Глютазон таблетки 30 мг №28 (38503)

код товару: 38503
товар відсутній
Товар відсутній
Характеристики
Виробник
Кусум Фарм ТОВ, Україна
Форма випуску
По 14 таблетoк у блістері; по 2 блістери у картонній коробці. По 10 таблетoк у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Діюча речовина
ПІОГЛІТАЗОН
Форма
Таблетки
Опис
Антидіабетичні препарати. Гіпоглікемічні засоби за виключенням інсулінів. Тіазолідиндіони. Код АТС А10В G03.

Інструкція - Глютазон таблетки 30 мг №28

Виробник

Кусум Фарм ТОВ, Україна

Країна походження

Україна

Склад

діюча речовина: pioglitazone;
1 таблетка містить піоглітазону гідрохлориду еквівалентно піоглітазону 15 мг або 30 мг, або 45 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, кальцію карбоксиметил-целюлоза, магнію стеарат.

Форма випуску

По 14 таблетoк у блістері; по 2 блістери у картонній коробці. По 10 таблетoк у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Лікарська форма

Таблетки.
Таблетки по 15 мг: білі, круглі, плоскі таблетки з тисненням «К» з одного боку та гладенькі з іншого;
таблетки по 30 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків;
таблетки по 45 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків.

Діюча речовина

ПІОГЛІТАЗОН

Фармакодинаміка

Глютазон® - пероральний гіпоглікемічний препарат тіазолідиндіонового ряду. Дія піоглітазону залежить від наявності інсуліну. Високоселективний агоніст ?-рецепторів, які активуються пероксисомним проліфератором (?-PPAR). ?-PPAR-рецептори виявляються в жировій, м'язовій тканинах та в печінці. Активація ядерних рецепторів PPAR-? модулює транскрипцію генів, чутливих до інсуліну, що беруть участь у контролі рівня глюкози та метаболізмі ліпідів. Глютазон® знижує інсулінорезистентність у периферичних тканинах і в печінці, в результаті цього збільшується витрата інсулінзалежної глюкози та знижується викид глюкози з печінки. На відміну від похідних сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну ?-клітинами підшлункової залози.

При цукровому діабеті II типу зменшення інсулінорезистентності під дією піоглітазону призводить до зниження концентрації глюкози в крові, зниження рівня інсуліну в плазмі крові та гемоглобіну А1С (гліколізований гемоглобін, HbА1С). У поєднанні з похідними сульфонілсечовини, метформіном або інсуліном препарат покращує глікемічний контроль.

У хворих з порушенням ліпідного обміну при застосуванні піоглітазону завдяки стимуляції також PPAR-альфа відбувається активація катаболізму медіаторів запалення, зменшується товщина внутрішньої стінки артерій за рахунок усунення запальних і проліферативних процесів, знижується рівень фібриногену в плазмі крові, а також знижується рівень тригліцеридів і збільшується рівень ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності), при цьому рівень ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) і загального холестерину не змінюється.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після застосування внутрішньо піоглітазон швидко всмоктується; максимальні концентрації в плазмі крові незміненого піоглітазону зазвичай досягаються вже через 2 години після прийому. Пропорційне підвищення концентрації в плазмі спостерігалося для доз від 2 до 60 мг. Стабільний стан досягається після прийому препарату впродовж 4 - 7 днів. Багаторазове застосування не призводить до кумуляції препарату або його метаболітів. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Абсолютна біодоступність піоглітазону перевищує 80 %.

Розподіл. Розрахунковий об'єм розподілу у людини становить 1,25 л/кг. Піоглітазон і всі його активні метаболіти екстенсивно зв'язуються з білками плазми (> 99 %).

Метаболізм. Піоглітазон екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання аліфатичних метиленових груп. Це здійснюється зазвичай за участю ферменту 2С8 системи цитохрому Р450, хоча й інші ізоферменти можуть бути задіяні меншою мірою. 3 із 6 ідентифікованих метаболітів є активними (М-ІІ, М-ІІІ і М-IV). Враховуючи активність, концентрацію і зв'язок з білками, піоглітазон і його метаболіт М-ІІІ однаково впливають на ефективність. На цій основі внесок М-IV в ефективність приблизно втричі перевищує внесок піоглітазону, тоді як відносний внесок М-ІІ є мінімальним.

Дослідження in vitro не дали будь-яких свідчень того, що піоглітазон пригнічує будь-який субтип системи цитохрому Р450. У людини не відбувається індукції головних ізоферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8,9 і 3А4.

Виділення. 55 % піоглітазону екскретується з фекаліями і 45 % - із сечею. Середній період напіввиведення незміненого піоглітазону становить 5 - 6 годин, а для всіх його активних метаболітів - від 16 до 23 годин.

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичні параметри у пацієнтів віком 65 років і старше та у молодих пацієнтів подібні.

Пацієнти з порушеннями фукції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок концентрація піоглітазону і його активних метаболітів у плазмі нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але кліренс батьківської сполуки подібний. Таким чином, концентрація вільного (незв'язаного) піоглітазону є незміненою.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Загальна концентрація піоглітазону в плазмі є незміненою, але при збільшеному об'ємі розподілу кліренс знижений поряд зі збільшеною фракцією незв'язаного піоглітазону.

