лозап® (дозування 12,5 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору;
Лозап® (дозування 50 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром 11,0-5,5 мм;
Лозап® (дозування 100 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром 14,0-7,0 мм.
Лозап® (дозування 12,5 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору;
Лозап® (дозування 50 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром 11,0-5,5 мм;
Лозап® (дозування 100 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром 14,0-7,0 мм.
Діюча речовина
Лозартан
Фармакодинаміка
Лозартан - це синтетичний антагоніст рецептора (типу АТ1) ангіотензину ІІ, призначений для перорального застосування. Ангіотензин ІІ, потужний вазоконстриктор, є основним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та визначальним фактором у патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецептором, який міститься у багатьох тканинах (наприклад гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках та серці), що призводить до виникнення цілого ряду важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикції та стимуляції секреції альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів.
Лозартан селективно блокує АТ1 рецептор. In vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбоксильної кислоти E-3174 блокують усі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху його синтезу.
Лозартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує їх або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує АПФ (кіназу ІІ), фермент, який розщеплює брадикінін. Внаслідок цього не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.
Відсутність негативного зворотного зв'язку між ангіотензином ІІ та секрецією реніну при застосуванні лозартану призводить до збільшення активності реніну у плазмі крові (АРП). Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Незважаючи на збільшення кількості цих речовин, зберігається антигіпертензивна активність та зменшується концентрація альдостерону у плазмі крові, що свідчить про ефективне блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Упродовж 3 днів після припинення лікування лозартаном показники АРП та ангіотензину ІІ знижуються до початкових рівнів.
Як лозартан, так і його основний активний метаболіт має більшу афінність до АТ1 рецепторів, ніж до АТ2 рецепторів. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.
Лозартан селективно блокує АТ1 рецептор. In vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбоксильної кислоти E-3174 блокують усі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху його синтезу.
Лозартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує їх або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує АПФ (кіназу ІІ), фермент, який розщеплює брадикінін. Внаслідок цього не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.
Відсутність негативного зворотного зв'язку між ангіотензином ІІ та секрецією реніну при застосуванні лозартану призводить до збільшення активності реніну у плазмі крові (АРП). Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Незважаючи на збільшення кількості цих речовин, зберігається антигіпертензивна активність та зменшується концентрація альдостерону у плазмі крові, що свідчить про ефективне блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Упродовж 3 днів після припинення лікування лозартаном показники АРП та ангіотензину ІІ знижуються до початкових рівнів.
Як лозартан, так і його основний активний метаболіт має більшу афінність до АТ1 рецепторів, ніж до АТ2 рецепторів. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.
Фармакокінетика
Абсорбція
Після перорального прийому лозартан добре всмоктується. При метаболізмі першого проходження через печінку утворюється активний метаболіт карбоксильної кислоти та інші неактивні метаболіти. Системна біодоступність при застосуванні таблеток лозартану становить близько 33 %. Середня максимальна концентрація лозартану досягається протягом 1 години, а його активного метаболіту - протягом 3-4 годин.
Розподіл
Понад 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з білками плазми крові, переважно з альбумінами. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л.
Біотрансформація
Майже 14 % лозартану перетворюється на його активний метаболіт. Після перорального застосування 14С-міченого лозартану калію основними радіоактивно міченими речовинами, що циркулюють у плазмі крові, є лозартан та його активний метаболіт. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно в 1 % досліджених осіб.
Окрім активного метаболіту утворюється також і неактивний метаболіт.
Елімінація
Плазматичний кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно близько 600 мл/хв і 50 мл/хв. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно близько 74 мл/хв і 26 мл/хв. Після перорального застосування лозартану майже 4 % дози виводиться із сечею у незміненому вигляді і близько 6 % дози виводиться із сечею у вигляді активного метаболіту. При пероральних дозах лозартану калію до 200 мг фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту є лінійною.
Після перорального застосування плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно, з кінцевим періодом напіввиведення відповідно 2 години та 6-9 годин. При дозі 100 мг, застосованій 1 раз на добу, ані лозартан, ані його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.
Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування 14С-міченого лозартану приблизно 35 % / 43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58 % / 50 % у калі.
Характеристики окремих груп пацієнтів
У пацієнтів літнього віку, які страждають на артеріальну гіпертензію, плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту суттєво не відрізняються від тих, що спостерігаються у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
У жінок, які страждають на артеріальну гіпертензію, плазматичні концентрації лозартану були майже вдвічі вищими, ніж у чоловіків-гіпертоніків, тоді як плазматичні концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок суттєво не відрізнялися.
