Аримидекс таблетки вкриті плівковою оболонкою 1мг №28 (13149)

АстраЗенека

Великобританія

Діюча речовина: anastrozole.

1 таблетка містить 1 мг анастрозолу.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, полівідон, карбоксиметилен крохмаль натрію, магнію стеарат, метилгідроксипропілцелюлоза, макрогол 300, титану діоксид.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці

Таблетки, вкриті оболонкою.

Круглі двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті оболонкою, з логотипом «А» на одному боці та маркуванням «Adx 1» - на іншому.

АНАСТРОЗОЛ

Аримідекс є потужним і високовибірковим нестероїдним інгібітором ароматази. У жінок у постменопаузі естрадіол в основному продукується шляхом перетворення у периферійних тканинах андростендіону в естрон за допомогою ферменту - ароматази.

Естрон далі перетворюється в естрадіол. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу виявляє терапевтичний ефект у жінок, хворих на рак молочної залози. У жінок у постменопаузі прийом Аримідексу у добовій дозі 1 мг призводить до зниження рівня естрадіолу на 80%.

Аримідекс не має прогестагенної та андрогенної активності. Аримідекс у добових дозах до 10 мг не діє на секрецію кортизолу та альдостерону, виміряну перед і після стандартного тесту на стимуляцію АКТГ.

Отже, замісне введення кортикостероїдів робити не потрібно.

Первинна ад'ювантна терапія ранніх стадій раку молочної залози

У дослідженні ІІІ фази, що проводилося за участю 9366 жінок у постменопаузальному періоді з операбельним раком молочної залози, яких лікували протягом 5 років, Аримідекс статистично переважав тамоксифен щодо показника виживання без хвороби.

Значно більші переваги відносно показника виживання без хвороби спостерігалися на користь Аримідексу у порівнянні з тамоксифеном у естроген-позитивних осіб. Аримідекс статистично переважав тамоксифен щодо часу до настання рецидиву.

Ця різниця була навіть більшою, ніж у показниках виживання без хвороби, як у групі пацієнтів, що мали намір лікуватися, так і в групі осіб з естроген-позитивною пухлиною. Аримідекс статистично переважав тамоксифен щодо показника часу настання віддаленого рецидиву.

Частота виникнення контралатерального раку молочної залози була статистично нижчою для Аримідексу у порівнянні з тамоксифеном. Через 5 років анастрозол щонайменше був таким же ефективним, як тамоксифен, щодо показників загального виживання.

Проте, з причин низьких показників смертності необхідне додаткове спостереження з метою точнішого визначення показників довготривалого виживання після застосування анастрозолу у порівнянні з тамоксифеном.

За пацієнтами у дослідженні АТАС, з середнім часом спостереження 68 місяців, не проводилося адекватного нагляду після 5 років лікування, що не дає можливості проводити порівняння довготривалого постлікувального ефекту Аримідексу у порівнянні з тамоксифеном.

Сумарна таблиця кінцевих точок у дослідженні АТАС: аналіз після завершення лікування, що тривало 5 років

Таблиця 1



а - Показник виживання без захворювання включає всі випадки рецидивів та визначається як перший епізод місцево-регіонарного рецидиву, контралатерального раку іншої молочної залози, віддалений рецидив або смерть (з будь-якої причини).

b- Довготривале виживання без хвороби визначається як перший епізод віддаленого рецидиву або смерть (з будь-якої причини).

с - Час до настання рецидиву визначається як перший епізод місцево-регіонарного рецидиву, контралатерального раку іншої молочної залози, віддалений рецидив або смерть з причини раку молочної залози.

d- Час до настання віддаленого рецидиву визначається як перший епізод віддаленого рецидиву або смерть з причини раку молочної залози.

е - Кількість (%) пацієнтів, що померли.



Як і у випадку з іншими рішеннями щодо лікування, жінки, які хворіють на рак грудей разом з лікарем мають оцінити відносні переваги та ризики лікування.

При супутньому застосуванні Аримідексу та тамоксифену їх ефективність та безпечність була подібною до самого тамоксифену, незалежно від статусу рецептора до гормона. Точний механізм дії цього поки що неясний. Проте не вважається, що це зумовлено зниженням ступеня пригнічення естрадіолу - ефекту, що спричиняє Аримідекс.

Ад'ювантна терапія ранньої стадії раку молочної залози у пацієнток, які одержували ад'ювантну терапію тамоксифеном

У клінічному дослідженні ІІІ фази (ABCSG 8), в якому брали участь 2579 жінок, які страждали на естроген-позитивний рак молочної залози ранньої стадії та яким було проведено хірургічне втручання з або без радіотерапії, але яким не проводили хіміотерапію, показники виживання без захворювання у групі, що була переведена на Аримідекс після 2 років ад'ювантної терапії тамоксифеном, статистично переважали такі показники у групі, що залишилася на лікуванні тамоксифеном, при середньому періоді спостереження 24 місяці.