Показання

Лікування цукрового діабету ІІ типу:

як монотерапія
- пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з протипоказаннями та непереносимістю метформіну у разі неадекватного контролю рівня цукру в крові дієтою та фізичними вправами;

у вигляді подвійної комбінованої терапії з
- метформіном пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування максимально переносимої дози метформіну;
- похідними сульфонілсечовини тільки у пацієнтів з непереносимістю та протипоказанням до метформіну при недостатньому глікемічному контролі, незважаючи на застосування максимальної переносимої дози похідних сульфонілсечовини;

у вигляді потрійної комбінованої терапії з
- метформіном і похідними сульфонілсечовини у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування подвійної комбінованої терапії.

Глютазон® показаний також у комбінації з інсуліном при цукровому діабеті ІІ типу пацієнтам із недостатнім глікемічним контролем при застосуванні інсуліну, яким метформін протипоказаний або є непереносимість метформіну.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
Серцева недостатність (стадії І - IV NYHA), тяжкі порушення функції печінки, діабетичний кето- ацидоз, цукровий діабет типу І.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Дослідження взаємодії довели, що піоглітазон суттєво не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину, варфарину, фенпрокумону і метформіну. Одночасне застосування піоглітазону з похідними сульфонілсечовини не впливає на фармакокінетику цих препаратів. Дослідження у людини не припускають індукції головних ферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8/9 і 3А4. Отже, можна очікувати відсутність взаємодії з речовинами, які метаболізуються цими ферментами, наприклад, пероральними контрацептивами, циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами редуктази ГМКА-КoA.

Були повідомлення, що одночасне застосування піоглітазону з гемфіброзилом (інгібітором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до 3-разового підвищення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) піоглітазону. Оскільки існує потенціал для підвищення ризику розвитку дозозалежних побічних явищ, може знадобитися зниження дози піоглітазону при одночасному застосуванні з гемфіброзилом.

Одночасне застосування піоглітазону з рифампіцином (індуктором ферменту 2С8 системи цитохрому Р450) призводить до зниження на 54 % AUC піоглітазону. Може потребуватися підвищення дози піоглітазону при одночасному застосуванні з рифампіцином за умови ретельного моніторингу глікемічного контролю.

Способи застосування

Глютазон® приймають дорослі перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозу препарату добирають індивідуально. Початкова доза піоглітазону становить 15 мг або 30 мг, за необхідності дозу можна підвищити до 30 - 45 мг 1 раз на добу.

Максимальна добова доза - 45 мг.

При комбінованій терапії піоглітазону з інсуліном доза інсуліну або залишається такою ж, або при повідомленні пацієнта про гіпоглікемію знижується.

Пацієнти літнього віку.
Корекція дози піоглітазону пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Корекція дози піоглітазону пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 4 мл/хв) не потрібна. Піоглітазон не рекомендується застосовувати пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.
Піоглітазон не слід застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки.

Передозування

Максимальна доза, про яку повідомлялося - 120 мг на добу протягом 4 діб, а далі - 180 мг на добу протягом 7 діб - не асоціювалася з будь-якими симптомами.

Гіпоглікемія може спостерігатися при застосуванні комбінації піоглітазону з похідними сульфонілсечовини або інсуліном.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія.

Побічні дії

Побічні реакції перераховані за такою частотою: дуже поширені (> 1/10); поширені (> 1/100, < 1/10); непоширені (> 1/1000, < 1/100); рідко поширені (> 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10 000); невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

Монотерапія піоглітазоном:

з боку органів зору: поширені - порушення зору;

інфекції: поширені - інфекції верхніх дихальних шляхів; непоширені - синусит;

з боку нервової системи: поширені - гіпоестезія; непоширені - безсоння;

інші: поширені - збільшення маси тіла.

Піоглітазон у комбінованій терапії з метформіном:

з боку системи крові: поширені - анемія;

з боку органів зору: поширені - порушення зору;

з боку травного тракту: поширені - метеоризм;

з боку кістково-м'язової системи: поширені - артралгії;

з боку нервової системи: поширені - головний біль;

з боку сечовидільної системи: поширені - гематурія;

з боку репродуктивної системи: поширені - еректильна дисфункція;

інші: поширені - збільшення маси тіла.

Піоглітазон у комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини:

з боку вестибулярного апарату: непоширені - вертиго;

з боку органів зору: поширені - порушення зору;

з боку травного тракту: поширені - метеоризм;

загальні порушення: непоширені - втомлюваність;

метаболічні розлади: непоширені - підвищений апетит, гіпоглікемія;

з боку нервової системи: поширені - запаморочення; непоширені - головний біль;

з боку сечовидільної системи: поширені - глікозурія, протеїнурія;

з боку шкіри: непоширені - підвищене потовиділення;

інші: поширені - збільшення маси тіла; непоширені - підвищення молочної дегідрогенази.