У пацієнтів із легким або помірнотяжким алкогольним цирозом печінки плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту після перорального застосування були відповідно у 5 та 1,7 раза вищі, ніж у молодих здорових чоловіків-добровольців (дивіться розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
У пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв плазматичні концентрації лозартану не змінюються. Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, показник площі під фармакокінетичною кривою (AUC) майже у 2 рази вищий.
Плазматичні концентрації активного метаболіту у пацієнтів із порушенням функції нирок або тих, хто знаходиться на гемодіалізі, не змінюються.
Ані лозартан, ані його активний метаболіт не можна вивести за допомогою гемодіалізу.
Фармакокінетика у дітей.
Фармакокінетика лозартану вивчалася за участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу у дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози). Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей віком до 2 років, дітей дошкільного, шкільного віку і у підлітків. Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. У дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей до 2 років була порівняно високою.
Після перорального прийому лозартан добре всмоктується. При метаболізмі першого проходження через печінку утворюється активний метаболіт карбоксильної кислоти та інші неактивні метаболіти. Системна біодоступність при застосуванні таблеток лозартану становить близько 33 %. Середня максимальна концентрація лозартану досягається протягом 1 години, а його активного метаболіту - протягом 3-4 годин.
Розподіл
Понад 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з білками плазми крові, переважно з альбумінами. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л.
Біотрансформація
Майже 14 % лозартану перетворюється на його активний метаболіт. Після перорального застосування 14С-міченого лозартану калію основними радіоактивно міченими речовинами, що циркулюють у плазмі крові, є лозартан та його активний метаболіт. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно в 1 % досліджених осіб.
Окрім активного метаболіту утворюється також і неактивний метаболіт.
Елімінація
Плазматичний кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно близько 600 мл/хв і 50 мл/хв. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно близько 74 мл/хв і 26 мл/хв. Після перорального застосування лозартану майже 4 % дози виводиться із сечею у незміненому вигляді і близько 6 % дози виводиться із сечею у вигляді активного метаболіту. При пероральних дозах лозартану калію до 200 мг фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту є лінійною.
Після перорального застосування плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно, з кінцевим періодом напіввиведення відповідно 2 години та 6-9 годин. При дозі 100 мг, застосованій 1 раз на добу, ані лозартан, ані його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.
Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування 14С-міченого лозартану приблизно 35 % / 43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58 % / 50 % у калі.
Характеристики окремих груп пацієнтів
У пацієнтів літнього віку, які страждають на артеріальну гіпертензію, плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту суттєво не відрізняються від тих, що спостерігаються у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
У жінок, які страждають на артеріальну гіпертензію, плазматичні концентрації лозартану були майже вдвічі вищими, ніж у чоловіків-гіпертоніків, тоді як плазматичні концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок суттєво не відрізнялися.
У пацієнтів із легким або помірнотяжким алкогольним цирозом печінки плазматичні концентрації лозартану та його активного метаболіту після перорального застосування були відповідно у 5 та 1,7 раза вищі, ніж у молодих здорових чоловіків-добровольців (дивіться розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
У пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв плазматичні концентрації лозартану не змінюються. Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, показник площі під фармакокінетичною кривою (AUC) майже у 2 рази вищий.
Плазматичні концентрації активного метаболіту у пацієнтів із порушенням функції нирок або тих, хто знаходиться на гемодіалізі, не змінюються.
Ані лозартан, ані його активний метаболіт не можна вивести за допомогою гемодіалізу.
Фармакокінетика у дітей.
Фармакокінетика лозартану вивчалася за участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу у дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози). Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей віком до 2 років, дітей дошкільного, шкільного віку і у підлітків. Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. У дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей до 2 років була порівняно високою.
Показання
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих, а також у дітей віком від 6 до 18 років.
Лікування захворювання нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ? 0,5 г/добу у рамках антигіпертензивної терапії.
Лікування хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів віком від 60 років), коли застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітору АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. У пацієнтів фракція викиду лівого шлуночка повинна бути ? 40%, і їхній стан має бути стабілізований на фоні терапії хронічної серцевої недостатності.
Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, документованою ЕКГ.
Лікування захворювання нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ? 0,5 г/добу у рамках антигіпертензивної терапії.
Лікування хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів віком від 60 років), коли застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітору АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. У пацієнтів фракція викиду лівого шлуночка повинна бути ? 40%, і їхній стан має бути стабілізований на фоні терапії хронічної серцевої недостатності.
Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, документованою ЕКГ.