Таблиця 2
Сумарна таблиця кінцевих точок та результатів дослідження ABCSG8



Два подальші подібні дослідження (GABG/ARNO 95 та ITA), в одному з яких пацієнтки отримували хірургічне лікування та хіміотерапію, а також комбінований аналіз досліджень ABCSG 8 та GABG/ARNO 95 підтверджують ці результати.

Профіль безпеки Аримідексу у цих трьох дослідженнях відповідав профілю безпеки, що був встановлений у жінок у постменопаузальному періоді з раком молочної залози з позитивними показниками рецепторів гормонів на ранніх стадіях.

Мінеральна щільність кісток (МЩК)

У дослідженні III/IV фази (Study of Anastrozole with the Bisphosphonate Risedronate [SABRE]) 234 жінки у постменопаузальному періоді з раннім раком молочної залози з позитивними показниками рецепторів гормонів, яким планувалося призначення Аримідексу в дозі 1 мг/добу, були розподілені на групи з низьким, середнім та високим ризиком відповідно до існуючого у них ризику виникнення остеопоротичного перелому. Первинним параметром ефективності був аналіз щільності кісткової маси поперекового відділу хребта з використанням сканування DEXA. Всі пацієнтки отримували вітамін D та кальцій. Пацієнтки у групі з низьким ризиком отримували тільки Аримідекс (N = 42), пацієнтки у групі з середнім ризиком були рандомізовані і отримували Аримідекс плюс ризедронат у дозі 35 мг один раз на тиждень (N = 77) або Аримідекс плюс плацебо (N = 77), пацієнтки у групі з високим ризиком отримували Аримідекс плюс ризедронат у дозі 35 мг один раз на тиждень (N = 38). Первинною кінцевою точкою була зміна щільності кісткової маси поперекового відділу хребта через 12 місяців порівняно з вихідним рівнем.

Основний аналіз через 12 місяців показав, що у пацієнток із середнім та високим ризиком виникнення остеопоротичного перелому не спостерігалося зменшення щільності кісткової маси (оцінювалася мінеральна щільність кісткової маси поперекового відділу хребта з використанням сканування DEXA) при лікуванні Аримідексом у дозі 1 мг/добу у комбінації з ризедронатом у дозі 35 мг один раз на тиждень. Крім того, зниження МЩК, що не було статистично значущим, спостерігалося у групі з низьким ризиком при лікуванні тільки Аримідексом у дозі 1 мг/добу. Ці результати були відображені вторинним показником ефективності - зміною загальної МЩК стегна через 12 місяців порівняно з вихідним рівнем.

Це дослідження доводить, що доцільно розглядати застосування бісфосфонатів при можливому зниженні мінеральної щільності кісткової тканини у жінок у постменопаузальному періоді з раком молочної залози на ранніх стадіях, яким призначено лікування Аримідексом.

Фармакокінетика

Всмоктування

Всмоктування анастрозолу є швидким, максимальна концентрація у плазмі крові зазвичай досягається протягом 2 годин (натще). Їжа дещо сповільнює швидкість, але не ступінь всмоктування. Незначні зміни швидкості всмоктування не мають клінічно значущого впливу на рівноважні концентрації у плазмі крові при застосуванні таблеток Аримідексу один раз на добу. Приблизно 90-95 % рівноважних концентрацій анастрозолу в плазмі крові досягаються після 7 днів щоденного застосування препарату, накопичення є 3-4-кратним. Немає відомостей про залежність фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози.

Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок у постменопаузальному періоді.

Розподіл

Тільки 40 % анастрозолу зв'язується з білками плазми.

Виведення

Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення з плазми становить 40-50 годин. Анастрозол екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузальному періоді, менше 10 % дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після введення. Метаболізм анастрозолу здійснюється шляхом N-деалкілування, гідроксилювання та глюкуронізації. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол, основний метаболіт у плазмі крові, не пригнічує ароматазу.

Порушення функції нирок або печінки

Порівняно з відповідним контролем у добровольців з компенсованим цирозом печінки видимий кліренс (CL/F) анастрозолу після перорального застосування був приблизно на 30 % нижчим (дослідження 1033IL/0014). Однак концентрації анастрозолу у плазмі крові добровольців з цирозом печінки були в межах діапазону концентрацій, що спостерігалися у здорових учасників інших досліджень. Плазмові концентрації анастрозолу, що спостерігалися у довготривалих дослідженнях ефективності у пацієнтів з порушенням функції печінки, були у межах діапазону плазмових концентрацій анастрозолу, що спостерігалися у пацієнтів без порушення функції печінки.

