Автор статті: ©Батура Р.В., провізор
«Пояснити не можу, а відринути не смію»
Володимир Бехтерєв (психіатр, невролог)
Дотримуючись принципів і правил здорового способу життя, практично кожна людина може і має можливість залишатися здоровою. Але чи всі йдуть цим шляхом?! З жалем варто визнати, що мало хто з нас приділяє достатню увагу профілактиці та збереженню власного здоров'я.
У XXI столітті людина змушена жити в умовах екологічних і соціальних проблем суспільства, часто жертвує своїм здоров'ям заради підвищення і збереження соціального статусу для досягнення нових цілей, благоденства сім'ї. Через зайнятість, шалений ритм життя, людина здебільшого все ж змушена переносити те чи інше захворювання на ногах і не завжди звертається до лікаря, а займається самолікуванням чи приходить за консультацією до аптеки. Проте чомусь в суспільстві вже склався стереотип, що «людина влаштована так, що їй потрібна чарівна пігулка, яка вилікує всі болячки на світі, тому вона вірить у всілякі добавки», як точно зауважив один алерголог-імунолог.
Надмірне і не виправдане захоплення синтетичними вітамінами, хіміопрепаратами, гомеопатичними препаратами, БАДами, та іншими харчовими добавками, призводить до того, що у внутрішній системі саморегуляції організму відбувається його розбалансування, незважаючи на удавану ефективність, віру в чудодійність препарату, хворий завдає шкоди організму, отримуючи в нагороду масу побічних ефектів, а то і зовсім погіршення стану організму. Як допомогти такій людині і керуючись головним правилом провізора «не нашкодь!», підібрати для нього найоптимальніший, ефективний і максимально безпечний препарат? Спробуємо у цьому розібратися! Безумовно, розвиток медицини не стоїть на місці і сучасні методи профілактики і лікування багатьох захворювань з кожним роком стають все більш досконалими і безпечними, як і нові препарати. І в цьому випадку в розвитку сучасної медицини особливу перспективну нішу займає застосування натуропатичних препаратів, поступаючись місцем гомеопатичним методам лікування і профілактики ряду захворювань.
Гомеопатія - це різновид альтернативної медицини з використанням методики прийому малих доз речовин за законом подібності. Вона кардинально відрізняється від усіх відомих лікувальних систем своїм неординарним розумінням суті хвороби і підходом до її лікування, як і відрізняється особливим ставленням до пацієнта, ліків і способу їх вибору. Класична медицина базується на постановці правильного діагнозу, коли визначаються симптоми, проводяться лабораторні аналізи і дослідження, і встановлений діагноз визначає яку схему лікування можна застосувати і які слід підібрати лікарські засоби. Гомеопатичний діагноз - це, по суті, діагноз лікарського засобу і тут слід розуміти його, як спосіб знаходження необхідних ліків у даний момент.
За всю більш ніж двохсотлітню історію, гомеопатія залишається досі актуальним методом альтернативної медицини. Хоча суперечки "За і Проти" в питанні гомеопатії і її застосування не вщухають досі, мета даної статті не розбір цих суперечок, а більш свіжий погляд на один з найзнаменитіших і широко використовуваних у практиці розділів медицини. Без знання витоків гомеопатії і розуміння специфіки її дії неможливо дати їй вірну оцінку сьогодні.
Історія гомеопатії
Засновником гомеопатії, як наукової системи, по праву вважається німецький лікар і хімік кінця XVIII сторіччя Фрідріх Християн Самуель Ганеман (1755-1843).
Фрідріх Християн Самуель Ганеман(1755-1843)
Медицина за часів Ганемана перебувала в поганому стані. Лікарі того часу зовсім не мали уявлення про причини виникнення, перебіг та механізм розвитку того чи іншого захворювання. Найнебезпечніше було те, що хвороби того часу носили більш інфекційний характер.
Широко використовувалися найжорсткіші методи лікування:
- масивні і часті кровопускання, що приводили хворих до непритомного стану;
- об'ємні очисні клізми;
- призначення великих доз проносних і блювотних засобів в такій кількості, які викликали зневоднення організму і порушення харчування;
- хворим з лихоманкою призначали кислоти і обгортали вологими холодними простирадлами.