Протипоказання
Підвищена чутливість до будь-яких складових препарату.
Перехід на лозартан не рекомендується пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю, стабілізованою лікуванням інгібіторами AПФ.
II та III триместр вагітності.
Тяжка печінкова недостатність.
Перехід на лозартан не рекомендується пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю, стабілізованою лікуванням інгібіторами AПФ.
II та III триместр вагітності.
Тяжка печінкова недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До інших препаратів, що можуть викликати артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Основним або побічним ефектом одночасного застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами може бути збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії.
Лозартан переважно метаболізується під дією ферменту цитохрому P450 (CYP) 2C9 із утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. Клінічні випробування довели, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) зменшує концентрацію активного метаболіту у плазмі крові майже на 50 %. Доведено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора мікросомальних ферментів) призводить до зниження концентрації активного метаболіту у плазмі крові на 40 %. Клінічне значення цього ефекту поки що невідоме. При одночасному застосуванні з флувастатином (слабким інгібітором CYP2C9) будь-якої зміни плазматичних концентрацій лозартану не виявлено.
Як і щодо інших препаратів, що блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, які викликають затримку калію в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: амілориду, тріамтерену, спіронолактону) або тих, що можуть збільшувати рівень калію (наприклад гепарину), або добавок, що містять калій, чи замінників солі з калієм може призвести до збільшення рівня калію у плазмі крові. Тому приймати ці препарати одночасно не рекомендується.
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрацій літію у плазмі крові та виникнення токсичних проявів. Подібні випадки дуже рідко спостерігалися також і при застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ. Слід виявляти обережність при одночасному лікуванні препаратами літію та лозартаном. Якщо застосування цієї комбінації є необхідним, тоді упродовж усього періоду одночасного застосування цих препаратів слід контролювати рівень літію у плазмі крові.
Подвійна блокада (наприклад, призначення інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися окремо визначеними випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. У пацієнтів із атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов'язується з більш високою частотою виникнення артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу.
У разі якщо антагоністи рецептора ангіотензину ІІ приймаються одночасно з НПЗП (наприклад із селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах та неселективними НПЗП), може спостерігатися послаблення гіпотензивного ефекту. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків з НПЗП може призводити до збільшення ризику прогресування ниркової дисфункції, у тому числі до виникнення гострої ниркової недостатності, а також збільшення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Крім цього, у них слід ретельно контролювати функцію нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.
Лозартан переважно метаболізується під дією ферменту цитохрому P450 (CYP) 2C9 із утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. Клінічні випробування довели, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) зменшує концентрацію активного метаболіту у плазмі крові майже на 50 %. Доведено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора мікросомальних ферментів) призводить до зниження концентрації активного метаболіту у плазмі крові на 40 %. Клінічне значення цього ефекту поки що невідоме. При одночасному застосуванні з флувастатином (слабким інгібітором CYP2C9) будь-якої зміни плазматичних концентрацій лозартану не виявлено.
Як і щодо інших препаратів, що блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, які викликають затримку калію в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: амілориду, тріамтерену, спіронолактону) або тих, що можуть збільшувати рівень калію (наприклад гепарину), або добавок, що містять калій, чи замінників солі з калієм може призвести до збільшення рівня калію у плазмі крові. Тому приймати ці препарати одночасно не рекомендується.
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрацій літію у плазмі крові та виникнення токсичних проявів. Подібні випадки дуже рідко спостерігалися також і при застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ. Слід виявляти обережність при одночасному лікуванні препаратами літію та лозартаном. Якщо застосування цієї комбінації є необхідним, тоді упродовж усього періоду одночасного застосування цих препаратів слід контролювати рівень літію у плазмі крові.
Подвійна блокада (наприклад, призначення інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися окремо визначеними випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. У пацієнтів із атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов'язується з більш високою частотою виникнення артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу.
У разі якщо антагоністи рецептора ангіотензину ІІ приймаються одночасно з НПЗП (наприклад із селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах та неселективними НПЗП), може спостерігатися послаблення гіпотензивного ефекту. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків з НПЗП може призводити до збільшення ризику прогресування ниркової дисфункції, у тому числі до виникнення гострої ниркової недостатності, а також збільшення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Крім цього, у них слід ретельно контролювати функцію нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.
Способи застосування
Таблетки лозартану ковтають, запиваючи склянкою води.
Лозартан можна приймати незалежно від прийому їжі.