У дослідженні 1033IL/0018 у добровольців з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації [ШКФ] < 30 мл/хв) видимий кліренс (CL/F) анастрозолу після перорального застосування не був змінений, що узгоджується з фактом, що анастрозол виводиться переважно шляхом метаболізму. Концентрації анастрозолу у плазмі крові, що спостерігалися під час довгострокових досліджень ефективності у пацієнтів з порушенням функції нирок, знаходилися у межах діапазону концентрацій анастрозолу у плазмі крові, що спостерігалися у пацієнтів без порушення функції нирок. Застосування Аримідексу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок слід проводити з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Всмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 2 годин (натще). Анастрозол виводиться повільно. Період напіввиведення з плазми становить 40 - 50 годин.

Їжа трохи сповільнює швидкість всмоктування, але не його ступінь. Незначні зміни швидкості всмоктування не призводять до клінічно значущого впливу на сталу концентрацію препарату у плазмі крові при щоденному прийомі 1 таблетки Аримідексу.

Приблизно 90 - 95 % від постійної концентрації досягається після 7 днів прийому препарату. Немає відомостей про залежність фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози.

Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку постменопаузальних жінок.

Фармакокінетика анастрозолу у дітей не вивчалася.

Анастрозол зв'язується з білками плазми на 40%.

Анастрозол екстенсивно метаболізується у постменопаузальних жінок, менше 10% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після введення дози препарату.

Метаболізм анастрозолу здійснюється шляхом n-деалкілування, гідроксилювання і глюкуронізації. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол - основний метаболіт у плазмі крові не інгібує ароматазу.

Кліренс анастрозолу у добровольців, хворих на цироз печінки у стабільному стані, або з порушенням функції нирок, не відрізнявся від кліренсу у здорових добровольців.

Лікування поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузальному періоді, за винятком пацієнток з естрогеннегативним раком, якщо тільки раніше у них не було позитивної клінічної відповіді на тамоксифен.

Ад'ювантне лікування інвазивного естрогенпозитивного раку молочної залози на ранніх стадіях з позитивними показниками рецептора гормона у пацієнток у постменопаузальному періоді.

Ад'ювантне лікування естрогенпозитивного раку молочної залози на ранніх стадіях у пацієнток у постменопаузальному періоді, яким була проведена ад'ювантна терапія тамоксифеном протягом 2-3 років.

Аримідекс протипоказаний пацієнткам

- у передменопаузі;

- у періоди вагітності та годування груддю;

- з тяжковою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 20 мл/хв);

- з печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня;

- з відомою гіперчутливістю до анастрозолу або до інших компонентів препарату;

Терапії, що включають естроген, не слід застосовувати одночасно з Аримідексом, оскільки вони анулюють його фармакологічну дію.

Супутня терапія тамоксифеном.

Клінічні дослідження щодо лікарської взаємодії з антипірином і циметидином вказують на те, що одночасне застосування Аримідексу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, зумовленої цитохромом Р450.

Вивчення бази даних щодо безпеки препарату, накопиченої в ході клінічних досліджень, не виявило відомостей про клінічно значущу лікарську взаємодію у пацієнток, які приймали одночасно Аримідекс та інші препарати, що часто призначаються.

Тамоксифен не слід призначати разом з Аримідексом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.

Естрогени не призначають одночасно з Аримідексом, оскільки ці препарати мають протилежну фармакологічну дію.

Не повідомлялось про значні клінічні взаємодії з бісфосфонатами.

Дорослі жінки, включаючи жінок літнього віку: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу.

Порушення функції нирок: пацієнткам з легкими або помірними порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно.

Порушення функції печінки: пацієнткам із незначними порушеннями функції печінки коригувати дозу не потрібно.

При ранній стадії захворювання рекомендована тривалість лікування становить 5 років.

Клінічний досвід випадкового передозування обмежений. Одноразову дозу Аримідексу, що призводить до симптомів, які загрожують життю, встановлено не було. Специфічного антидоту до передозування не існує, лікування має бути симптоматичним.

При лікуванні передозування слід враховувати можливість прийому кількох речовин. Якщо пацієнт не знепритомнів, можна викликати блювання. Може бути корисним діаліз, оскільки Аримідекс сильно не зв'язується з протеїнами.

Рекомендуються загальний підтримуючий догляд,

включаючи частий моніторинг життєвих функцій, та ретельний нагляд за пацієнтом.

У таблиці 3 представлено побічні реакції, що спостерігалися у ході клінічних та післяреєстраційних досліджень або були отримані у вигляді спонтанних повідомлень. Якщо не вказано інакше, категорії частоти були розраховані на основі кількості побічних реакцій,

що спостерігалися у великому дослідженні III фази за участю 9366 жінок у постменопаузальному періоді з операбельним раком молочної залози, які отримували ад'ювантну терапію протягом п'яти років (дослідження Arimidex, Tamoxifen, Alone or in Combination [ATAC]).