Щоб наочно уявити собі страшний образ медицини цього часу, досить подивитися на алегоричну картину художника Олександра Бейдемана "Гомеопатія, поглядає на жахи Алопатії", написану ним у 1857 році.
Картина художника Олександра Бейдемана "Гомеопатія, поглядає на жахи Алопатії" (1857)
Спостерігаючи за результатами такої терапії, спостерігаючи явну її шкоду, Ганеман був сильно розчарований і зовсім перестав займатися лікуванням, повністю занурившись в наукову діяльність. Заняття численними перекладами в області лікарського мистецтва, дозволили йому отримати великі знання, які на той час ніхто з лікарів його покоління не мав. Досконало володіючи дев'ятьма мовами, у тому числі грецькою і латинською, він став вивчати в оригіналах праці основоположників медицини - Гіппократа, Парацельса, Галена, а освоївши арабську мову і праці арабських лікарів. Саме в їх роботах його увагу привернула ідея використання принципу подібності. Залишилося лише на практиці підтвердити цю гіпотезу, бо все позитивне, що Ганеман дізнався з наукової літератури, він намагався перевіряти на собі і полем для експериментів був свій організм і відчуття. В 1790 році, працюючи над перекладом на німецьку мову керівництва "Materia Medica", шотландського професора медицини Вільяма Каллена, він натрапив на опис вченого про лікувальні властивості кори хінного дерева1 і що успіх в лікуванні малярії обумовлений її надзвичайно гірким смаком, жарознижувальними і знеболюючими властивостями, а симптоми отруєння цією корою підвищеними дозами навпаки схожі з проявом малярії, в лікуванні якої застосовувалася. Негайно приступивши до дослідження лікувальних властивостей хінни на собі, будучи абсолютно здоровим, він з подивом виявив у себе появи всіх симптомів малярії. Цей експеримент він повторював на собі кілька разів і припинивши прийом хінної настойки, він знову був здоровий.
1Згодом, в 1820 році, з кори виділили хінін. До 1820 року кору спочатку висушували, подрібнювали до найдрібнішого порошку, а потім змішували вином і приймали в лікуванні від малярії.
Все що ним спостерігалося, наштовхнуло на переосмислення і усвідомлення якогось закономірного зв'язку між прийомом препарату, спрямованого на зцілення від захворювання, і виникаючими у здорової людини симптомами, схожими з самим захворюванням. Це і підштовхнуло його до висновку, що в основі радикального лікування лежить фармакотерапевтичний "закон подібності", про який писали в медичних трактатах Гіппократ, Гален, Парацельс. Проте в силу різних причин це питання залишилося до XVIII століття повністю не вивченим і не проаналізованим, інакше основний закон цієї терапії був би відкритий набагато раніше. Ганеман вперше в історії світової медицини провів ряд клінічних експериментів не тільки на собі, а й на здорових людях, щоб довести лікарський ефект різноманітних речовин і вірність його теорії. Спираючись на отримані результати визнав, що підбір доз лікарських речовин і послідовні їх розчинення в строго визначеній послідовності в 10, 100 і більше разів на дистильованій воді, спирті або лактозі, не тільки зменшували їх токсичність (побічні дії), а й давали сильний терапевтичний ефект. Цей спосіб приготування лікарського препарату Ганеман назвав методом потенціювання або динамізації.
У 1796 році результати своїх досліджень він опублікував у роботі «Досвід нового принципу знаходження цілющих властивостей лікарських речовин», де вперше сформулював і проголосив принципи нового напряму в медицині і ввів науковий термін “гомеопатія” (від грецьких слів "гомеос" і "патос" - подібно хворобі), а на противагу їй - всі відомі в ту пору методи лікування назвав «алопатією» (з грец. allos - інший, протилежний і pathos - хвороба, лікування протилежним). Таким чином, їм вперше була розділена медицина на гомеопатію і алопатію.
З 1799 року Самуель повертається до своєї медичної практики, але вже із застосуванням розробленого ним гомеопатичного методу лікування. Якраз в цей період у Німеччині вибухнула епідемія скарлатини і він став прописувати хворим дози беладони, приготованої за своєю методикою, як захисний засіб від хвороби. Результат був успішним: з трьох тисяч людей які приймали препарат лише 90 осіб зазнали впливу хвороби.