Артеріальна гіпертензія
Для більшості пацієнтів звичайна початкова та підтримуюча доза становить 50 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів від початку лікування. Для деяких пацієнтів може бути корисним збільшення дози до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Лозартан можна приймати разом з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та діабетом II типу з протеїнурією ? 0,5 г на добу
Звичайна початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від показників артеріального тиску хворого через 1 місяць від початку лікування. Лозартан можна застосовувати одночасно з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, альфа- або бета-блокаторами та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами, що широко застосовуються (наприклад з препаратами сульфонілсечовини, глітазону та інгібіторами глюкозидази).
Серцева недостатність
Звичайна початкова доза для пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Дозу слід титрувати з тижневим інтервалом (12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу), доводячи до звичайної підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості лікування.
Зменшення ризику виникнення інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою на ЕКГ
Звичайна початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на лікування, до терапевтичної схеми необхідно додати низьку дозу гідрохлоротіазиду та/або збільшити дозу до 100 мг 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом рідини
Пацієнтам зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом рідини (наприклад таким, які отримують високі дози діуретиків), призначають початкову дозу 25 мг 1 раз на добу (дивіться розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю або пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі
Для пацієнтів із нирковою недостатністю та пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, не потрібно коригувати початкову дозу.
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю
Пацієнтам, в анамнезі у яких є печінкова недостатність, призначають меншу дозу. Досвіду терапевтичного застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю немає. Тому пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю лозартан протипоказаний.
Застосування дітям.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування лозартану дітям віком 6-18 років для лікування артеріальної гіпертензії обмежені. Також є мало даних щодо фармакокінетики у дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг зазвичай разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 100 мг 1 раз на добу. Застосування дітям доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, не вивчалося.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.
Застосування хворим літнього віку
Хоча розпочинати лікування пацієнтам віком понад 75 років краще з дози 25 мг, коригувати дозування хворим літнього віку, як правило, не потрібно.
Лозартан можна приймати незалежно від прийому їжі.
Артеріальна гіпертензія
Для більшості пацієнтів звичайна початкова та підтримуюча доза становить 50 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів від початку лікування. Для деяких пацієнтів може бути корисним збільшення дози до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Лозартан можна приймати разом з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та діабетом II типу з протеїнурією ? 0,5 г на добу
Звичайна початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від показників артеріального тиску хворого через 1 місяць від початку лікування. Лозартан можна застосовувати одночасно з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, альфа- або бета-блокаторами та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами, що широко застосовуються (наприклад з препаратами сульфонілсечовини, глітазону та інгібіторами глюкозидази).
Серцева недостатність
Звичайна початкова доза для пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Дозу слід титрувати з тижневим інтервалом (12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу), доводячи до звичайної підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості лікування.
Зменшення ризику виникнення інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою на ЕКГ
Звичайна початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на лікування, до терапевтичної схеми необхідно додати низьку дозу гідрохлоротіазиду та/або збільшити дозу до 100 мг 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом рідини
Пацієнтам зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом рідини (наприклад таким, які отримують високі дози діуретиків), призначають початкову дозу 25 мг 1 раз на добу (дивіться розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю або пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі
Для пацієнтів із нирковою недостатністю та пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, не потрібно коригувати початкову дозу.
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю
Пацієнтам, в анамнезі у яких є печінкова недостатність, призначають меншу дозу. Досвіду терапевтичного застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю немає. Тому пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю лозартан протипоказаний.
Застосування дітям.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування лозартану дітям віком 6-18 років для лікування артеріальної гіпертензії обмежені. Також є мало даних щодо фармакокінетики у дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг зазвичай разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 100 мг 1 раз на добу. Застосування дітям доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, не вивчалося.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.
Застосування хворим літнього віку
Хоча розпочинати лікування пацієнтам віком понад 75 років краще з дози 25 мг, коригувати дозування хворим літнього віку, як правило, не потрібно.
Передозування
Симптоми
Існують обмежені дані щодо передозування лозартаном. Залежно від ступеня інтоксикації, можуть з'являтися такі симптоми, як артеріальна гіпотензія, тахікардія, однак може виникнути і брадикардія.
Лікування
Лікувальні заходи залежать від часу, що пройшов з моменту прийому препарату, типу та тяжкості симптомів. Першочерговою задачею є стабілізація гемодинамічних показників. У разі перорального передозування рекомендується прийняти достатню кількість активованого вугілля. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка. Після цього слід ретельно спостерігати за життєвими показниками. При необхідності слід провести корекцію життєвих показників. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не можна вивести за допомогою діалізу.
