Метронідазол

Інструкція Метронідазол

Виробник

Фарматрейд ДП

Країна походження

Україна

Загальний опис

Метронідазол-це антибактеріальний та протипротозойний активний фармацевтичний інгредієнт, який відноситься до похідних 5-нітроімідазолу. В анаеробних умовах метронідазол утворює з мікробною піруват-фередоксин-оксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до загибелі бактеріальних клітин. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІС) встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні: грампозитивні анаероби (S: < 4 мг/мл, R > 4 мг/мл); грамнегативні анаероби (S: < 4 мг/мл, R > 4 мг/мл). Перелік чутливих і резистентних мікроорганізмів За даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, (Німеччина, грудень 2009 року): Зазвичай чутливі штами Анаероби:Bacteroides fragilis,Clostridium difficile, Clostridium perfringens*, Fusobacterium spp., Peptoniphilus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp, Prevotella spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Entamoeba histolyica, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Trichomonas vaginalis. Штами, що внаслідок набутої резистентності можуть бути нечутливими при застосуванні препарату: Грамнегативні аероби: Helicobacter pylori Штами, що мають природну резистентність до препарату Усі облігатні аероби. Грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp. Грамнегативні мікроорганізми: Enterobacteriaceae, Haemophilus spp. Примітка * -можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін. Механізми резистентності до метронідазолу Механізми резистентності до метронідазолу на даний час досліджені лише частково. Резистентність до метронідазолуН.рylorіспричинена мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітроредуктазу. Ці мутації призводять до обміну амінокислот, що спричиняє інактивацію ензимів. Таким чином, етап активації метронідазолу активним нітрозо-радикалом не відбувається. ШтамиBacteroidesрезистентні до метронідазолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазоли у аміноімідазоли, внаслідок чого інгібується утворення нітрозорадикалів, що володіють антибактеріальною активністю. Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроімідазольними похідними (тінідазолом, орнідазолом, німоразолом). Поширення набутої резистентності індивідуальних штамів може змінюватися залежно від регіону і часу. Тому необхідно використовувати специфічні місцеві інформаційні дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У випадку сумнівів щодо ефективності метронідазолу, пов'язаних з місцевою картиною резистентності, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їх чутливість до метронідазолу, особливо у випадку тяжкої інфекції або неефективності лікування.

Форма випуску та упаковка

По 100 мл препарату у пляшках.

Лікарська форма

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина. Теоретична осмолярність близько 270 мосмоль/л.

Фармакологічна дія

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код АТС J01X D01.

Фармокинетика

Оскільки Метронідазол слід вводити внутрішньовенно, його біодоступність становить 100 %. Розподіл. Метронідазол після введення широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Метронідазол виявлено у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, сім'яну рідину і виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Він також проникає через плаценту і виявляється у материнському молоці у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв'язування з протеїнами становить менше 20 %, об'єм розподілу становить 36 літрів. Біотрансформація. Метронідазол метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання, окиснення бокових ланцюгів і утворення глюкуроніду (кон'югації з глюкороновою кислотою). При цьому утворюються два некон'юговані окислені активні метаболіти метронідазолу (5-30 % активності). Основний метаболіт, 2-гідроксиметилметронідазол, має деяку антипротизойну активністьin vitro. Елімінація. Приблизно 60-80 % речовини виводиться із сечею, з них менше 10-20 % - у незміненій формі. Невелика кількість виводиться через кишечник (6-15 %). Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні одноразової дози становить (7,3±1) години. Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні при нормальній функції печінки становить 8 годин (від 6 до 12 годин). Нирковий кліренс -10,2 мл/хв. Характеристики успеціальних групах пацієнтів. Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою. При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати на зниження кліренсу і подовження часу напіввиведенння з плазми (до 30 годин): при алкогольному ураженні печінки період напіввиведення становить у середньому 18 годин (від 10-29 годин).