Після того як він заклав основи гомеопатії як наукової системи, вона швидко стала набирати оберти, доводячи свою ефективність у лікуванні черевного тифу, дифтерії і холери. З ростом популярності збільшувалась кількість послідовників і відкриття гомеопатичних товариств, як у самій Німеччині, так і в інших країнах.
Основи свого вчення Ганеман докладно виклав у фундаментальному творі «Органон лікарського мистецтва», виданому в 1810 році і яке витримало 6 перевидань, причому останнє було написано вченим ще за життя, але не було видано. Тільки через сімдесят років, завдяки старанням американського лікаря-гомеопата Вільяма Бьоріке, воно побачило світ і було переведено на багато мов світу. "Органон" по праву вважається настільною книгою кожного гомеопата.
Ганеман не тільки представив світу теоретично обґрунтовану ідею нового напряму в медицині, але й на практиці довів та здійснив створення нових видів ліків і нової фармакології. У цьому безсумнівно і полягає його заслуга.
Як працює гомеопатія? Основні принципи
Наскільки широко поширене в світі успішне застосування гомеопатії, настільки поширені і різні помилкові думки. Одні кажуть, що це психотерапія, інші - фітотерапія, треті стверджують, що це лікування чисто речовинами природного походження. Безумовно, в основі гомеопатичних препаратів лежить різноманітна сировина рослинного і тваринного походження, мінерали, солі, кислоти і це головна перевага перед хімічними препаратами, але особлива перевага гомеопатії перед традиційною медициною те, що вона лікує весь організм в цілому, а не окремо взятий орган. Гомеопатія враховує всі симптоми і дає поштовх організму до самовідновлення. Препарат підбирається індивідуально під кожного пацієнта, враховуючи симптоми захворювання, стиль його життя і морфологію. Навіть якщо дві людини постраждали від однієї і тієї ж хвороби, їм можуть бути запропоновані різні рекомендації по лікуванню. Контроль процесу лікування, правильний вибір лікарського засобу та його дозування передбачає наявність великого багажу знань і досвіду від практикуючого лікаря-гомеопата. Вважається, що справжній гомеопат повинен володіти цим мистецтвом лікування, як і лікар-іглорефлексотерапевт в мистецтві акупунктури, пройшовши багаторічну освіту.
Ознакою правильно підібраного препарату є посилення симптомів хвороби на організм, за яким слідує остаточне одужання. Послідовник Ганемана - Костянтин Герінг, сформулював закон, за яким можна оцінити правильність лікування гомеопатичними засобами:
• симптоми зникають в зворотному порядку їх прояви,
• від найбільш життєво важливих органів до менш важливих,
• зсередини назовні,
• симптоми будуть рухатися від верхньої частини тіла вниз.
Однак вдаючись до гомеопатичного лікування, потрібно чітко розуміти, що можливості гомеопатії не безмежні, як і будь-якого іншого методу лікування. Якщо є прямі свідчення потреби операції або стаціонарного лікування при тяжкому захворюванні, то гомеопатичне лікування не повинно служити заміною. Наприклад, при апендициті або інфаркті міокарда необхідно негайно звертатися до лікувального закладу. А ось правильно призначені гомеопатичні препарати з метою профілактики можуть допомогти уникнути прояву хронічних захворювань у подальшому.
Що не можна при прийомі гомеопатії?
Незважаючи на ефективність гомеопатичних препаратів, їх правильна дія залежить від безлічі зовнішніх факторів, які слід враховувати при прийомі прописаного засобу. Слід виключити з раціону харчування каву, чорний шоколад, міцний чорний або зелений чай, газовані солодкі або енергетичні напої, часник, м'яту і льодяники що її містять, зубні пасти з м'ятою і т.д. Також повинні бути виключені спиртні напої.
Переваги гомеопатії
Гомеопатія ефективно показала себе в лікуванні найбільш частих захворювань:
- простуди і грипу,
- алергії і астми,
- щитовидної залози,
- артриту,
- жіночих захворювань,
- дерматиту та інших шкірних захворювань,
- втоми,
- депресії,
- тривоги, та інше.
