Зверніть увагу!
Опис препарату Аторвастерол - це спрощена авторська версія сайту a.com.ua.
НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!
Інструкція Аторвастерол
Виробник
Польфарма С.А.
Країна походження
Польща
Загальний опис
Аторвастатин являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент A (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – ранній етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.
Форма випуску та упаковка
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній коробці.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою: 10 мг: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, круглі, двоопуклі, розміром 7 мм. 20 мг: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, круглі, двоопуклі, розміром 9 мм. 40 мг: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, овальні, двоопуклі, розміром 8,2 x 17 мм.
Фармакологічна дія
Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТХ C10A A05.
Фармокинетика
Абсорбція. Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому і досягає максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові через 1-2 години. Об'єм абсорбції збільшується пропорційно до дози аторвастатину. Біодоступність аторвастатину після прийому у вигляді таблеток, вкритих оболонкою, становить 95-99 % при порівнянні з біодоступністю аторвастатину у формі розчинів. Абсолютна біодоступність становить приблизно 12 %, а системна доступність активного інгібітора ГМГ КоА-редуктази становить приблизно 30 %. Низька системна доступність пояснюється пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або метаболізмом при першому проходженні через печінку. Незважаючи на те, що частка і ступінь всмоктування препарату зменшуються при прийомі разом з їжею приблизно на 25 % і 9 % відповідно, оцінюючи за Сmax і AUC, зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежало від того, приймався аторвастатин разом з їжею чи ні. При прийомі аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі була нижчою (приблизно 30 % для Сmax і AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежить від часу прийому препарату. Розподіл. Середній об'єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 літрів. Аторвастатин на ? 98 % зв?язується з білками плазми крові. Метаболізм. Аторвастатин метаболізується за участю цитохрому P450 3A4 до орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів бета-окиснення. Такі речовини далі метаболізуються шляхом глюкуронізації. In vitro інгібування ГМГ КоА-редуктази внаслідок дії орто- та парагідроксильованих метаболітів є еквівалентним до інгібування аторвастатином. Приблизно 70 % інгібуючого впливу на ГМГ КоА-редуктазу чинять активні метаболіти. Виведення. Аторвастатин виводиться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або екстрапечінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає вираженої екстрапечінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину у плазмі крові у людей становить приблизно 14 годин. Завдяки активним метаболітам напівперіод інгібуючої активності щодо ГМГ КоА-редуктази становить приблизно 20-30 годин. Окремі групи пацієнтів. Пацієнти літнього віку. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові у здорових добровольців літнього віку вищі за показники у молодших пацієнтів, але вплив на рівні ліпідів у крові подібний в обох вікових групах. Діти. Немає даних щодо фармакокінетики у дітей. Стать. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у жінок (Сmax у плазмі крові приблизно на 20 % вища, а значення AUC приблизно на 10 % нижче) відрізняються від показників у чоловіків. Такі відмінності не мають клінічного значення, а різниця впливу на рівень ліпідів у крові у чоловіків та жінок не значна. Порушення функції нирок. При захворюваннях нирок не спостерігається впливу на концентрації аторвастатину та його метаболітів у плазмі крові, а також на ефективність їх впливу на рівні ліпідів у крові. Порушення функції печінки. Концентрації аторвастатину та його метаболітів у плазмі крові значно підвищуються (Сmax - приблизно у 16 разів, AUC - в 11 разів) у пацієнтів з хронічним алкогольним захворюванням печінки (клас В за Чайлд-П?ю). Дані доклінічних досліджень. Аторвастатин некарценогенний у тварин. Максимальні дози, що застосовувались, були у 63 рази вищими за максимальну дозу для людини (80 мг/добу) при перерахуванні на мг/кг маси тіла, та у 8-16 разів вищими за значеннями AUC(0-24), встановленими за загальною інгібуючою активністю. У 2-річному дослідженні на тваринах частота розвитку гепатоцелюлярної аденоми у самців та гепатоцелюлярної карциноми у самок була підвищеною при введенні тваринам максимальних доз, які перевищували у 250 разів максимальну дозу для людини, в перерахуванні на мг/кг маси тіла. У тварин вплив був у 6-11 разів вищим, що встановлено за показником AUC(0-24). Аторвастатин не чинив мутагенної дії, не призводив до мальформацій репродуктивних органів у чотирьох дослідженнях in vitro та в одному тесті in vivo. У дослідженнях на тваринах аторвастатин не впливав на фертильність самців при введенні у дозах до 175 мг/кг на добу та самок при введенні у дозах до 225 мг/кг на добу, а також не призводив до мальформацій.