Існують обмежені дані щодо передозування лозартаном. Залежно від ступеня інтоксикації, можуть з'являтися такі симптоми, як артеріальна гіпотензія, тахікардія, однак може виникнути і брадикардія.
Лікування
Лікувальні заходи залежать від часу, що пройшов з моменту прийому препарату, типу та тяжкості симптомів. Першочерговою задачею є стабілізація гемодинамічних показників. У разі перорального передозування рекомендується прийняти достатню кількість активованого вугілля. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка. Після цього слід ретельно спостерігати за життєвими показниками. При необхідності слід провести корекцію життєвих показників. Ані лозартан, ані його активний метаболіт не можна вивести за допомогою діалізу.
Побічні дії
Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування лозартану, наведені нижче та розділені за системами та класами органів.
Артеріальна гіпертензія
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку нервової системи
Запаморочення, сонливість, головний біль, порушення сну, безсоння
З боку органів слуху та рівноваги
Вертиго
З боку серця
Посилене серцебиття, стенокардія
З боку судин
Артеріальна гіпертензія, дозозалежний ортостатичний ефект
З боку шлунково-кишкового тракту
Біль у животі, запор
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Висипання
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність, набряк, загальне нездужання
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку нервової системи
Запаморочення
З боку органів слуху та рівноваги
Вертиго
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Хронічна серцева недостатність
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи
Анемія
Збоку нервової системи
Запаморочення, головний біль, парестезія
З боку серця
Фібриляція передсердь, цереброваскулярна подія, синкопе
З боку судин
Артеріальна гіпертензія, у тому числі ортостатичні ефекти
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Задишка, кашель
З боку шлунково-кишкового тракту
Діарея, нудота, блювання
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Кропив'янка, свербіж, висип
З боку нирок та сечовивідного тракту
Ниркова дисфункція, ниркова недостатність
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Лабораторні дослідження
Гіперкаліємія, підвищення рівнів сечовини крові, креатиніну в сироватці крові та калію в сироватці крові
Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет II типу з нефропатією
Класи систем органів
Побічні реакції
Збоку нервової системи
Запаморочення
З боку судин
Артеріальна гіпертензія (в тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти)
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Лабораторні дослідження
Гіпоглікемія, гіперкаліємія
Постмаркетинговий досвід
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи
Анемія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Підвищена чутливість до препарату, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та язика, який призводив до порушення прохідності повітроносних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів спостерігалося виникнення ангіоневротичного набряку і при застосуванні інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, у тому числі пурпура Шенлейна-Геноха
З боку нервової системи
Мігрень, дисгевзія
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Кашель
З боку шлунково-кишкового тракту
Діарея
Гепатобіліарні розлади
Панкреатит, гепатит, порушення функції печінки
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Кропив'янка, свербіж, висип, реакції фоточутливості
З боку органів слуху та рівноваги
Шум у вухах
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Міалгія, артралгія, рабдоміоліз
З боку нирок та сечовивідного тракту
Ниркова недостатність
З боку репродуктивної системи та грудних залоз
Еректильна дисфункція/імпотенція
Психічні розлади
Депресія
Загальні розлади
Слабкість
Лабораторні дослідження
Гіпонатріємія
Діти.
Профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані стосовно побічних реакцій у дітей обмежені.
Артеріальна гіпертензія
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку нервової системи
Запаморочення, сонливість, головний біль, порушення сну, безсоння
З боку органів слуху та рівноваги
Вертиго
З боку серця
Посилене серцебиття, стенокардія
З боку судин
Артеріальна гіпертензія, дозозалежний ортостатичний ефект
З боку шлунково-кишкового тракту
Біль у животі, запор
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Висипання
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність, набряк, загальне нездужання
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку нервової системи
Запаморочення
З боку органів слуху та рівноваги
Вертиго
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Хронічна серцева недостатність
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи
Анемія
Збоку нервової системи
Запаморочення, головний біль, парестезія
З боку серця
Фібриляція передсердь, цереброваскулярна подія, синкопе
З боку судин
Артеріальна гіпертензія, у тому числі ортостатичні ефекти
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Задишка, кашель
З боку шлунково-кишкового тракту
Діарея, нудота, блювання
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Кропив'янка, свербіж, висип
З боку нирок та сечовивідного тракту
Ниркова дисфункція, ниркова недостатність
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Лабораторні дослідження
Гіперкаліємія, підвищення рівнів сечовини крові, креатиніну в сироватці крові та калію в сироватці крові
Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет II типу з нефропатією
Класи систем органів
Побічні реакції
Збоку нервової системи
Запаморочення
З боку судин
Артеріальна гіпертензія (в тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти)
Загальні розлади
Загальна слабкість, підвищена втомлюваність
Лабораторні дослідження
Гіпоглікемія, гіперкаліємія
Постмаркетинговий досвід
Класи систем органів
Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи
Анемія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Підвищена чутливість до препарату, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та язика, який призводив до порушення прохідності повітроносних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів спостерігалося виникнення ангіоневротичного набряку і при застосуванні інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, у тому числі пурпура Шенлейна-Геноха
З боку нервової системи
Мігрень, дисгевзія
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Кашель
З боку шлунково-кишкового тракту
Діарея
Гепатобіліарні розлади
Панкреатит, гепатит, порушення функції печінки
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Кропив'янка, свербіж, висип, реакції фоточутливості
З боку органів слуху та рівноваги
Шум у вухах
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Міалгія, артралгія, рабдоміоліз
З боку нирок та сечовивідного тракту
Ниркова недостатність
З боку репродуктивної системи та грудних залоз
Еректильна дисфункція/імпотенція
Психічні розлади
Депресія
Загальні розлади
Слабкість
Лабораторні дослідження
Гіпонатріємія
Діти.
Профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані стосовно побічних реакцій у дітей обмежені.
Особливі умови
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лозартан не рекомендується застосовувати упродовж I триместру вагітності (дивіться розділ «Протипоказання»). Лозартан протипоказаний упродовж II та III триместрів вагітності (дивіться розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Ліки, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, при застосуванні протягом II-III триместрів вагітності можуть спричиняти ураження плода і навіть летальний наслідок. Тому одразу ж після встановлення вагітності застосування лозартану слід негайно припинити.
Переконливих епідеміологічних доказів існування тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ упродовж I триместру вагітності немає, однак не можна виключати і незначного збільшення ризику. Поки не буде отримано даних контрольованих епідеміологічних досліджень стосовно ризику застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ), для цього класу препаратів можуть існувати аналогічні ризики. За винятком випадків, коли лікування блокаторами ангіотензинових рецепторів є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого під час вагітності визнане безпечним. Коли вагітність діагностовано, лікування лозартаном слід негайно припинити та, при необхідності, розпочати лікування іншим препаратом.
Відомо, що застосування лозартану жінкам упродовж II та III триместрів вагітності спричинює появу фетотоксичних явищ (зниження функції нирок, дегідратація, затримка осифікації кісток черепа) та прояв неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо протягом II триместру вагітності застосовувалися АРАІІ, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід часто перевіряти стосовно розвитку артеріальної гіпотензії.
Годування груддю
Невідомо, чи проникає лозартан у грудне молоко. У зв'язку з можливістю виникнення побічних ефектів у немовлят лозартан протипоказаний під час годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 6 років не встановлені.
Особливості застосування.
Підвищена чутливість
Можливе виникнення ангіоневротичного набряку. За пацієнтами, в анамнезі у яких є ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, губ, гортані та/або язика), необхідно ретельно спостерігати (див. розділ «Побічні реакції»).
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
У пацієнтів із дефіцитом об'єму рідини, що циркулює, та/або натрію в організмі внаслідок інтенсивного застосування діуретиків, обмеження вживання солі, діареї або блювання може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози та після підвищення дози. Подібні стани вимагають їх корекції до застосування лозартану або зменшення початкової дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Це також застосовно і для дітей віком від 6 до 18 років.
Порушення електролітного балансу
У пацієнтів із нирковою недостатністю як із цукровим діабетом, так і без нього, часто виникають порушення електролітного балансу, які вимагають корекції. Під час клінічних випробувань, проведених серед пацієнтів з діабетом II типу та нефропатією, частота виникнення гіперкаліємії була вищою у групі, яка отримувала лозартан, порівняно з групою плацебо (див. розділ «Побічні реакції» - «Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет II типу з нефропатією»). Тому необхідно регулярно контролювати концентрацію калію у плазмі крові та показники кліренсу креатиніну. Особливо ретельного спостереження вимагають пацієнти з серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл/хв. Одночасно з лозартаном не рекомендується застосовувати калійзберігаючі діуретики, добавки, що містять калій, та замінники солі з калієм (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функції печінки
З огляду на фармакокінетичні дані, які свідчать про суттєве збільшення плазматичних концентрацій лозартану у пацієнтів із цирозом печінки, пацієнтам, в анамнезі у яких є порушення функції печінки, необхідно зменшити дозу препарату. Досвіду терапевтичного застосування лозартану пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю немає. Тому лозартан не можна приймати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Лозап® не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.