Особливі умови

Обережно призначати препарат хворим на епілепсію, із захворюваннями ЦНС зі зниженим судомним порогом. Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь переважає потенційну небезпеку. Через ризик погіршення стану метронідазол слід застосовувати пацієнтам з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку. У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом, відзначалися конвульсивні напади і периферична нейропатія, остання характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок. Поява аномальних неврологічних ознак потребує термінової оцінки співвідношення користь/ризик для продовження терапії. У випадку тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок), лікування метронідазолом необхідно негайно припинити і розпочати загальну невідкладну терапію. Тяжка персистуюча діарея, що з'являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненогоClostridium difficile),див. розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечнику спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику. Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках за нагальної потреби період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих вибраних випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксоване у дослідженнях на тваринах. Тривала терапія метронідазолом може бути пов'язана із пригніченням функції кісткового мозку, що може призвести до порушення гемопоезу. Його прояви наведені у розділі «Побічні реакції». Під час тривалої терапії слід контролювати формулу крові. Якщо розвивається лейкопенія, лікування слід продовжити лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку. У випадку тривалого лікування слід спостерігати за появою ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатії (парестезія, атаксія, запаморочення або конвульсивний криз). Цей лікарський засіб містить 275 мг натрію на 100 мл, що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію. Вплив на лабораторні показники Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля). Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндинуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації печінкових ензимів. Можуть відзначатися незвичайно низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення. Метронідазол розчин для інфузій 0,5 % призначений лише для одноразового застосування. Невикористані залишки, які залишились у контейнері, необхідно негайно знищити. Препарат можна розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Під час процедури розведення слід вжити звичайних заходів антисептики. Розчин слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а контейнер або вторинна упаковка не мають видимих ознак ушкодження. Пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю та етанолвмісних лікарських засобів протягом принаймні 48 годин після припинення терапії з метронідазолом, оскільки можлива дисульфірамоподібна (тетурамоподібна) реакція з проявами гіпотонії, почервоніння обличчя, головного болю, нудоти, блювання, абдомінальних коліків та потовиділення. Слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порфірією. Високі дози метронідазолу можуть маскувати симптоми сифілісу. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, метронідазол і його метаболітів ефективно видаляються протягом восьмигодинного періоду діалізу. Тому метронідазол необхідно призначити повторно одразу після завершення гемодіалізу. Метронідазол в основному метаболізується шляхом окислення у печінці. Тому коригування дози метронідазолу не потрібно для хворих з нирковою недостатністю, які знаходяться на періодичному діалізі (ППД) або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (НАПД). Істотне зниження дози метронідазолу може знадобитися у разі прогресування печінкової недостатності. У хворих з печінковою енцефалопатією може виникнути кумуляційний ефект і висока концентрація метронідазолу у плазмі крові може сприяти посиленню симптомів енцефалопатії. Тому метронідазол слід призначати з обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією. Добову дозу необхідно скоротити до однієї третини і вводити один раз на добу.

Склад

Діюча речовина: метронідазол; 100 мл розчину містить метронідазолу - 0,5г; Допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін'єкцій.

Свідчення

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями). Метронідазол показаний дорослим і дітям у випадках: -інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт); -інфекцій легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів); -ендокардиту; -інфекцій травного тракту і черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини); -гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт); -інфекцій ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну Сімановського-Плаута-Вінсента); -інфекцій кісток і суглобів (включаючи остеомієліт); -газової гангрени; -септицемії з тромбофлебітом. При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій. Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями). Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання

Гіперчутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або до інших компонентів лікарського засобу, органічні ураження центральної нервової системи, захворювання системи крові, печінкова недостатність (якщо необхідно призначати високі дози препарату).