Піоглітазон у потрійній комбінованій терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовини:

метаболічні розлади: дуже поширені - гіпоглікемія;

з боку кістково-м'язової системи: поширені - артралгії;

інші: поширені - збільшення маси тіла, підвищення креатинфосфокінази в плазмі крові.

Піоглітазон у комбінованій терапії з інсуліном:

метаболічні розлади: дуже поширені - гіпоглікемія;

загальні порушення: дуже поширені - набряк;

інфекції: поширені - бронхіт;

з боку кістково-м'язової системи: поширені - артралгії, біль у спині;

з боку дихальної системи: поширені - задишка (диспное);

з боку серцево-судинної системи: поширені - серцева недостатність;

інші: поширені - збільшення маси тіла.

Особливі умови

Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність клінічних даних застосування піоглітазону у період вагітності або годування груддю не рекомендується.

Діти. Дані щодо застосування піоглітазону дітям відсутні, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

Затримка рідини і серцева недостатність.

Піоглітазон може спричинити затримку рідини, що може посилити серцеву недостатність. Лікування пацієнтів, які мають хоча б один фактор ризику з приводу розвитку хронічної серцевої недостатності (наприклад, інфаркт міокарда в анамнезі), слід розпочинати з мінімальної дози з подальшим її поступовим підвищенням. Цю групу пацієнтів слід постійно контролювати щодо ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла або появи набряків, особливо у пацієнтів зі зниженим діастолічним резервом. Оскільки інсулін і піоглітазон асоціюються із затримкою рідини, їх одночасне застосування може посилити ризик набряків. Пацієнти, які приймають комбінацію цих препаратів, повинні ретельно контролюватися щодо проявів ознак серцевої недостатності, збільшення маси тіла і появи набряків. При будь-якому погіршенні серцевого статусу піоглітазон слід відмінити.

При застосуванні піоглітазону у пацієнтів старше 75 років слід проявляти обережність внаслідок обмеженого досвіду застосування в цій віковій групі.

Моніторинг функції печінки.

Перед початком лікування піоглітазоном слід перевірити рівень активності печінкових ферментів у всіх пацієнтів. Не слід призначати піоглітазон пацієнтам за наявності клінічних проявів захворювання печінки в активній фазі та при підвищенні рівня АЛТ більше ніж у 2,5 раза вище верхньої межі норми. При помірному підвищенні активності ферментів печінки слід з обережністю розпочинати або продовжувати лікування піоглітазоном. У період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, анорексія, біль у ділянці живота, втомлюваність) необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів. При 3-разовому підвищенні рівня активності ферментів (АЛТ) або розвитку жовтяниці лікування піоглітазоном слід припинити.

Збільшення маси тіла.

Є дані про дозозалежне збільшення маси тіла. Вісцеральний жир суттєво зменшувався, тоді як екстраабдомінальна жирова маса збільшувалася. Подібні зміни в розподілі жирової маси в організмі при прийомі піоглітазону супроводжувалися покращанням чутливості до інсуліну. В деяких випадках збільшення маси тіла може асоціювати із затримкою рідини, може бути симптомом серцевої недостатності, тому слід ретельно контролювати масу тіла. Пацієнтам рекомендується суворо контролювати калорійність їжі.

Гематологія.

Під час лікування піоглітазоном спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну (відносне зниження 4 %) і гематокриту (відносне зниження 4,1%) внаслідок збільшення об'єму плазми крові. Подібні зміни спостерігалися для метформіну (відносне зниження гемоглобіну - 3-4 %, гематокриту - 3,6-4,1%) і в меншій мірі для препаратів групи сульфонілсечовини (відносне зниження гемоглобіну - 1-2 %, гематокриту - 1-3,2 %).

Гіпоглікемія.

У результаті підвищеної чутливості тканин до інсуліну пацієнти, які приймають піоглітазон у вигляді подвійної або потрійної терапії з препаратами сульфонілсечовини і інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. При ризику гіпоглікемії може знадобитися зниження дози препаратів сульфонілсечовини або інсуліну.

Порушення з боку органа зору.

При порушенні гостроти зору може розвинутися макулярний набряк. У такому разі необхідна консультація офтальмолога.

Інші.

Можливий ризик переломів у жінок при терапії піоглітазоном, що необхідно враховувати при довготривалому лікуванні.

Внаслідок підвищення чутливості тканин до інсуліну результатом лікування піоглітазоном жінок із синдромом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції. Такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток слід попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон слід відмінити.

ГлютазонO містить лактози моногідрат, тому його не слід призначати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату можливе виникнення побічних реакцій, що можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Категорія відпуску. За рецептом.

Особливі умови зберігання

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Синонім

ПІОГЛІТАЗОН, ГЛИТАП, ГЛЮТАЗОН®, ДРОПИА-САНОВЕЛЬ, НИЛГАР 15, НИЛГАР 30, ПИОГЛАР, ПИОЗ, ПИОНОРМ, ЭКТОС

Ваше місто: Дніпро?
08004 08004