Особливі умови
Скелетні м'язи Надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні препарату Аторвастерол та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів. Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м'язах або слабкість м?язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) у понад 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу. Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) - аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка. Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому препарату Аторвастерол. Лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію. Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату Аторвастерол та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії. Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Терапію препаратом Аторвастерол слід тимчасово або повністю припинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми). Порушення функції печінки Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Спостерігалося стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ у пацієнтів, які отримували Аторвастерол під час клінічних досліджень. Було зареєстровано один випадок жовтяниці. Підвищенні показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози, перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування, рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. Більше половини пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування препаратом Аторвастерол у менших дозах. Перед тим як розпочинати терапію препаратом Аторвастерол, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування препарату Аторвастерол слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом. Аторвастерол слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Аторвастерол протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»). Ендокринна функція Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ?КоА-редуктази, у тому числі й препарату Аторвастерол. Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що Аторвастерол не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує резерв надниркових залоз. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Застосування пацієнтам з нещодавними випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки При аналізі клінічного дослідження, під час якого Аторвастерол у дозі 80 мг на противагу з плацебо застосовували пацієнтам без ішемічної хвороби серця, які мали в анамнезі випадки інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася більша частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували Аторвастерол у дозі 80 мг порівняно з групою плацебо. Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною в усіх групах лікування. Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин порівняно з групою плацебо. Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення до дослідження, були пов'язані з вищою частотою випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»). Не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпеці та ефективності препарату між пацієнтами віком від 65 років та пацієнтами віком від 75 років, так само як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати Аторвастерол людям літнього віку. Печінкова недостатність Аторвастерол протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»). До початку лікування Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при: - порушенні функції нирок; - гіпофункції щитовидної залози; - спадкових розладах м'язової системи у родинному або особистому анамнезі; - перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи; - перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю. Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу. Підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами. У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід. Вимірювання рівня креатинкінази Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату. Під час лікування Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м?язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити. Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів. Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта. Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу). Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих. Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів. Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою. Інтерстиціальна хвороба легенів Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами. Терапія ліпідомодифікаційними препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату Аторвастерол можна розпочати одночасно з дотриманням дієти. Обмеження застосування Аторвастерол не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона). Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Аторвастерол протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. Аторвастерол можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють та вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла у період лікування препаратом Аторвастерол, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату у період вагітності. При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз - це хронічний процес, а, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину у період вагітності не проводилось. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частота випадків вроджених аномалій плода, викиднів та внутрішньоутробних смертей/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак, це дослідження могло тільки виключити 3-4-кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У більшості цих випадків лікування препаратом розпочиналося до вагітності та припинялося під час І триместру після виявлення вагітності. Період годування груддю Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування препаратом Аторвастерол, не слід годувати груддю своїх немовлят. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Склад
Діюча речовина: atorvastatin. 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 10,36 або 20,72 або 41,44 мг аторвастатину кальція, що відповідає 10 або 20 або 40 мг аторвастатину відповідно; Допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, кальцію карбонат, повідон, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, тальк.
Свідчення
Запобігання серцево-судинним захворюванням Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, Аторвастерол показаний для: - зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда; - зменшення ризику виникнення інсульту; - зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії. Для пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат Аторвастерол показаний для: - зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда; - зменшення ризику виникнення інсульту. Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Аторвастерол показаний для: - зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда; - зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту; - зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації; - зменшення ризику госпіталізації у зв?язку із застійною серцевою недостатністю; - зменшення ризику виникнення стенокардії. Гіперліпідемія - Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи IIa та IIb за класифікацією Фредріксона). - Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона). - Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона), у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним. - Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні. - Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчат після початку менструацій віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі: a) холестерин ЛПНЩ залишається ? 190 мг/дл або б) холестерин ЛПНЩ ? 160 мг/дл та: · у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворюваня або · два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.
Протипоказання
- Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології. - Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.
Способи застосування
Препарат призначають один раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартова і підтримуюча дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до вихідного значення рівня Х-ЛНЩ, мети лікування та від чутливості пацієнта до препарату.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Аторвастерол протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції протягом лікування. Безпека застосування аторвастатину в період вагітності та годування груддю не встановлена. У дослідженнях на тваринах встановлено, що інгібітори ГМГ КоА-редуктази можуть впливати на розвиток ембріона та плода. Після введення аторвастатину самкам тварин у дозах вище 20 мг/кг/добу розвиток потомства був уповільнений, а показник постнатального виживання був знижений. У тварин концентрація аторвастатину та його метаболітів у плазмі та молоці є подібною. Не відомо, чи екскретується аторвастатин у грудне молоко у людини.