Способи застосування

Дозу корегувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання. Слід дотримуватися наступних вказівок при дозуванні: Дорослі і діти віком від 12 років Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. У разі наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла. Діти віком від 2 до 12 років Кожні 8годин по 7-10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу/кг маси тіла. Пацієнти з нирковою недостатністю Немає потреби у зниженні дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Пацієнти з печінковою недостатністю Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу з сироватки крові подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тривалість лікування Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде 7-денний курс. У разі наявності клінічних показань лікування можна продовжити (див. також розділ «Особливості застосування»). Перед- і післяопераційна профілактика інфекцій Дорослі і діти віком від 11 років 500 мг, введення закінчити приблизно за 1годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин. Діти віком від 2 до 11 років 15 мг/кг маси тіла, введення закінчити приблизно за 1 годину перед операцією, потім вводити по 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин. Спосіб введення Застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії. Слід вводити вміст 1флакона внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, але зазвичай протягом 1 години. Метронідазол можна розводити у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині глюкози. Антибіотики, що призначаються одночасно, слід вводити окремо. Діти. Метронідазол можна застосовувати дітям віком від 2 років.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність Безпека застосування метронідазолу у період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу. Метронідазол протипоказаний у I триместрі вагітності, оскільки він проходить через гемато-плацентарний бар'єр і з'являється у системі кровообігу плода. Протягом II і III триместрів метронідазол можна використовувати для лікування тріхомоніазу, якщо місцеве лікування метронідазолом неефективне. У ситуаціях, які загрожують життю, необхідно оцінити користь/ризик від застосування лікарського засобу, проте в цих ситуаціях не слід використовувати короткі режими з високим дозуванням. Період годування груддю. Оскільки метронідазол екскретується у материнське молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід поновлювати не раніше, ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

Побічні дії

Небажані ефекти в основному пов'язані з тривалим застосуванням високих доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смаку і ризик нейропатії у випадку довготривалого застосування. Частота небажаних ефектів визначена таким чином: дуже часто: ?1/10; часто: ?1/100-<1/10; нечасто: ?1/1000-<1/100, рідко; ?1/10000-<1/1000; дуже рідко: <1/10000; частота невідома: не може бути оцінена. Інфекції та інвазії.Часто: суперінфекції, спричинені Candida (наприклад, генітальні інфекції). Рідко: псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування». З боку крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: під час лікування метронідазолом знижується кількість лейкоцитів і тромбоцитів (гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія та тромбоцитопенія). Частота невідома: лейкопенія, апластична анемія. Під час тривалого застосування необхідно обов'язково проводити регулярний контроль формули крові. З боку імунної системи.Рідко: тяжкі реакції гіперчутливості включаючи анафілаксію аж до анафілактичного шоку; тяжкі шкірні реакції (див. нижче«З боку шкіри та підшкірної тканини»). Тяжкі реакції вимагають невідкладного лікування. Частота невідома: легкі та помірні реакції гіперчутливості в т.ч. шкірні реакції, ангіоневротичний набряк, медикаментозна гарячка. З боку метаболізму і порушення харчування.Частота невідома: анорексія. З боку психіки.Дуже рідко:психотичні розлади, стан сплутаності свідомості, галюцинації. Частота невідома: депресія, пригнічений настрій, зниження лібідо. З боку нервової системи.Дуже рідко:енцефалопатія, головний біль, збудження, сонливість, запаморочення, порушення зору і рухливості, головокружіння, атаксія, дизартрія, судоми. Частота невідома: дратівливість, сонливість або безсоння, міоклонус, судомні напади, периферична нейропатія, що проявляється у вигляді парестезії, болю, відчуття важкості та поколювання у кінцівках, асептичний менінгіт. При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря. З боку органів зору.Дуже рідко:розлади зору, диплопія, міопія. Частота невідома: окулогірний криз, нейропатія/неврит зорового нерва (поодинокі випадки). З боку респіраторної системи: Частота невідома: синусит, фарингіт, ядуха. З боку серцево-судинної системи.Рідко:зміни на ЕКГ, як сплощення зубця T. З боку травного тракту.Частота невідома: блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, металевий присмак у роті, обкладений язик, дисфагія, оральний мукозит, абдомінальний спазм, запор. З боку гепатобіліарної системи.Дуже рідко:аномальні значення печінкових ферментів і білірубіну, відхилення від норми показників функцій печінки, гепатит, жовтяниця, панкреатит. Вказані прояви мають оборотний характер та зазвичай зникають після завершення лікування або відміни лікарського засобу. З боку шкіри та підшкірної тканини.Дуже рідко:алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, кропив'янку, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (поодинокі повідомлення). Дві останні реакції вимагають негайного лікування. Частота невідома: мультиформна еритема. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Дуже рідко: артралгія, міалгія. З боку репродуктивної системи: Частота невідома: дисменорея. З боку сечовидільної системи.Нечасто: темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу). Частота невідома: дизурія, цистит і нетримання сечі. Загальні розлади і порушення у місці введення.Частота невідома: гіперемія, подразнення вен (до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, свербіж, біль, пустульозний висип, загальна слабкість, лихоманка. Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей такі ж, як у дорослих.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Аміодарон. При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT і шлуночкову тахікардію. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, що можуть вказувати на шлуночкову тахікардію, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості. Барбітурати. Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його напіввиведення з плазми крові до 3годин. Бусульфан. Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності і летального наслідку, пов'язаний зі зростанням плазмових рівнів бусульфану, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом. Карбамазепін. Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плазмові концентрації. Циметидин. Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і відповідно призводити до зростання концентрацій останнього у сироватці крові. Контрацептиви. Деякі антибіотики у окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвична взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол. Похідні кумарину. Одночасне застосування метронідазолу може посилювати антикоагулянтний ефект похідних кумарину і підвищувати ризик кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може знадобитися корекція дози антикоагулянтів. Циклоспорин. При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину і креатиніну. Дисульфірам. Одночасне застосування дисульфіраму може спричинити стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати. Фторурацил. Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають. Літій. При одночасному застосуванні метронідазолу із солями літію слід дотримуватись обережності, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію. Мікофенолят мофетил. Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти. Фенітоїн. Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном. Такролімус. Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Імовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу проходить за допомогою CYP 3A4. Слід часто перевіряти рівні такролімусу у крові і функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу. Алкоголь. Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект). Препарати, що гальмують згортання крові. Метронідазол підсилює дію непрямих антикоагулянтів, подовжує час утворення протромбіну. При сумісному застосуванні з варфарином - збільшується час згортання крові. За 24 години до внутрішньовенного вливання метронідазолу бажано припинити приймання непрямих антикоагулянтів через рот.