Наведені нижче побічні реакції класифікують за частотою та класами систем органів (КСО). Класифікація за частотою проводилось за такими критеріями: дуже часто ( від 1/10), часто (від 1/100 до 1/10), нечасто (від 1/1000 до 1/100), рідко (від 1/10000 до 1/1000)

та дуже рідко ( < 1/10000). Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, припливи, нудота, висип, артралгія, порушення рухливості в суглобах, артрит та астенія.

Таблиця 3

Побічні реакції за КСО та частотою



* Частота виникнення зап'ястного тунельного синдрому була більшою у пацієнток, які отримували Аримідекс у ході клінічних досліджень, порівняно з такою у пацієнток, які отримували тамоксифен. Однак більшість цих випадків виникала у пацієнток з визначеними факторами ризику розвитку цього стану.

** Оскільки у дослідженні ATAC випадки шкірного васкуліту та пурпури Шенлейна-Геноха не спостерігалися, частота цих явищ може вважатися рідкою (від ?0,01 % до <0,1 %) на основі найгіршого значення точкової оцінки.

*** Вагінальні кровотечі виникали часто, в основному у пацієнток з поширеним раком молочної залози під час перших кількох тижнів після заміни гормональної терапії на лікування препаратом Аримідекс. Якщо кровотечі продовжуються, слід провести подальше обстеження.

У таблиці 4 представлена частота попередньо визначених побічних реакцій у ході дослідження АТАС (період спостереження з медіаною 68 місяців) незалежно від причин їх виникнення, що спостерігалися у пацієнток, які одержували досліджувану терапію, та протягом періоду до 14 діб після припинення лікування.

Таблиця 4

Частота попередньо визначених побічних реакцій у дослідженні АТАС



У групах Аримідексу та тамоксифену спостерігалась така кількість переломів: 22 на 1000 пацієнто-років та 15 на 1000 пацієнток-років відповідно (період спостереження з медіаною 68 місяців). Частота переломів у групі Аримідексу була подібна до такої, що спостерігалася у пацієнтів відповідного віку у постменопаузальному періоді. Частота випадків остеопорозу становила 10,5 % у пацієнток, яких лікували Аримідексом, та 7,3 % у пацієнток, яких лікували тамоксифеном.

Не було встановлено, чи відображає частота переломів та частота остеопорозу, що спостерігалися у дослідженні АТАС у пацієнток, які приймали Аримідекс, протекторний ефект тамоксифену, специфічний ефект Аримідексу або обидва ефекти.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Прохання до медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Аримідекс протипоказаний під час вагітності або в період годування груддю.

Діти. Аримідекс не рекомендується призначати дітям.

Особливості застосування.

У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена результатами біохімічних досліджень.

Немає даних про безпеку застосування Аримідексу для лікування пацієнток із помірними та тяжкими порушеннями функції печінки та пацієнток із тяжкими порушеннями ниркової функції (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв).

Немає даних щодо застосування анастрозолу з аналогами ЛГ-РГ.

У жінок, хворих на остеопороз чи з ризиком остеопорозу, слід оцінити мінеральну щільність кісток, яку визначають шляхом кісткової денситометрії, наприклад, за допомогою DEXA-сканування, на початку лікування та регулярно протягом лікування. При необхідності слід призначати

лікування або профілактику остеопорозу та спостерігати за станом пацієнтки.

Оскільки Аримідекс знижує рівні циркулюючого естрогену, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісток. До теперішнього часу відсутні достатні дані щодо позитивного впливу бісфосфонатів на втрату мінеральної щільності кісток, спричиненої анастрозолом або їх

користі при застосуванні з метою профілактики.

Препарат містить лактозу. Пацієнткам з рідкими спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або порушеннями всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або работі з іншими механізмами. Малоймовірно, що Аримідекс впливає на цю здатність, проте через повідомлення про астенію та сонливість, пов'язаними з прийомом Аримідексу, рекомендується зважено

підходити до проблеми керування автомобілем і роботи з іншими механізмами.

Термін придатності. 5 років.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Категорія відпуску. За рецептом.


Виробник.

АстраЗенека ЮК Лімітед, Велика Британія.

АНАСТРОЗОЛ, АКСАСТРОЛ®, АКТАСТРОЗОЛ, АНАСТЕРА, АНАСТРОЗОЛ САНДОЗ, АНАСТРОЗОЛ-СИМЖЕН, АРИМИДЕКС, АРМОТРАЗ, МАММОЗОЛ®, НЬЮТРОЗОЛ, ТЕКСОЛ, ТЕКСОЛ-ЗДОРОВ'Я, ФЕМИЗЕТ, ЭГИСТРОЗОЛ, ЭНЗАМИДЕКС