Порушення функції нирок
Як наслідок інгібування ренін-ангіотензинової системи, спостерігалися зміни у функціонуванні нирок, у тому числі ниркова недостатність (зокрема у пацієнтів, у яких робота нирок залежить від функціонування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад, при тяжкій серцевій недостатності або наявності фонової дисфункції нирок). Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки спостерігається збільшення рівня сечовини крові та сироваткового креатиніну. Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок.
Препарат не рекомендований для застосування дітям, у яких швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Протягом періоду застосування препарату Лозап® слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан застосовують при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.
Одночасне застосування лозартану і інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирок
Досвіду застосування препарату пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, немає.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним альдостеронізмом, як правило, не реагують на лікування антигіпертензивними препаратами, механізм дії яких полягає у пригніченні ренін-ангіотензинової системи. Тому їм не рекомендується застосовувати лозартан.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярне захворювання
Як і при застосуванні будь-яких інших антигіпертензивних препаратів, швидке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цереброваскулярним захворюванням може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.
Серцева недостатність
У пацієнтів із серцевою недостатністю, з порушенням функції нирок чи без, при застосуванні лозартану, як і при застосуванні будь-яких інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та (дуже часто гострої) ниркової недостатності. Немає достатнього досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю та серцевими аритміями, які супроводжуються клінічними проявами та становлять загрозу для життя. Тому цим категоріям пацієнтів лозартан слід застосовувати з обережністю. Комбінацію лозартану з бета-блокаторами також слід застосовувати з обережністю (дивіться розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Стеноз аортального та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід виявляти особливу обережність щодо пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Вагітність
Прийом препарату не слід розпочинати у період вагітності. Якщо є необхідність у тривалій терапії, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію, профіль безпеки якої допускає її застосування в період вагітності. При виявленні вагітності лікування слід негайно припинити і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші застереження та запобіжні заходи
Подібно до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину є менш ефективними для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, порівняно з представниками інших рас, найімовірніше, внаслідок більш високої частоти низького рівня реніну у популяції пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та артеріальна гіпотензія, препарат слід застосовувати з обережністю при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Вагітність
Лозартан не рекомендується застосовувати упродовж I триместру вагітності (дивіться розділ «Протипоказання»). Лозартан протипоказаний упродовж II та III триместрів вагітності (дивіться розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Ліки, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, при застосуванні протягом II-III триместрів вагітності можуть спричиняти ураження плода і навіть летальний наслідок. Тому одразу ж після встановлення вагітності застосування лозартану слід негайно припинити.
Переконливих епідеміологічних доказів існування тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ упродовж I триместру вагітності немає, однак не можна виключати і незначного збільшення ризику. Поки не буде отримано даних контрольованих епідеміологічних досліджень стосовно ризику застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ), для цього класу препаратів можуть існувати аналогічні ризики. За винятком випадків, коли лікування блокаторами ангіотензинових рецепторів є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого під час вагітності визнане безпечним. Коли вагітність діагностовано, лікування лозартаном слід негайно припинити та, при необхідності, розпочати лікування іншим препаратом.
Відомо, що застосування лозартану жінкам упродовж II та III триместрів вагітності спричинює появу фетотоксичних явищ (зниження функції нирок, дегідратація, затримка осифікації кісток черепа) та прояв неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо протягом II триместру вагітності застосовувалися АРАІІ, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід часто перевіряти стосовно розвитку артеріальної гіпотензії.
Годування груддю
Невідомо, чи проникає лозартан у грудне молоко. У зв'язку з можливістю виникнення побічних ефектів у немовлят лозартан протипоказаний під час годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 6 років не встановлені.
Особливості застосування.
Підвищена чутливість
Можливе виникнення ангіоневротичного набряку. За пацієнтами, в анамнезі у яких є ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, губ, гортані та/або язика), необхідно ретельно спостерігати (див. розділ «Побічні реакції»).
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
У пацієнтів із дефіцитом об'єму рідини, що циркулює, та/або натрію в організмі внаслідок інтенсивного застосування діуретиків, обмеження вживання солі, діареї або блювання може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози та після підвищення дози. Подібні стани вимагають їх корекції до застосування лозартану або зменшення початкової дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Це також застосовно і для дітей віком від 6 до 18 років.