Передозування

Симптоми:при передозуванні можуть виникнути небажані ефекти, описані в розділі «Побічні реакції». Лікування:не існує специфічного лікування чи антидоту, що можна було б застосувати у випадку тяжкого передозування метронідазолу. У разі необхідності метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу. У разі підозри на передозування слід призначити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Особливі умови зберігання

Термін придатності 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. Несумісність. Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділах «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування». Категорія відпуску. За рецептом.

Синоніми

метронідазол, АПО-метронідазол, АРИЛІН, АРИЛІН-250, АРИЛІН-500, БРОМЕТРОНІД 25, Гравагін, НТЕЗОЛ-МИ, КАМЕЗОЛ, Кліон, МЕТАГІЛ, МЕТРЕССА, МЕТРИД, МЕТРО, Метрогіл, Метрогіл (метронідазол), Метрогіл®, Метрогіл® вагінальний ГЕЛЬ, МЕТРОЗОЛ, МЕТРОЗОЛ® ДЕНТА, метроксан&Reg; 0,5, МЕТРОЛІЛ, МЕТРОН 4, метронідазол, метронідазол (метро), метронідазол Б. Браун, метронідазол гель-АВАНТ™, метронідазол Нікомед, метронідазол-АВАНТ™, метронідазол-Дарниця, метронідазол-здоров'я, метронідазол-Новофарм, метронідазол-Нортон, метронідазол-Тева, метронідазол-Фармекс, МЕТРОНІЛ, НОВІЗОЛ, Ново-НІДАЗОЛ, ОРВАГІЛ, РИВОЗОЛ (метронідазол-Риво), Розамет&Reg;, ТРІКАСАЙД, ТРИХАЗОЛ, ТРИХОМЕКС 250, Трихопол&Reg;, Флагіл, Флагіл er, Флагіл&Reg;, Ефлоран, юдогіл