Переваги гомеопатичних препаратів у тому, що вони надають м'який вплив на організм, сприяючи швидкому одужанню без будь-яких ризиків подальших ускладнень, не викликають побічних і токсичних ефектів, не мають протипоказань і вікових обмежень, підвищують ефективність стандартної терапії при спільному застосуванні і випускаються у вигляді звичайних лікарських форм - крапель, розчинів для ін'єкцій, таблеток, гранул, мазей і гелів. Як правило, ці комплексні гомеопатичні препарати мають чіткі конкретні показання до застосування і, за винятком розчинів для ін'єкцій, відмінно підходять як для самолікування та відпуску в аптеці без рецепта, так і в доповненні до звичайної алопатичної терапії.
Спостереження показали, що застосування комплексних гомеопатичних препаратів дозволяють до 50% знизити дози прийому сильнодіючих алопатичних ліків. До списку найбільш ефективних гомеопатичних препаратів можна віднести:
- Афлубін (таблетки і краплі від застуди та грипу),
- Енгістол (противірусний та імуномодулюючий засіб),
- Оціллококцінум (для профілактики і лікування ГРВІ, дія якого вже починається через 48 годин після прийому),
- Стодаль сироп ( при сухому і вологому кашлі),
- Корізалія (при нежиті),
- Артрофон (при захворюваннях суглобів),
- Траумель С (запальні процеси будь-якої етіології і локалізації),
- Імпаза (курсове лікування еректильної дисфункції різного походження),
- Гентос (комплексна терапія гострих і хронічних захворювань передміхурової залози) і багато інших гомеопатичні засоби.
Найбільш широкий асортимент гомеопатичних препаратів представлений продукцією найвідоміших виробників - Heel, Bittner, Bionorica, DHU, Materia Medica та ін. Також особливу увагу заслуговують спеціалізовані гомеопатичні аптеки, які мають перевагу власного виготовлення препаратів за готовими прописами та рецептами лікаря-гомеопата.
Висновок
Гомеопатію багато хто називає медициною майбутнього і двохсотрічна історія розвитку тому підтвердження. Головна досконалість цього методу лікування - швидкий, м'який вплив на організм, відновлення здоров'я шляхом стимуляції внутрішніх сил організму, як при ефекті вакцинації. Її по праву можна вважати чи не єдиним напрямом у європейській медицині, що закликає до поліпшення самої природи людини, зміцненню її здоров'я і духу.
Література і джерела:
- «Люди хотят волшебную пилюлю от всего»: врачи о пользе и вреде витаминов и БАДов» https://snob.ru/entry/167345/
- Hahnemann Biography http://www.skylarkbooks.co.uk/Hahnemann_Biography.htm
- Издательство “Гомеопатическая книга”: Краткий очерк жизни Самуэля Ганемана // https://www.homeobooks.ru/blog/post/2361.html
- Гомеопатия: панацея или псевдонаука? https://www.bbc.com/russian/features-38162435
- Опыт нового принципа для нахождения целительных свойств лекарственных веществ с несколькими взглядами на прежние принципы Самуила Ганемана. - СПб.: Изд. С.-Петербургского Общества Врачей Гомеопатов, 1896.
- Ганеман С. Органон врачебного искусства. - 6 изд. - М.: Атлас, 1992.
- О гомеопатии и аллопатии, Наука и жизнь. - 1990. - №1. - с.80-83
- Липницкий Т. М. Гомеопатия: основные проблемы. - М., 1964.
- Гомеопатия в XXI веке: возможности и перспективы , Медицинский совет. - 2016. - №16. - с.38-42
- Клиническая гомеопатия и практическая медицина, Медицинский совет. - 2017. - №19. - с.62-67
- Лечение осложненного течения ОРИ средствами природного происхождения, Медицинский совет. - 2017. - №1. - с.82-86
- Профилактика и терапия острых респираторных заболеваний с использованием гомеопатических средств , Педиатрия. - 2008. - том 87. - №6.- с.92-96
- Изучение эффективности препарата Оциллококцинум в профилактике гриппа и ОРВИ у детей, Трудный пациент. - 2010. - том 8. - №9.- с.8-13
- Гомеопатия: за и против / Аверьянов А. // Астма и аллергия. - 2007. - №1. - с.3-4
- Открытия Самуэля Ганемана и история зарождения гомеопатии / Поляков В.Е. // Педиатрия. - 2015. - том 94. - №4.- с.99-104
- Гомеопатия: доступно о неизвестном http://paracels-chel.ru/services/yslugi_8.html
- Шаретт Ж. Практическое гомеопатическое лекарствоведение. Руководство. - 2-е изд.- К.: УРЕ, 1990.