Побічні дії
У зв'язку з тим, що клінічні дослідження проводяться в умовах, які коливаються у широких межах, частоту виникнення небажаних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського препарату, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, та вони можуть не відображати показники частоти, що спостерігається у клінічній практиці. За даними плацебо-контрольованих клінічних досліджень найбільш поширені небажані реакції у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Аторвастерол, що призводили до припинення застосування препарату та траплялися з частотою вищою, ніж у групі плацебо, були: міалгія, діарея, нудота, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та печінкових ферментів. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Аторвастерол у плацебо-контрольованих дослідженнях, найчастіше спостерігалися такі небажані реакції, незалежно від причинного зв'язку: назофарингіт, артралгія, діарея, біль у кінцівках та інфекція сечовивідних шляхів. До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, належать: загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія; з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз; з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія; з боку нервової системи: кошмарні сновидіння; з боку дихальної системи: носова кровотеча; з боку шкіри та її придатків: кропив'янка; з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору; з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах; з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія. Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідкісні (> 1/10000, < 1/1000); надзвичайно рідкісні (< 1/10000). Порушення функції нервової системи: часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідкісні: периферичні нейропатії. Порушення функції шлунково-кишкового тракту: часто: запор; нечасто: панкреатит, блювання. Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: біль у суглобах, біль у спині; рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміоліз. Загальні порушення: нечасто: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність. Порушення метаболізму та харчування: нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. Порушення функції печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та сполучної тканини: шкірні висипання, свербіж, алопеція; рідкісні: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті: біль у горлі та гортані. Розлади системи крові та лімфатичної системи: рідкісні: тромбоцитопенія. Розлади імунної системи: часто: алергічні реакції; надзвичайно рідкісні: анафілаксія. Розлади органів зору: нечасто: затуманення зору. Зміни результатів лабораторних аналізів: часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; нечасто: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів. У деяких пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатин-кінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази. У інших пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищували верхню межу норми більш ніж у 10 разів. Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт. У дослідженні ASCOT пацієнти отримували лікування Аторвастеролом у дозі 10 мг щоденно або плацебо, профіль безпеки та переносимості препарату групи пацієнтів, які отримували Аторвастерол, був порівнюваним з таким у групи плацебо. У дослідженні CARDS пацієнти отримували лікування препаратом Аторвастерол у дозі 10 мг на добу або плацебо, не спостерігалося жодної різниці у загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами. Про жодні випадки рабдоміолізу не повідомлялося. У дослідженні TNT у пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця, які отримували Аторвастерол у дозі 10 мг на добу або Аторвастерол у дозі 80 мг на добу, спостерігалися більш серйозні небажані реакції та випадки припинення застосування препарату через небажані реакції у групі пацієнтів, які отримували високі дози аторвастатину порівняно з групою пацієнтів, які отримували низькі дози препарату. Стійкі підвищення рівня трансаміназ (у 3 рази або більше вище верхньої межі норми діапазону, двічі впродовж 4-10 днів) спостерігалися у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг та 10 мг. Підвищення CK (у 10 разів або більше вище верхньої межі нормального діапазону) були загалом низькими, але були вищими у групі пацієнтів, які отримували високі дози аторвастатину, порівняно з групою пацієнтів, що отримували низькі дози аторвастатину. У дослідженні IDEAL, не спостерігалося жодної відмінності у загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами. У дослідженні SPARCL без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з наявністю в анамнезі інсульту або транзиторної ішемічної атаки (TIA) протягом попередніх 6 місяців, які отримували Аторвастерол у дозі 80 мг або плацебо, спостерігалася вища частота випадків стійкого підвищення рівня печінкових трансаміназ (у 3 рази або більше вище верхньої межі норми діапазону двічі впродовж 4-10 днів) у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин, порівняно з групою плацебо. Випадки підвищення рівня креатинкінази (у 10 разів вище верхньої межі норми) були рідкісними, але спостерігалися частіше у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин, ніж у групі плацебо. Цукровий діабет був зареєстрований у якості небажаної реакції у пацієнтів у групі, що отримувала аторвастатин, та у пацієнтів у групі плацебо (див. розділ «Особливості застосування»). При post-hoc аналізі продемонстровано, що Аторвастерол у дозі 80 мг зменшував частоту ішемічного інсульту та підвищував частоту випадків геморагічного інсульту порівняно з плацебо. Значущих відмінностей між групами лікування щодо летальності пацієнтів з усіх причин не спостерігалося. Частина пацієнтів, які померли не через серцево-судинну патологію, була чисельно більшою у групі пацієнтів, які отримували Аторвастерол у дозі 80 мг, ніж у групі плацебо. Досвід постреєстраційного застосування препарату. Протягом постреєстраційного застосування препарату Аторвастерол були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату. До небажаних реакцій, пов'язаних із лікуванням препаратом Аторвастерол, зареєстрованих після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит. Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»). Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносились до категорії серйозних небажаних реакцій та ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні). Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування. Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції. Порушення функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення функції імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок). Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла. Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія. Розлади шлунково-кишкового тракту: біль у животі. Порушення функції органів слуху та лабіринту: шум у вухах. Шкіра та підшкірна тканина: кропив'янка. Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині. Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома. Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові. Діти (віком 10-17 років) Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у хлопців та у дівчат після початку менструацій, профіль безпеки та переносимості препарату Аторвастерол у дозі від 10 мг до 20 мг на добу був загалом подібним до профілю плацебо (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Діти»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастерол метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування препарату Аторвастерол з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові (детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта. Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 та можуть підвищувати концентрації аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу). Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату Аторвастерол у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки препарату Аторвастерол (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати Аторвастерол у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату Аторвастерол з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром порівняно із застосуванням тільки препарату Аторвастерол (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування із препаратом Аторвастерол. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастерол не повинна перевищувати 20 мг та застосовувати їх з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосуванні пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастерол не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів. Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату Аторвастерол у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, у пацієнтів, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза препарату Аторвастерол перевищує 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату Аторвастерол у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки препарату Аторвастерол (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування препарату Аторвастерол та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»). Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у таблиці 1 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»). Таблиця 1. Взаємодії лікарських засобів, пов?язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу Препарати, що взаємодіють Медичні рекомендації щодо застосування Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір) Уникати застосування аторвастатину Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір) Застосовувати з обережністю та у найменшій необхідній дозі Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір) Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу *Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі. Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування препарату Аторвастерол з гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»). Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, Аторвастерол слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування). Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м?язів може збільшуватися при застосуванні препарату у комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози препарату Аторвастерол (див. розділ «Особливості застосування»). Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування препарату Аторвастерол з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов?язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові. Дилтіазему гідрохлорид Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові. Циметидин У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено. Антациди Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась. Колестипол Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо. Азитроміцин Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові. Інгібітори транспортних білків Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину. Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину. Езетиміб Застосування езетимібу як монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів. Фузидова кислота Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводились. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетинговому періоді при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти спостерігалися явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують пильного нагляду, може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином. Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз препарату Аторвастерол та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються приблизно на 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування препарату Аторвастерол з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка приймає Аторвастерол. Варфарин. Аторвастерол не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходили довготривале лікування варфарином. Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином. Інші лікарські засоби Клінічні дослідження показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.
Передозування
Специфічного лікування передозування препаратом Аторвастерол немає. У випадку передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та при необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного підсилення кліренсу препарату Аторвастерол за допомогою гемодіалізу.
Особливі умови зберігання
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С. Категорія відпуску. За рецептом.
Синоніми
АТОРВАСТАТИН, АБИТОР®, АЗТОР, АКТАСТАТИН, АМВАСТАН АМИКОР, АСТІН, АТВАС 10, АТВАС 20, АТЕРОЗ, АТО, АТОКОР, АТОРВАКОР®, АТОРВАСТАТИН, АТОРВАСТАТИН КАЛЬЦІЮ, АТОРВАСТАТИН ПФАЙЗЕР, АТОРВАСТАТИН ТЕХНОМЕД 20 мг, АТОРВАСТАТИН-РАТІОФАРМ, АТОРВАСТЕРОЛ, АТОРЕК, АТОРЕМ 10, АТОРЕМ 20, АТОРЕМ 40, АТОРИС, АТОРМАК, АТОТЕКС, АТРОКС, ВАЗОКЛИН.ВАСТОР, ЛІВОСТОР, ЛИМИСТИН 10, ЛИМИСТИН 20, ЛИМИСТИН 40, ЛИПЕРОЗ, ЛИПИГЕТ, ЛИПИДЕКС, ЛИПИДРА, ЛИПИКАРД, ЛИПИКОР-10, ЛИПИКОР-20, ЛИПИКОР-40, ЛИПИКОР-5, ЛИПИКС, ЛИПИМАКС, ЛИПИТИН А-10, ЛИПИТИН А-20, ЛИПРИМАР®, ЛИПРИСТАТ, СТОРВАС, СТОРВАС-Н, ТОЛЕВАС, ТОРВАДАК®, ТОРВАЗИН®, ТОРВАКАРД 10, ТОРВАКАРД 20, ТОРВАКАРД 40, ТОРВАКАРД 80, ТОРЗАКС, ТУЛІП, ТУЛІП®, ЭКСТОР-10, ЭКСТОР-20, ЭКСТОР-20, ЭМСТАТ 10, ЭМСТАТ 20, ЭСКОЛАН-САНОВЕЛЬ, ЭТСЕТ®
Аторвастерол ціна в інтернет аптеці
Аторвастерол | Ціна |
---|---|
Аторвастерол таблетки 20мг №30 | 339.1 грн |