Порушення електролітного балансу
У пацієнтів із нирковою недостатністю як із цукровим діабетом, так і без нього, часто виникають порушення електролітного балансу, які вимагають корекції. Під час клінічних випробувань, проведених серед пацієнтів з діабетом II типу та нефропатією, частота виникнення гіперкаліємії була вищою у групі, яка отримувала лозартан, порівняно з групою плацебо (див. розділ «Побічні реакції» - «Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет II типу з нефропатією»). Тому необхідно регулярно контролювати концентрацію калію у плазмі крові та показники кліренсу креатиніну. Особливо ретельного спостереження вимагають пацієнти з серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл/хв. Одночасно з лозартаном не рекомендується застосовувати калійзберігаючі діуретики, добавки, що містять калій, та замінники солі з калієм (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функції печінки
З огляду на фармакокінетичні дані, які свідчать про суттєве збільшення плазматичних концентрацій лозартану у пацієнтів із цирозом печінки, пацієнтам, в анамнезі у яких є порушення функції печінки, необхідно зменшити дозу препарату. Досвіду терапевтичного застосування лозартану пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю немає. Тому лозартан не можна приймати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Лозап® не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.
Порушення функції нирок
Як наслідок інгібування ренін-ангіотензинової системи, спостерігалися зміни у функціонуванні нирок, у тому числі ниркова недостатність (зокрема у пацієнтів, у яких робота нирок залежить від функціонування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад, при тяжкій серцевій недостатності або наявності фонової дисфункції нирок). Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки спостерігається збільшення рівня сечовини крові та сироваткового креатиніну. Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок.
Препарат не рекомендований для застосування дітям, у яких швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Протягом періоду застосування препарату Лозап® слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан застосовують при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.
Одночасне застосування лозартану і інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирок
Досвіду застосування препарату пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, немає.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним альдостеронізмом, як правило, не реагують на лікування антигіпертензивними препаратами, механізм дії яких полягає у пригніченні ренін-ангіотензинової системи. Тому їм не рекомендується застосовувати лозартан.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярне захворювання
Як і при застосуванні будь-яких інших антигіпертензивних препаратів, швидке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цереброваскулярним захворюванням може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.
Серцева недостатність
У пацієнтів із серцевою недостатністю, з порушенням функції нирок чи без, при застосуванні лозартану, як і при застосуванні будь-яких інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та (дуже часто гострої) ниркової недостатності. Немає достатнього досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю та серцевими аритміями, які супроводжуються клінічними проявами та становлять загрозу для життя. Тому цим категоріям пацієнтів лозартан слід застосовувати з обережністю. Комбінацію лозартану з бета-блокаторами також слід застосовувати з обережністю (дивіться розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Стеноз аортального та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід виявляти особливу обережність щодо пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Вагітність
Прийом препарату не слід розпочинати у період вагітності. Якщо є необхідність у тривалій терапії, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію, профіль безпеки якої допускає її застосування в період вагітності. При виявленні вагітності лікування слід негайно припинити і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші застереження та запобіжні заходи
Подібно до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину є менш ефективними для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, порівняно з представниками інших рас, найімовірніше, внаслідок більш високої частоти низького рівня реніну у популяції пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та артеріальна гіпотензія, препарат слід застосовувати з обережністю при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Особливі умови зберігання
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі до 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі до 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Синонім
ЛОЗАРТАН, АНГИЗАР, БРОЗААР, ГИПЕРЗАР-25, ГИПЕРЗАР-50, КАРДОМИН-САНОВЕЛЬ, КЛОСАРТ®, КОЗААР®, КСАРТАН, ЛАРА, ЛОЗАП®, ЛОЗАР-25, ЛОЗАР-50, ЛОЗАРТАНКАЛИЯ, ЛОЗАРТАН ПФАЙЗЕР®, ЛОЗАРТАН САНДОЗ®, ЛОЗАРТИН, ЛОЗЕКС, ЛОРИСТА®, ЛОСАКАР® 25, ЛОСАКАР® 50, ЛОСАКОР, ЛОСАР®, ЛОСАРТАН КАЛІЮ, ЛОТАР, ПРЕСАРТАН®-100, ПРЕСАРТАН®-25, ПРЕСАРТАН®-50, ПУЛЬСАР®, СЕНТОР®, ТОЗААР 50, ТРОСАН, ЕКЛІПС-САНОВЕЛЬ 50 мг, ЭРИНОРМ
Інструкція, розміщена на даній сторінці, носить інформаційний характер і призначена виключно для ознайомлювальних цілей. Не використовуйте дану інструкцію в якості медичних рекомендацій . Постановка діагнозу і вибір методики лікування здійснюється тільки вашим лікуючим лікарем. Детальніше про Відмову від відповідальності.